п'ятниця, 16 червня, 2017, 17:41 Світ
Міністр культури Польщі: Як розв’язати болючі питання історії, мають думати лідери держав і громадські діячі
Віце-прем'єр, міністр культури і національної спадщини Польщі Пйотр Глінскі
Віце-прем'єр, міністр культури і національної спадщини Польщі Пйотр Глінскі

15 червня до Львова прибув з візитом віце-премьєр, міністр культури і національної спадщини Польщі Пйотр Глінскі. У програмі візиту – відвідання місць, пов’язаних з польською історією у Львові, а також Астрономічно-метеорологічної обсерваторії ім. Юзефа Пілсудського на горі Піп Іван. Візит пана Глінского пов’язаний з піклуванням над об’єктами національної спадщини Польщі на теренах України. Адже у Польщі є департамент у справах культурної спадщини за кордоном, який займається фінансуванням реставраційних та інших робіт.

Пан міністр в ексклюзивному інтервю IA ZIK розповів про опіку над об’єктами культурної спадщини Польщі, а також про спільні проекти, які сприяють відновленню пам’яток. Торкнулися у розмові з паном міністром також болючих сторінок українсько-польської історії, впливу російської пропаганди тощо. Про те, що відповів пан міністр, читайте у цьому інтерв’ю.

– Пане міністре, було анонсовано, що ваш візит до Львова присвячений піклуванню про національну спадщину. Про що конкретно йдеться, про які обєкти культурної спадщини?

– Обіймаю посаду віце-прем’єр міністра польського уряду, але насамперед виконую обов’язки міністра культури і національної спадщини Польщі. Багато років ми проводимо корисну для обох країн – Польщі та України – співпрацю щодо опіки над польською культурною спадщиною, яка з різних причин тепер перебуває поза межами Польщі. У цьому сенсі налагодилася тісна співпраця з українськими колегами, які є господарями цієї спадщини. Є дуже багато об’єктів цієї культурної спадщини, скажімо, Астрономічно-метеорологічна обсерваторія ім. Юзефа Пілсудського, збудована на горі Піп Іван перед Другою світовою війною, яка була власністю Варшавського університету. Обсерваторію знищили під час війни, а тепер її відновлюють спільними зусиллями Івано-Франківського та Варшавського університетів. Міністерство культури Польщі і я особисто підтримував цю ініціативу. В рамках нинішнього візиту до Львова поїдемо також і в обсерваторію, це виняткове місце, яке впливає на уяву. І таких місць у Львові дуже багато – римо-католицькі катедри, вірменська церква, де вже багато років з допомогою польських реставраторів та фондів проводять роботи з відновлення. Є також багато інших об’єктів культурної спадщини, які потребують спільної праці, щоб їх відновити.

– Чи польська сторона зацікавлена в опіці над памятками культурної спадщини в інших регіонах України?

– Зацікавлена всюди, де є польська спадщина, зокрема, в тих регіонах, які колись ще у XVIII столітті, належали до складу Речі Посполитої. В радянські часи багато пам’яток було втрачено. Ми спільно з Україною тепер пробуємо відновлювати те, що вціліло. Варто згадати, – нещодавно ми урочисто відзначали 200-ліття з дня заснування Національного закладу ім. Оссолінських у Львові (тепер це Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника – ред.). У Львові залишилося багато предметів з колекції Оссолінських. Натомість в Польщі після Другої світової війни частина фондів бібліотеки Оссолінських переїхала у бібліотеку Вроцлава. І зараз цей заклад співпрацює з львівськими колегами. Тиждень тому під час урочистостей у Вроцлаві зустрів директорів Львівської національній галереї мистецтв ім. Б. Возницького, Львівської національної наукової бібліотеки ім. В Стефаника тощо. Під час розмови вони розповіли, що їхня співпраця з Польщею успішно триває вже багато років, реалізовують багато програм, які є дуже корисними для обох сторін. Зокрема, програма з оцифрування збірок є однією з найважливіших. Польські реставратори також працювали у важливих багаторічних проектах з реставрації картин. До прикладу, відомі картини М. Альтамонте з костелу Св. Лаврентія у Жовкві.

– Ходять чутки, що польська сторона закликає перенести ці великі баталістичні полотна М. Альтамонте із замків, де вони тепер перебувають, до костелу св. Лаврентія в Жовкві. Як пан міністр до цього ставиться?

