п'ятниця, 19 травня, 2017, 9:32 Спорт
Тренер збірної України U-17 з водного поло Євген Наумчик: Кожен робив свій внесок у загальну справу

Старший тренер відділення водного поло Львівського училища фізичної культури та за сумісництвом наставник юнацької збірної України U-17, заслужений тренер України Євген Наумчик (на фото) розповів про виступ «синьо-жовтих» на кваліфікаційному турнірі першості Європи-2017 в англійському Манчестері.

Результат пошуку зображень за запитом "Картинки Євген Наумчик"

Українці посіли друге місце і тим самим здобули путівку на фінальний турнір Євро-2017, який пройде на Мальті з 10-го по 17-е вересня нинішнього року, пише dynamolviv.com.

Про досвід та психологічний тиск відповідальності за результат

«Відправляючись до Манчестера, ми сподівалися та вірили, що зуміємо впоратися із завданням завоювати путівку на фінальний турнір європейської першості. Втім, певні побоювання у нас були. Що не кажіть, а міжнародного досвіду у наших хлопців було обмаль. На офіційних турнірах континентального рівня з 13-ти гравців команди раніше грали лише двоє. Одесит Денис Гусаков виступав за збірну два роки тому на Перших Європейських іграх-2015 у Баку; він же та львів’янин Орест Джура грали у минулому році в кваліфікації юніорського Євро-2016 серед юніорів 1997 року народження.

Решта 11 чоловік – дебютанти змагань подібного рівня. Звісно, усі вони виступали на міжнародних турнірах і то не один раз. Але перш за все в психологічному плані, офіційні ігри першості Європи та матчі на міжнародних турнірах – це зовсім інший рівень, тут навіть порівнювати не можна. От і у Манчестері дуже сильно відчувалося, як відповідальність за результат тисне на голови хлопців і не всім вдавалося з цим впоратися».

Про стартову нервозність першого матчу

«Саме надмірна нервозність призвела до того, що в першому матчі проти збірної Ізраїлю ми програли стартову чверть – 0:1. І це при тому, що суперник був помітно слабшим від нас в усіх компонентах ватерполо. Але починаючи з другого періоду вдалося хлопців заспокоїти і ми вже на екваторі зустрічі впевнено вигравали у три м’ячі – 5:2. У двох наступних восьмихвилинках ми продовжували у тому ж дусі і в підсумку здобули планову перемогу з рахунком 11:5. У наступних іграх в плані психології вже було на порядок легше – все ж не випадково кажуть, що перший матч він завжди є особливим і від нього чимало залежить».

Про позитив від поразки з румунами

«Дуже важливим для нас став другий поєдинок проти фаворита групи – збірної Румунії. Цей матч ми програли, але в психологічному плані він зіграв для нас позитивну роль – команда повірила в себе і остаточно зрозуміла, що ми цілком боєздатний колектив. Після рівного першого періоду (2:2), у нас не складалося з реалізацією, тож за рівної кількості створених моментів, ми пропустили три м’ячі, не забивши жодного.

Поступаючись після половини зустрічі 2:5, ми змінили тактику і це стало для румун ребусом, який вони так і не розв’язали. Тож перед заключною чвертю вже ми вели перед у рахунку – 7:6. Та втримати перемогу нам не вдалося. Причиною поразки стало не лише те, що суперник також почав у заключному періоді діяти по дещо іншій схемі. Ні, просто ми самі віддали перемогу румунам – 7:8. Адже упродовж останніх восьми хвилин гри ми не реалізували вихід один на один та чотири рази мали чисельну перевагу після вилучення гравця збірної Румунії, але так жодного разу й не розіграли зайвого. А в одному з цих епізодів сталося просто неймовірне – наш гравець в прямому значенні слова поклав м’яв перед суперником і, звісно, той його забрав…

Однак, незважаючи на поразку, у цій грі були для нас й позитивні моменти. Зокрема, нав’язавши насправді рівну боротьбу румунам, ми заробили зі сторони суддівського корпусу повагу і в ключовому для нас протистоянні з британцями суддівство було напрочуд об’єктивним».

