понеділок, 29 травня, 2017, 10:39 Світ
Польща розколота як ніколи
Головний редактор тижневика Newsweek Polska Томаш Ліс. Фото Катерини Москалюк
Головний редактор тижневика Newsweek Polska Томаш Ліс. Фото Катерини Москалюк

Головний редактор польського Newsweek називає останні роки регресом Польщі й не вірить, що Україна поверне Крим.

Томаш Ліс – головний редактор тижневика Newsweek Polska й ведучий авторської програми «Томаш Ліс наживо», яка на початку минулого року змінила формат і перейшла з національного телебачення в інтернет. Працював у Сполучених Штатах, інтерв’ював Білла Клінтона, Джорджа Буша-старшого і молодшого, Шимона Переса, Гіларі Клінтон і Далай-ламу. До Львова Ліс приїхав, щоб виступити на Львівському медіафорумі, а після виступу відповів на кілька запитань про свою кар’єру, сучасну Польщу та своє сприйняття Путіна.

Як Томаш Ліс став тим, ким є

Як особистість мене сформували батьки. Від батька успадкував наполегливість, від мами – фантазію, шаленство, схильність до речей амбітних, навіть якщо вони видаються в певний момент недосяжними. Як громадянин я сформувався під впливом суспільно-політичної ситуації в Польщі вісімдесятих. Усе було безнадійно. Тоді ми, ще студенти, думали про еміграцію до Америки чи Австралії. Та 1989-го те, що видавалося неможливим, стало реальним. Це було щастям усього мого покоління.

Я не знаю, чи є щось, чого б я не робив у журналістиці. У 80-тих почав писати якісь небилиці в одній газеті: про молочні бари, готелі, звіти зі спортивних подій. Потім був репортером у парламенті, кілька років – кореспондентом у Вашингтоні, пізніше – ведучим головної інформаційної програми в країні, тепер – головний редактор тижневика.

Після двох місяців роботи на головному телеканалі я вже розмовляв із президентом Польщі, а за чотири роки говорив у Білому дому з президентом США. Це вдалось не тому, що я був таким талановитим, і навіть не через те, що багато працював – люди просто не хотіли більше бачити на екрані старі обличчя. Нова Польща потребувала нових постатей. Сьогодні в Польщі важко досягти популярності за такий короткий час, адже я починав, коли був один телеканал, а зараз їх двісті. Хоча й тоді були, і тепер є молоді прекрасні журналісти-професіонали, тож для охочого немає нічого неможливого.

Як Томаш Ліс несе тягар слави

Я завжди цікавився політикою. Це те, що творить мою державу і вирішує багато в житті громадян. Але, крім політики, я захоплююся спортом, навіть колись хотів бути спортивним журналістом. Але передумав. Одного разу сфотографувався з Криштіану Роналду, подивився на нього й зрозумів: та це ж звичайна людина! Але я так не хочу – я хочу бачити в кумирах героїв, ідолів.

Коли мене хтось називає зіркою, мене болять зуби, а знаменитістю – таке враження, що мене намагаються образити. Ні, журналіст має бути журналістом. Звісно, якщо ти працюєш на головному екрані країни, люди впізнають тебе на вулицях. Буває приємно, але часом надокучає.

Назвати програму «Томаш Ліс наживо» було ідеєю каналу, а не моєю. Я подумав: нема чого соромитись, я працюю в тележурналістиці більше двадцяти років. Багато інформаційних програм мають за назву прізвище ведучого. Коли у програмі є безліч каналів і назв, серед яких ви бачите коротке характерне прізвище, найімовірніше, ви звернете увагу саме на нього.

Деякі недоброзичливці з правих медіа, підтримуючи владу, казали, що успіх моєї програми зумовлений часом виходу – після популярного серіалу. Але він закінчувався за вісімнадцять хвилин до початку програми, й очевидно, що навіть найстарша бабуся за цей час перемкнула б канал. І навіть ті, хто таке говорив, самі дивилися програму «Томаш Ліс наживо».

Працюючи в журналістиці, потрібно вірити в те, що ти робиш, і бути переконаним, що правда має сенс. Зокрема, потрібно її озвучувати, навіть якщо за це доведеться заплатити. Якщо журналіст утомлений роботою, постійним пошуком тем, робить це впівсили, якщо він не є емоційно заангажований до роботи, аудиторія відчуває цей брак енергії.

Головний редактор тижневика Newsweek Polska Томаш Ліс. Фото Катерини Москалюк
Головний редактор тижневика Newsweek Polska Томаш Ліс. Фото Катерини Москалюк

Чинна влада – регрес для Польщі

Партія «Право і справедливість», яка при владі в Польщі, оголосила бойкот моїй програмі на телебаченні. А публіцистична програма, до якої ніколи не прийде ні президент, ні прем’єр, ні бодай один міністр, не має сенсу. Тому моя програма більше не існує.

Я двадцять п’ять років працював на телебаченні і думав, що без програми матиму ломку, як наркоман. Але ні. Я задоволений проектом, який зараз виходить в онлайні – на сайтах Newsweek i Onet.pl. Це щось нове і свіже, що я роблю з радістю й не нарікаю. Щопонеділка в час, коли я мав програму на телебаченні, я проїжджаю повз редакцію, прямуючи до спортзалу, й думаю: «Боже, яке щастя! На годиннику п’ята, а я вже вільний!».

За останні роки політична ситуація змінилася драматично. Політика втручається в приватне життя людей у бридкий і агресивний спосіб. Здається, навіть за часів комунізму поляки не були розділені за ознакою політичних поглядів так сильно. Ми перестаємо навіть вітатись між собою – ті, хто підтримує владу, й ті, хто проти неї.

Президент Анджей Дуда – це регрес для Польщі. Я казав це ще до виборів. Учора минуло два роки його президентства, й за цей час не змінилось нічого. Президент має зобов’язання перед народом: бути гарантом Конституції, охоронцем безпеки, головнокомандувачем збройних сил, будувати діалог між людьми. Дуда ж бере участь у нищенні конституційного права, отже, й демократії. Він не тільки не допомагає полякам подолати розкол у суспільстві, а навпаки – розпалює ворожнечу.

Винен Путін, а не росіяни

Путін… Я не казав, що він як Гітлер. Але він використовує ті самі методи пропаганди. Безглуздо називати Путіна Гітлером, але й несправедливо називати його демократом. Росія не є демократичною. Вона намагається знищити незалежну Україну і зруйнувати Європейський Союз, бо боїться спільноти, солідарності між народами. Проте це проблема Путіна, а не російського народу. Я люблю російську культуру, музику, літературу. Нещодавно був із дочкою в Санкт-Петербурзі й зустрів там привітних, інтелігентних росіян.

Світ не може погодитись із анексією Криму. Та, з іншого боку, ми всі розуміємо, що ніколи – принаймні, за нашого життя – Крим до України не повернеться. Те, що Росія мала колись історичний стосунок до Криму, жодною мірою не обґрунтовує її інтервенцію, порушення кордонів іншої держави. Тому святий обов’язок Польщі та інших держав – підтримувати Україну. Бо спершу Грузія, потім Україна, потім яка-небудь Молдова, а потім, може, й ми. Треба боронитись і триматися разом, щоразу виражаючи солідарність із тими, хто потрапляє під уплив зла.

Занотувала Ярина Семчишин,
для IA ZIK

Читайте також: Польський президент Дуда ініціює зміни до конституції.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-09-19 18:15:57