– Наскільки пам’ятаю, це було елементом умови реставрації цих чотирьох полотен. Два з них було перевезено до Варшави, вони потребували ретельної реставрації, яка тривала кілька років. Після цього їх повернули до Львова. На нашу думку, не є найкращим те, що їх зараз експонують не в костелі Св. Лаврентія, а у замках, де нема відповідного для них місця. Адже ці полотна були пристосовані, власне, до розміщення в костелі, і такою є наша позиція і прохання.

– Пане міністре, чи це міністерство культури Польщі виділяє кошти на реставрацію цих всіх обєктів?

Віце-премьєр, міністр культури і національної спадщини Польщі Пйотр Глінскі
Віце-прем'єр, міністр культури і національної спадщини Польщі Пйотр Глінскі

– У міністерстві культури Польщі є департамент у справах культурної спадщини за кордоном і військових втрат, також є відділ, де займаються пошуком польських творів мистецтва, які були втрачені під час Другої світової війни та радянської окупації. Але в даний момент у нас є дві програми, які присвячені піклуванню над спадщиною за кордоном – опіки над пам’ятками культурної спадщини та місцями пам’яті, тобто пам’ятниками, цвинтарями. В рамках цих двох програм стараємося переказувати кошти різним організаціям, зокрема, товариствам та фондам, які співпрацюють з українською стороною для відновлення цих пам’яток.

– А як зараз працюють товариства любителів Львова у Польщі?

– На скажу конкретно, бо маю з ними слабкий зв’язок. Але знаю, що є дуже багато, так званих, товариств «кресових». Ці товариства назагал добре співпрацюють з місцями свого походження, часто там бувають, пишуть про це. Їхня діяльність є неурядовою, тому ми з ними не маємо безпосереднього контакту, але підтримуємо їхню діяльність – завдяки нашим програмам опіки культурної спадщини, іншим програмам міністерства закордонних справ чи Сенату Польщі, де опікуються поляками, які живуть за кордоном.

– Пане міністре, як зараз виглядає співпраця у сфері культури між Польщею та Україною. Чи мав пан зустріч з міністром культури України Євгеном Ніщуком?

– На жаль, ще не було нагоди зустрітися з паном Ніщуком, кілька разів під час спільних заходів ми з ним розминулися. Можна було б зустрітися тепер, але цей візит дуже обмежений, передусім зосереджений на нашій спільній культурі і культурній спадщині, що перебуває тут під опікою української сторони.

Як, на вашу думку, вплине безвізовий режим на розширення співпраці з українцями?

– У нас є значно більше контактів з Україною, – не лише у сфері охорони культурної спадщини. Для прикладу, є така стипендіальна програма Gaude Polonia призначена для молодих митців і перекладачів польської літератури з країн Центрально-Східної Європи, що фінансується міністерством культури національної спадщини Польщі. Учасниками цієї програми може бути молодь до 35 років. Завдяки цій програмі молоді люди нав’язують контакти, навчаються, вдосконалюються. Також є багато проектів, які проводять неурядові організації. Наприклад, польсько-американський фонд свободи працює над великим стипендіальним проектом, що зосереджений на теренах колишніх радянських республік. Йдеться про те, щоб дати можливість талановитій молоді пізнати інший досвід, не лише у галузі культури. У Польщі ще реалізують артистичні проекти в різних напрямках, наприклад, є фестиваль «Схід культури», який проводить департамент закордонних справ. Під час цього фестивалю упродовж кількох днів відбуваються три концерти в трьох різних містах Польщі – Бялистоку, Любліні, Ряшеві,– в яких беруть участь дуже багато артистів з України. Наше міністерство також підтримує цей фестиваль.

– Пане міністре, яким чином у Польщі забезпечені права українців як національної меншини?

– Думаю, що тут нема жодних проблем. Я не чув про якесь напруження чи конфлікти. З огляду на історичний розвиток в Польщі проживали багато народів різних національностей – євреї, німці, вірмени, українці, литовці, росіяни. Якщо Річ Посполита колись була багатонаціональною країною, то тепер Польща стала мононародною країною, в якій звичайно, живуть представники національних меншин, серед яких теоретично найбільше німців, а також є українці, білоруси, литовці, євреї. Живуть у нас також представники В’єтнаму, Китаю. І права цих національних меншостей є цивілізованими. Вони мають підтримку від польського уряду в різних програмах, свободу думки і самовираження, свої медіа тощо. Але маємо також у Польщі велику еміграцію, яку називають економічною, – це заробітчани. Так, як поляки свого часу їздили в Німеччину, Великобританію, тепер українці приїжджають в Польщу задля заробітку. І досвід від такого співжиття з українцями є дуже позитивним. Українські заробітчани в Польщі славляться як ретельні, працьовиті, які розуміють польську культуру. І все це сприяє більшому порозумінню між нашими народами.

