п'ятниця, 16 червня, 2017, 16:39 Влада
Доленосний візит? Чого насправді чекати від зустрічі Порошенка і Трампа
Президент України Петро Порошенко та президент США Дональд Трамп. Фото: apostrophe.ua
Президент України Петро Порошенко та президент США Дональд Трамп. Фото: apostrophe.ua

Наступного тижня президент України Петро Порошенко зустрінеться із президентом США Дональдом Трампом у Вашингтоні.

Уже відомо, що Порошенко перебуватиме з візитом у столиці США з 19 до 21 червня. А з Путіним Трамп зустрінеться 7 або 8 липня на саміті G-20 в Гамбурзі. Цей факт більшість експертів одразу оцінили як свідчення того, що український президент уже має перевагу на переговорах.

Яким буде їхній результат – наразі прогнози різняться. Але варто зазначити, що цьому візиту передувало кілька важливих для українсько-американської співпраці подій, які відбулися цими днями і які також можуть мати вплив на хід перемовин.

Так, голова Верховної Ради Андрій Парубій 16 червня у Вашингтоні підписав зі спікером Палати представників Конгресу Полом Раяном Меморандум про співробітництво між парламентами України та США.

Перед цим 15 червня сенат Конгресу США завершив процедуру схвалення законопроекту, який передбачає нові санкції проти Росії.

Також у Держдепі заявили, що США можуть підтримати альтернативу Мінським угодами.

Інформагенція ZIK зібрала думки політичних аналітиків і дипломатів стосовно того, що означають ці події і чого насправді можна очікувати від переговорів Порошенка і Трампа.

Олександр Палій, політичний аналітик, експерт з питань міжнародної політики:

– Під час візиту Петра Порошенка до США і зустрічі Дональдом Трампом слід буде донести до американців, що успіх України є так само успіхом США.

Тобто наша дипломатія, наш президент повинні переконати американського лідера, що успіх України – це життєвий інтерес США. До речі, в американських документах це вже є. Наприклад, Хартія про партнерство між США і Україною від 2008 року, де буквально так і написано, що незалежність України та її вільний розвиток є життєвим інтересом Сполучених Штатів. Нам важливо, щоб ця фраза була відображена ще й у розумінні американців і їхніх рішеннях, для цього ця зустріч і потрібна.

На переговорах Порошенка і Трампа може розглядатися формат підтримки США – починаючи просто від збереження санкції проти РФ, яке для України також дуже важливе, до їхнього посилення, а також до відкриття ринків для України, до надання допомоги в межах і поза межами МФВ, залучення інвесторів, до військового технічного співробітництва, прямої підтримки озброєннями і участі у міжнародних альянсах.

Тобто у нас простір величезний. Про ці всі напрями вже дуже багато говорили, американська еліта про них усіх знає, вони достатньо пропрацьовані. Тому, в принципі, нам залишається тільки активізувати їх, зробити дуже переконливий наголос.

А той факт, що Трамп готовий слухати Порошенка задовго до Путіна, і з Путіним він буде зустрічатися в межах багатосторонньої зустрічі, а з Порошенком – на двосторонній зустрічі, означає, шо ми апріорі маємо фору. Це свідчить, що американців достатньо добре налаштовані до встановлення міцних і надійних контактів з Україною.

Володимир Цибулько, політолог:

– Зараз мабуть один з небагатьох щасливих моментів в історії незалежної України, коли зовнішня політика реалізується у тісному контакті всіх гілок влади. Через це і такий «урожай» – щотижня відбувається якийсь визначний візит українського посадовця високого статусу до однієї з важливих країн, і результат – позитивний.

Ось і візит голови ВРУ Андрія Парубія до США завершується важливими угодами у парламентській співпраці двох країн. І це хороший жест перед таким важливим візитом до США Президента Порошенка.

Адже треба розуміти – за час президенства Петра Порошенка до США прибувало майже 300 різного роду політичних візитів. Перед кожним важливим кроком чи рішенням для самої України у Вашингтоні з’являлася жінка з косою і стогнала, як все погано в Україні, і тільки призначення її на посаду президента врятує світ від російської загрози.

Ці кілька днів до візиту Петра Порошенка треба пильно вдивлятися в обличчя в урядових кварталах Вашингтона, можна не сумніватися, що ті, хто має завдання постогнати і поплакатися, десь уже там. Тож чим продуктивнішою на міжнародній арені стає нинішня влада, тим підлішими стають її опоненти.

Але коли кожен візит Президента доповнюється цілком успішними візитами Володимира Гройсмана чи Андрія Парубія, починаєш розуміти що консолідована влада має шанси змінити ставлення до України й українців у світі легше і швидше, ніж ставлення самих українців до своєї влади і своєї країни в середині країни.

Подивишся часом на результати опитувань, таких як останнє групи «Рейтинг», і починаєш підозрювати, що ошалілий люмпен може через демократичні, здавалося б, інструменти проголосувати за ще одного януковича, поставити над собою ще один печальний дослід, чого політичний клас не повинен допустити апріорі.

