понеділок, 19 червня, 2017, 15:58 Львів
Щаслива маршрутка
Юра Мартинович
репортер, оператор, письменник

Якогось сірого дня їхав я собі додому у маршрутці. Та ця стара бляшанка зробила мій вечір кольоровим! Здавалося б, що у ній цікавого? Лише втома й відсутність комфорту. Нііі, у ній веселі люди! Щастя було у кількох особах і мало вигляд: двох дітей, одного старшого чоловіка і ще одного середніх літ.

Тож, зайшли маленькі роми. Співали голосно й крикливо про «чудову Україну!». Та ніхто не повірив, маленький ром пробігся маршруткою і не отримав ні гроша у свій «бос-кульок».

«Зараза, зрада!», – читалося у його очах. Тому хлопчик мовив своєму компаньйону:

– Тре шось нове придумати!

Вже хотіли яку модерну оду співати, та сценарист-водій їх прогнав. 

– Альо, то вам не сцена! Пішли!

Двері відчинилися, роми вийшли і забіг захеканий дядько середніх літ, який мовив:

– Доженіть 187 маршрутку!!! Хутко, бо запізнився. Вона спереду. Газу!

– Я що на Шумахера похожий? – водій глянув і таки читалися суворі нотки арійця в очах.

– Ну будь лаааска!

– Плати!

Той дав чотири гривні, і ми погнали. Гнали, гнали й наздогнали. А той чоловік все говорив до всіх:

– Та я трохи заснув… ну забувся, а вона бац і проїхала… от не встиг, халепа, а більше ніц нема чим доїхати у таку годину.

Двері знову відчинилися.

– Дякую, дякую.

– Та виходить вже, бо знову втече!

– Нєє, не цього разу.

Та не сталося, як хотілося. Поки мужик оминав нових охочих до пригод пілігримів, що, як вікінги, все перли у маршрутку, то його «187 чудо» взяло і знову проїхало повз. Зникло… ЗАРАЗА, та ж зрада в очах!!))

– Водіііій, я не встиг!!! – мов та дитина, просився він назад до нас.

Я думав водій скаже: «Плати». Та ні. Шофер змилосердився і взяв бурлаку. Він дав газу і летіли ми так «наверняка», щоб встигнути із запасом. Чоловік радий був, та й «Шумахер» теж.

«Пііі» – загальмували ми біля нової зупинки. Мужик цього разу не дякував багато, просто сказав як умів:

– Ти мужик! – і побіг у свою 187.

Взамін йому прийшов старий, але «продвінутий» такий. Від нього віяло алкоголем та всякими чумацькими історіями. Він залишив сумку спереду, а сам став пробиватися у «зад» маршрутки. Таки пробився. Їдемо. Дзвонить телефон спереду. Старший дядько до всіх:

– А ну передайте мою сумку.

Йому, як здачу, передали сумку. Він так гонорово витягнув мобілу і сказав своїй старій:

– Шо хочеш? Не встиг на поїзд, їду у маршрутці! Шо? Не віриш? А ну скажи їй, що я у маршрутці! – він передав слухавку найближчому і той запевнив жінку чоловіка, що він не бреше. – Чуєш, а ти не віриш. Випив? Жінко, у Львів з’їздити і не випити, то є гріх! Май розум хоч на старість. Всьо, я спати, «Гуд бай», бейбі, хах.

І він виключився у прямому сенсі цього слова. Стояв й храпів уже за п’ять хвилин!

Коротше, цікаво було у тій маршрутці. Море позитиву)) Вже не згадуватиму того чувака, який попросив водія зупинитися, бо забув щось там дууже важливе купити, і ми чекали його й трапилося багато чого іншого. Всі ті маршрутні історії годі переповісти. Їх так багато трапляється! І знаю точно, що без них вечори й ранки не були б такими веселими, і це факт! Так що встиг я тоді на щасливу маршрутку і, сподіваюся, ще не раз встигну…)

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-10-17 21:46:13