– А які зараз взагалі у Польщі настрої щодо України?

– Згідно з опитуваннями суспільної думки, то щоразу кращі. Наша спільна історія була часто дуже болісною, ще існують певні негативні стереотипи. В оцінці України в Польщі велику роль відіграють певні чинники – міграція економічна, приїзд поляків на терени України, спільний політичний інтерес. Польща однозначно виступила за Україну в переломних моментах її історії – під час Майдану та Революції Гідності. Польща є однією з тих європейських країн, які свідомі того, що в Україні йде війна, бо Європа не завжди про це пам’ятає. Ми про це пам’ятаємо, а також маємо спільний інтерес в тому, щоб ніколи не повторилися той страшний досвід, який був у минулих роках. Підтримуємо Україну. В рамках нашої нової історичної політики будуємо цілу мережу музеїв, буде також музей в Сибіру, з яким у наших народів пов’язаний негативний досвід. Будуємо і музей давніх «кресів» Речі Посполитої. І в зв’язку з цим будемо інтенсивніше співпрацювати з Україною, бо хочемо, щоб у цьому музеї було багато різних пам’яток.

– Пане міністре, як на вашу думку, можна покращити українсько-польські міжнародні відносини з огляду на те, що останнім часом виникло певне напруження, повязане з нашим спільним історичним минулим?

– Звичайно, є проблема, яка пов’язана з вразливістю щодо сприйняття певних фактів та подій з історичного минулого. Це серйозна проблема, для поляків болісним є досвід етнічних чисток на Волині. І це речі, які до кінця в наших відносинах не з’ясовані. Я визнаю, наприклад, що акція «Вісла», яку не можна порівнювати з Волинню, була акцією, за яку можу понести відповідальність, бо не можна говорити про загальну відповідальність в ситуації конфлікту, який мав національне забарвлення, але зовсім не було причин для такого типу репресій. Це я визнаю. Є для нас ще таке виправдання, що це зробили комуністи. Про те, як розв’язати болючі питання історії, мають думати лідери держав. А також це справа для істориків, громадських діячів, які займаються цією тематикою. Так, 19 червня буде зустріч на тему вшанування пам’яті за участі представників Інституту національної пам’яті України і Польщі. То буде перший крок на такому рівні. А остаточний крок належить зробити нашим політичним лідерам. Певні жести вже були зроблені,і ми зважаємо на них. Проте, думаю, що залишилися ще певні справи в історичному минулому, які треба з’ясувати і прийняти спільне бачення.

– Наскільки великий вплив у Польщі має російська пропаганда?

– Не лише пропаганда, вплив з Росії ведеться на багатьох рівнях: економічному, розвідки, пропаганди, маніпуляцій в Інтернеті тощо. Способів впливу є дуже багато. Росія славиться активністю у цьому напрямку. Ми маємо дуже багато знаків питання, і це дуже ускладнює функціонування польської демократії. Росія зацікавлена в тому, щоб вносити розбрат, реалізувати політичні проекти, які для нас невигідні. До прикладу, в сфері енергетичної безпеки – з одного боку, росіяни нав’язали нам один газопровід Nord Stream-1, а тепер пробують Nord Stream-2, з другого боку, – унеможливили Польщі проводити незалежну політику газової диверсифікації, їм вдалося змусити Польщу до підписання дуже невигідного газового контракту. В цьому нам допомогла Європейська комісія, скоротивши цей контракт. Росія, ймовірно, причетна до того, що Польща вийшла з проекту Baltic Pipe – енергетичного сполучення із Західною Європою. Ми багато працюємо, щоб виправити ситуацію, вже відновили диверсифікацію, будуємо на газових лініях реверси на польсько-українському кордоні. Це дуже важливо для того, щоб залишатися незалежною країною.

– Пане міністре, може ви б хотіли сказати ще щось, чого я не запитала?

– Хочу сказати, що дуже задоволений, що можу бути у Львові. Це вже другий мій візит до вашого міста, воно прекрасне. Відвідати місця з історії Польщі дуже зворушливо, а також зустрічі з українцями, безпосередніми господарями цих місць, є дуже цікавими. Зустрічався вже з представниками влади Львівщини.

Розмовляла Галина Палажій,
IA ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-06-27 15:01:54