Ми повинні захоплюватися Меркель чи Макроном, але таких політиків обрали собі зрілі нації, у нас же частина дезорієнтованого патерналістського населення готова проголосувати за будь-якого дурня, аби тільки насолити комусь більш успішному і самодостатньому...

Близько триста візитів до самого лише Вашингтона з метою створення «альтернативної картинки», так, ніби мова українських урядовців суттєво розходиться зі звітами дипломатів.

Якраз зараз це майже синхронні картини світу, тільки що не зробиш заради повернення у таку солодку втрачену владу. Згадати тільки походеньки Артеменка по Вашингтону. Тому боротьба триває. Чекаємо візиту Петра Порошенка до Вашингтону. Якщо хтось думає, що це буде лише ритуальний візит, той глибоко помиляється. Андрій Парубій, думаю, питання поставок американської зброї для ЗСУ не оминув.

Богдан Яременко, дипломат, голова правління фонду «Майдан закордонних справ»:

– Учорашня заява держсекретаря США Рекса Тіллерсона про те, що США не повинні бути прив’язані (він навіть сказав – прикуті кайданками) до Мінських домовленостей», була зроблена під час обговорень в Конгресі США бюджету на наступний рік. Окрім заяв щодо України-Росії-війни-Мінських домовленостей, Тіллерсон говорив ще й про Китай. Тобто висловлювання Тіллерсона найвірогідніше не мало характеру програмної заяви з викладом бачення і програми дій щодо складного вузла українсько-російської проблематики.

Особисто я сприйняв заяву Тіллерсона як розумну спробу розширити простір для маневру для американської дипломатії. США не були причетні до опрацювання Мінських домовленостей, не є учасником Нормандського формату, не бачать ефективності мінського процесу та перспектив закінчення війни. То чому США повинні присягати на вірність Мінським домовленостям?

Так, США навіть нещодавно у форматі Великої сімки підтримали Мінські домовленості. Ну що ж, спишемо на інерцію дипломатії. Також це є доказом того, що не бажаючи підписуватися під безнадійною справою виконання Мінських домовленостей, США наразі не мають власного бачення, куди рухатися.

Тому Тіллерсон і надсилає сигнал і своїм законодавцям, і Ангелі Меркель, і Петру Порошенку, і Володимиру Путіну – цілі Мінських домовленостей (припинення вогню, кровопролиття, відновлення територіальної цілісності України) ми поділяємо, а ось як їх досягати – це вже інше питання, і США не мають підстав відчувати себе зобов’язаними щодо якихось текстів.

Оскільки ця теза висловлювалась не в рамках обговорення стратегії США щодо Росії, а побіжно, між іншими питаннями, вона не є вичерпною, залишає багато запитань відкритими.

Найбільше серед цих запитань – Крим. Адже повернення Криму завдяки «блискучим перемогам» української дипломатії не є предметом перемовин і однією з «цілей Мінських домовленостей». Це залишає багато простору для сумнівів і підозр.

Тим більше, що ще більше мутної водички в ситуацію підливає Турчинов своїми натяками про «переформатування АТО». Адже зміна формату – це ні про що. Змінити формат АТО можна як увівши воєнний стан, так, наприклад, і просто завершивши цю АТО. А чому б і ні? Ми зрозуміли, що воюємо не з терористами, а проблеми з росіянами ми безальтернативно вирішуємо за столом переговорів. А далі гіпотетично можна продовжувати роздуми в бік – завершення АТО – це завершення війни, а завершується вона тому, що Росія, наприклад, погоджується на вихід з Донбасу, а Україна на..... Ось саме незавершеність цієї фрази – відсутність бачення в української влади способу врегулювання ситуації – і викликає у нас найбільше острахів.

Отже, на що натякають Тіллерсон з Турчиновим – до кінця не зрозуміло, але візит Порошенка до США ніби буде, і він же ніби приречений про щось там домовлятися.

Трохи заспокоює ситуацію позиція Конгресу США, який низкою законів про санкції проти РФ і на підтримку України, а також рішенням, що перебуває на завершальному етапі набуття чинності, не лише встановив рамки врегулювання «українського питання» (санкції проти РФ можуть бути скасовані після виконання Мінських домовленостей+ повернення Криму), але і намагається обмежити повноваження президента США змінити позицію США у цьому питанні.

Також не варто скидати у цій грі і фактор українського народу. Українці також не дуже уявляють собі, що робити далі (зрештою для відповіді на це запитання вони обирають і утримують владу). Але усі соціологічні опитування чітко свідчать, що українці не сприймуть будь-які територіальні поступки.

Думаю, що позиція українського народу і позиція Конгресу США і будуть серед найважливіших чинників, що визначатимуть подальший перебіг дискусій навколо «українського питання». Так, є ще позиція Володимира Путіна і позиція Ангели Меркель. Але це тема для окремої розмови.

