понеділок, 10 липня, 2017, 11:47 Спорт
Олександр Сопко: Необхідно змінити критерії оцінки роботи футбольних шкіл
Олександр Сопко, Фото: dynamo.kiev.ua
Олександр Сопко, Фото: dynamo.kiev.ua

Розмова з віце-президентом Дитячо-юнацької футбольної ліги України Олександром Сопком.

На минулому тижні фінальними турнірами фінішував сезон-2016/2017 у Дитячо-юнацькій футбольній лізі України, в якій у кожній з чотирьох вікових груп (U-14, U-15, U-16 і U-17) загалом взяли участь 120 команд – 40 у вищій лізі та 80 в першій. Підсумки наймасовішого змагання, що проводяться Федерацією футболу України для IA ZIK підвів віце-президент ДЮФЛ та добре знаний вітчизняним вболівальникам футбольний експерт Олександр Сопко.

– Пане Олександре, вперше за останні 12 років першість ДЮФЛ завершилася тим, що команди одного з клубів (в даному випадку київського «Динамо») виграли золоті медалі в усіх чотирьох вікових групах. Як ви оціните таку ситуацію з позицій одного з керівників ДЮФЛ?

– Для київського клубу, напевне, це позитивний момент. Адже це є підсумком робити динамівської академії футболу, а також свідченням того, що працює вона достатньо добре, випереджає інші аналогічні заклади країни і в неї більш високий потенціал. Інша справа, за рахунок чого «Динамо» досягло такого тріумфу? Це результат хорошої власної роботи, якісної селекції (в академії «Динамо» зібрана левова частка найбільш талановитих хлопців з усієї України) чи все ж наслідок того, що гірше стали працювати інші академії. Я думаю, що істина, як завжди, знаходиться десь посередині. Ні для кого не секрет, що станом на сьогодні у «Динамо» найкращі умови для селекції. В минулі роки серйозну конкуренцію киянам складала академія «Шахтаря», але нині донеччани через усім відомі причини базуються не у себе вдома. Тому динамівці комплектують свої команди за рахунок інших клубів і напевне було б дивно, якби вони, маючи у своєму складі фактично усю збірну України кожної з вікових категорій, не перемагали. Тим не менше не хочеться применшувати достоїнства та сильні сторони кожної з динамівських команд. Навіть там, де не все у них виходило одразу добре, а зі скрипом, вони додавали по ходу турніру і особливо в фінальних іграх виглядали переконливіше за суперників й цілком справедливо вигравали вирішальні матчі.

– Виходить, зараз ми повинні визнати, що динамівська академія є беззаперечним лідером дитячо-юнацького футболу України?

– Так, але при цьому, на мою думку, до оцінки роботи школи «Динамо» повинні бути дещо інші критерії. Виграш – річ приємна, але ж маючи по 10–12 збірників у кожній з команд, що грають у першості країни, це закономірно. Напевно було б дивно, коли б було навпаки і вигравали перше місце інші клуби. Тому для вихованців «Динамо» об’єктивною оцінкою роботи мають бути інші критерії, а саме виступи у міжнародних клубних турнірах, зокрема в Юнацькій лізі УЄФА та результати юнацьких збірних України, адже саме динамівці складають їхній кістяк. Окрім того, роботу академії «Динамо» треба оцінювати по тому, скільки її вихованців перейшло і закріпилося в першій команді клубу та загалом у дорослий футбол. Це до речі стосується не лише «Динамо», а й усіх інших академій і футбольних шкіл України. Не потрібно переоцінювати титули, здобуті на юнацькому чи навіть молодіжному рівнях. Треба дивитися, скільки гравців того чи іншого випуску у віці 17–20-ти років перейшло і реально підсилило головну команду клубу, скільки хлопців було куплено закордонними клубами, в першу чергу з серйозних футбольних країн, а також скільки вихованців закріпилося в дорослому футболі і залишило у ньому свій слід. Ось ці показники повинні бути найбільш значимою оцінкою роботи наших футбольних академій. А дитячо-юнацькі турніри і перемоги в них – це лише початок формування майбутніх гравців, які стануть справжніми професіоналами.

– У кого, окрім «Динамо», ви бачите позитивну тенденцію в роботі по розвитку дитячо-юнацького футболу?

– Цього року чотири команди грали в фіналах усіх чотирьох вікових груп. Окрім «Динамо», це «Шахтар», команда київського Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного та львівська академія футболу «УФК-Карпати». Про проблеми «Шахтаря», який дещо здав свої позиції, я вже згадував. Олімпійський коледж – це філія «Динамо». А от львів’яни молодці – з чотирьох команд дві грали в фіналі, одна стала бронзовим призером, а ще одна не вийшла з групи лише через гіршу різницю забитих та пропущених голів і в підсумку посіла п’яте місце. Результат хороший, помітний прогрес у грі, а головне, що в кожній з команд є талановиті хлопці. І не випадково у найстаршій віковій категорії (U-17) одразу двох гравців (воротаря Михайла Готру і захисника Петра Харжевського – Авт.) львів’ян було визнано найкращими у своїх амплуа. Це говорить про те, що в «Карпатах» працюють не лише з командами, а що особливо важливо в дитячо-юнацькому футболі, й над вихованням особистостей.

