п'ятниця, 19 травня, 2017, 15:37 Людина
Забужко: Українці пройшли «точку неповернення» у ставленні до всього російського

Український народ пройшов «точку неповернення» у ставленні до Росії і до російської продукції.

Про це на своїй сторінці у Facebook написала письменниця Оксана Забужко, яка розповіла історію про розмову з таксистом щодо санкцій проти російських сайтів.

ІА ZIK подає її пост у повному обсязі:

«Розмова з таксистом (дядько рр. 40, кремезний і архетипально-колоритний, як Карась у «Запорожці за Дунаєм», тільки без вусів)).

– А що там таке, в Арсеналі, виставка якась? Багато людей туди їде...

– Книжковий ярмарок.

– А, – флегматично, – ярмарок...

«Міжнародний, – уточнюю. – Це так, як Євробачення, тільки в літературі: з’їжджаються письменники з різних країн, кого в нас переклали, виступають, наші видавці торгують книжками, люди приходять послухати – такі книжкові ярмарки в усіх світових столицях проходять, от і в нас, слава Богу, трохи ожила галузь – відколи «братьєв» з ринку за поребрик посунули...»

У цьому місці дядько несподівано вмикається – очі йому загоряються, як у Термінатора, і далі, вже до кінця дороги, він не вгаває, мов виповідаючи нараз одним духом накипіле роками:

«І правильно! А то вся Петровка руськими книжками завалена! Це, як із сайтами тіми, з Яндексом: напарнік мій каже: що його робить? – а я йому кажу: переходь на Гугль, воно ще й лучче! Я от попробував – красота, ще лучче всьо видно, привикнути тільки треба, там настройки трохи іначі... А в них за ці одні сутки – за сутки, чуйте, за ніч! – Яндекс утратив на акціях один і три мільярда! – дядько сито, по-хазяйському осміхається: котик після сметанки. – Мільярда!»

«За одну тіко ніч! А вони як собі думали?, – переможно. – МИ НА НИХ НЕ НАПАДАЛИ!»

І ось цей момент я впізнаю – до дрожу: це вона, сто раз описана в класичній літературі «точка неповернення» мого народу: ах так? то ти он як зі мною? ну то начувайся ж, собако, – не буде тобі прощення!

«А серіали? А музика?, – гримить далі дядько, так що мені лишається тільки підтакувати. – То ж, було, нічого українського не почуєш, а тепер – я от радіо «Ностальджі» слухаю, то в них уже так: руської музики нема вобще, – на його обличчі знов мелькає той самий вдоволений вираз котика після сметанки, – вобще нема, все – імпорт, а кожна четверта пісня – українська! То ж уже друге діло!.. А то все лізли сюди до нас із концертами, за наші ж гроші».

На темі телебачення ми виїхали на Лаврську, тож її дядько розкрити вже не встиг. А шкода – я б іще послухала.

І – ні, він мене не впізнав. Він не мені «адресно» це говорив, а просто – розмовляв із пасажиром.

І – ні, я не стежу за тим, у яких там корчах звиваються борці за «руські сайти» (с)): у мене просто нема на це часу. Все, що мені треба знати про «суспільну реакцію» (головний її тренд) моєї країни в цьому питанні, я вже почула.

Працюємо далі.»

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-05-28 13:30:07