Тарас Чорновіл, політичний експерт, екс-народний депутат:

– Для України важливо, особливо через низьку обізнаність Трампа в міжнародній політиці, що переговори з Порошенком він проведе раніше, ніж з Путіним. Тут уже питання щодо мистецтва Порошенка здійснювати переговори та впливати на співрозмовника. А він це робить навіть дуже добре. Отже, як я писав, з Путіним Трамп зустрінеться 7 або 8 липня на саміті G-20 в Гамбурзі. Порошенко має до того часу задати Трампу відповідний настрій та спрямування.

Можна сподіватися на переговори з міністром енергетики Пері – там будуть важливі теми щодо блокування «Північного потоку-2» та можливу участь України в системі нового хабу для продажу американського зрідженого газу в країнах європейського міжмор’я. Точно будуть переговори з віце-президентом Пенсом, з яким поступово вибудовуються відносини, як раніше з Байденом, і це добре. Також плануються переговори з міністрами оборони та торгівлі, може ще якісь інші.

Точно будуть зустрічі з керівництвом обох палат парламенту. Тут, до речі, добру роль зіграв Андрій Парубій. Його візит до США єдиний з понад 270 вояжів наших політиків, який був повністю скоординований з президентським і не вносить дисонансу, а навпаки працює на взаємне підсилення.

Крім того, традиційно будуть зустрічі з діаспорою, бізнес-колами, якийсь виступ в одній з інституцій, розширені інтерв’ю для телеканалів тощо. План уже розписаний майже повністю, але окремі деталі будуть узгоджуватися до останньої миті.

Шкода, що були затримки з призначенням нового голови ФБР, бо у нас є спільний інтерес щодо деяких наших біглих і наявних громадян, а деякі розшукові справи провадити без сприяння США дуже не просто, особливо після формування російсько-китайського керівництва в Інтерполі.

Думаю, Порошенко спробує донести до Трампа інформацію про реальний стан справ щодо російській агресії. В американському істеблішменті майже всі жорстко засуджують Росію й Путіна, але більшість переконана, що в нас уже минула гаряча стадія конфлікт, й він давно заморожений, майже як у Придністров’ї, і мова йде лише, щоб Путін забрався з нашої землі, а не про те, щоб перестав убивати.

Ми зацікавлені, щоб США знову стояли за спинами учасників Нормандського формату. Про жодну участь Трампа в цьому форматі навіть мова не ведеться, але напрацьована система контактів і впливів нам би дуже допомогла й, можливо, зробила б Трампа теж частково зацікавленою стороною. Але тут треба бути дуже акуратним – Трампа не можна прямолінійно тягнути до Нормандського формату (навіть для неофіційної присутності «над форматом». Окрім того він не переварює Меркель, але дуже симпатизує Макрону (у контексті щодо цього політика й України чекайте наступного тижня важливе повідомлення). Також напічкувати Трампа деталями Мінських домовленостей – точно справа невдячна. Для цієї інформації у Вашингтоні є інші слухачі.

Це вже згадана боротьба проти «Північного потоку-2» та наші пропозиції для США та їхнього зрідженого газу в Європі.

Не секрет, що нам потрібна допомога в озброєннях, вишколі армії, розвідувальній інформації тощо.

Треба перебити негатив, який наганяє Росія проти України через своїх лобістів і нашу п’яту колону (усяких там лещенків та інше паскудство), що постійно літає до США й обливає брудом свою країну та закликає її не підтримувати.

Ми шукаємо підтримки для проведення реформ: медичної, фінансової, організаційної, а ще щоб нарешті хтось із Вашингтона пояснив деяким нашим «дуже західним» політикам-ретроградам і активістам-грантоїдам, що якщо не перестануть блокувати реформи, то може їм стати не дуже солодко, як колись Лазаренку.

Ну і буде офіційно запрошено ряд високопосадовців США здійснити візит до України. Запросить Порошенко й Трампа, але це вже більше для ввічливості, бо реальність візиту мінімальна, а от кількох міністрів ми направду очікуємо. Це те, що собі уявляю я, хоча ймовірно, що саме так воно й буде, а що проговорюватимуть окрім цього, сказати не беруся.

Стосовно результатів візиту можемо сподіватися чого завгодно. Це може бути ультра-різкий успіх на зразок гучних заяв, нових санкцій проти РФ та навіть запрошення України до НАТО в обхід існуючої процедури.

Але аж так добре навряд чи буде. Імовірно, почуємо адекватну оцінку ситуації з підтримкою кого треба й, відповідно, осудом, кого слід. Бо якщо заяви будуть дуже розпливчасті, то значить працювати й працювати ще доведеться...

Також індикатором може стати ставлення офіційного Вашингтона до нашої пропозиції щодо модифікації Мінська (Турчинова чули? То це – верхівка айсберга, далі буде. І навіть дуже цікаво, а американців, як і європейців, про це ми теж будемо інформувати).

Те саме й щодо певних воєнних поставок – вони теж можуть бути індикатором. А ще знаковим буде, чи відгукнуться американські урядовці на запрошення Порошенка відвідати з візитами Україну в коротко- та середньостроковій перспективі.

Підготувала Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-06-26 13:20:25