– Тим не менше, і 14-, і 17-річні вихованці академії «УФК-Карпати» в фіналі програли «Динамо»…

– Так програли, але і одні, і другі дали киянам бій. Молодші взагалі вигравали 1:0, але два поспіль пропущені м’ячі в самому кінці першого тайму десь психологічно їх надломили. А ще мені здалося, що вийшовши в фінал, карпатівці вже вирішили, що медалі в кишені і досить – мету досягнуто. Думаю, це в значній мірі вплинуло і на їхню гру, і на результат. Тому в цьому плані, маю на увазі морально-вольову підготовку, тренерам «УФК-Карпати» є над чим працювати – завжди треба прагнути максимуму. Як це не парадоксально прозвучить, але молодшим, програвши 1:3, треба брати приклад зі старших, які поступилися «Динамо» зі значно більш болючим рахунком – 0:4. Як на мене, «УФК-Карпати» в фіналі зіграли майже на рівних з «Динамо». Вони насправді грали у футбол – не закривалися, йшли вперед великими силами, створювали моменти. За моментами, до речі, була приблизна рівність, а різниця полягала в тому, що одні, динамівці, свої шанси використовували, а інші, карпатівці, навіть з пенальті не забили. Тому й вийшло 4:0, а це абсолютно не відповідало тому, що відбувалося на полі. Забий «УФК-Карпати» пенальті, стало б 2:1 і хто його знає, чим би все закінчилося.

– У ФК «Карпати» є дві футбольні школи – окрім академії футболу «УФК-Карпати» є ще клубна СДЮШОР «Карпати».

– Цього року, щоправда, вона виступила не так вдало – у фінальний турнір пробилося лише дві з чотирьох її команд, а ще дві програли матчі плей-оф. Але рік тому у фіналі найстаршої групи грала якраз команда СДЮШОР «Карпати». Так що я переконаний, нинішній безмедальний сезон для карпатівської СДЮШОР – це справа випадку.

– Можливо, аби досягати більш високих результатів, керівництву ФК «Карпати» треба на першість ДЮФЛ формувати одну команду, де будуть зібрані найсильніші гравці з обох шкіл?

– Це залежить від того, яку мету перед собою ставити. Коли прагнути перемагати, вигравати медалі – то так. Але ж я думаю, що головним завданням для керівництва «Карпат» є якісна підготовка молодих футболістів, які зможуть про себе заявити й на дорослому рівні. Підтвердженням цього якраз і є той факт, що «Карпати» виставляють на першість ДЮФЛ дві команди. Розумієте, в дитячо-юнацькому футболі усе змінюється неймовірно швидко. Тут не те, що за один рік, за пів року, а то й за три місяці гравець може як різко додати, так і так само збавити в рівні своєї підготовки. Можна привести масу прикладів, коли 14- або 15-літня «зірка» в 17-річному віці ставала вже майже ніким і навпаки. Тому потрібно дати шанс якомога більшій кількості хлопців себе проявити і в 14, і в 17 років. Та й далі ще далеко не усе зрозуміло – хто стане справжнім професіоналом, а хто зупиниться на рівні юніорських або молодіжних команд. Для того й створюються чемпіонати U-19 і U-21. Тому я вважаю, що в «Карпатах» правильно розуміють, що і як слід робити, аби виховувати хороших футболістів.

– Як ви оціните спортивну сторону фінальних турнірів – прогрес має місце?

– Так і це не може не тішити. Думаю, за два останні роки, після внесення низки змін, рівень фіналів став на порядок вищим. Раніше з кожної із чотирьох зон в фінал виходило по дві команди. А зони у нас сформовані за географічним принципом і, на жаль, вони не рівноцінні. Тому у фінал кожен раз виходила одна, а то й дві трохи слабші команди. Тепер же на пряму виходять лише переможці зон, а ще чотири учасники фіналу визначаються у стикових іграх плей-оф. І це одразу дало свої плоди. Боротьба за вихід з групи у півфінал одразу загострилася і практично в усіх вікових категоріях склад півфіналістів визначався в третьому, заключному турі. Та й майже в кожній грі драматургія зберігалася до самого фінального свистка. Лише в грі другого туру у турнірі U-16 «Волинь» програла «Динамо» з рахунком 1:13. Важко сказати, що там трапилося. Одразу скажу, що зі ставками це немає ніякого зв’язку, бо букмекери на матчі ДЮФЛ ставки не приймали. Та й в інших іграх волиняни були цілком боєздатною командою. Дуже цікавими були півфінали, де не один раз доля путівки в фінал вирішувалася в післяматчевих серіях пенальті. Що ж до фіналів, то й тут, хоча в усіх чотирьох матчах вигравало «Динамо», однак їхня перевага була значно менш помітною у порівнянні навіть з минулим роком.

– А що ви скажете про організаційну сторону фінальних турнірів?

– Тут зміни на краще розпочалися з попереднього сезону. Нам вдалося залучити до організації низку спонсорів, що дозволило в свою чергу організувати трансляції з більшості матчів у Інтернеті, а усі фінальні поєдинки вже другий рік поспіль в прямому ефірі можна було переглянути по телебаченню. Звісно, така увага сприяє формуванню мотивації юних гравців – хлопці знають, що за ними слідкують, ними цікавляться, на них розраховують. Також не можна не відзначити, що зовсім іншою стала якість полів, на яких проводяться матчі. Те саме стосується й суддівства – ігри обслуговують кращі молоді арбітри і нарікань на їхню роботу стало значно менше. До відбору претендентів судити фінали ДЮФЛ Комітет арбітрів ФФУ ставиться дуже прискіпливо. Тож хочеться вірити, що спільні зусилля ФФУ, ДЮФЛ і футбольних клубів допоможуть уже найближчим часом в нашому футболі з’явитися новим молодим талантам, які зможуть підняти рівень нашої вітчизняної Прем’єр-ліги та гідно представлятимуть український футбол на міжнародному рівні як у складі клубів, так і національної збірної команди.

Іван Дупнак,
для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-09-24 15:08:48