Про перемогу над господарями

«Та звісно, головним чинником нашої перемоги над збірною Великобританії стало не суддівство, а наша гра. До матчу з нами господарі зіграли два матчі, тож у нас була нагода достатньо добре вивчити гру головного суперника за путівку на Мальту. Ми детально проаналізували як сильні, так і слабкі сторони гри британців, довівши на установці хлопцям, як саме треба грати з цією командою.

Чи встигли відновитися після матчу з Румунією? Так, хоча до матчу з Великобританією у нас було тільки п’ять годин. По-перше, ми в грі з румунами задіяли усіх гравців. Тут хочу відзначити, що у нас в команді не було «туристів» і кожен робив свій внесок у загальну справу. Звісно, хтось з тими ж румунами зіграв трохи більше, а хтось трохи менше – кожен провів на майданчику в діапазоні від півтора до двох з половиною періодів. У нас було 11 польових гравців, тож ми міняли їх часто одразу п’ятірками – один залишався, а решта йшли відпочивати. А по-друге, ми раціонально використали ті п’ять годин, які мали на відновлення. Після гри з румунами повернулися в готель, пообідали і добре виспалися.

Та головне, що план на гру нами було виконано відсотків на 90. Щоправда, у заключному періоді все ж забракло концентрації. До того ж наша перевага не тільки по грі, а й в рахунку була суттєвою і кожен почав працювати на власну статистику – намагався забити самотужки, аби залишити своє прізвище на табло та в протоколі. Щоправда, й судді у четвертій чверті почали надто вже лояльно ставитися до господарів – «закривали» очі на жорстку, а місцями відверто грубу гру нападників британської збірної, які «топтали» наших захисників. Та тут нічого дивного немає, адже після трьох періодів ми вигравали 11:3, тож судді хотіли трішечки допомогти господарям підсолодити гірку пігулку. У підсумку лояльність арбітрів і наша розконцентрація дозволили супернику скоротити рахунок до шести голів – 11:6».

Про прогулянку у грі з литовцями

«В останній грі зі збірною Литви нам треба було вигравати, аби не бути залежними від заключного матчу турніру Великобританія – Румунія. Скажу відверто, перемогли ми дуже легко. Більше того, поєдинок з прибалтами, як ми й передбачали, видався для нас приємною прогулянкою. Він більше нагадував не офіційний матч континентальної першості, а гру любителів, коли зібралася група прихильників водного поло і вирішила пограти у м’яча на воді. З самого початку у цій зустрічі було усе зрозуміло – різниця між нами та литовцями була надто великою. Тож ми спокійно виграли з рахунком 19:7, хоча могла бути набагато більша різниця. Але то таке – головне, ми в гарному настрої повернулися додому».

Про гру львів’ян

«Почну з голкіпера Нестора Бабського. Його внесок у загальний успіх команди важко переоцінити. Він був основним воротарем – стояв по три з половиною періоди з ізраїльтянами і британцями. В цих іграх ми його міняли лише тоді, коли уже все було зрозуміло. З румунами Нестор зіграв дві чверті – третю і четверту. Все ж грати в один день два матчі повністю одному воротарю не просто – може не вистачити концентрації. Тому й вирішили, що з румунами спочатку два періоди зіграє Владислав Без’язичний, а після великої перерви – Нестор Бабський. Але при цьому домовилися, якщо у Без’язичного гра не піде, то ми його поміняємо раніше. Однак Владислав зіграв нормально, тож усе йшло по плану. Ну а проти литовців усю гру стояв Без’язичний. Нестор насправді має чималий потенціал і при відповідній роботі може стати класним голкіпером і виступати на дуже серйозному рівні. Та все залежить лише від нього: буде працювати – буде результат.

Що ж до тріо польових гравців, то Ярослав Куліков, Костянтин Алєксєєв та Орест Джура також зробили свій внесок в успішний виступ збірної, але потенціал у кожного з них значно більший від того рівня гри, яку вони продемонстрували у Манчестері. По самовіддачі до них претензій немає, але кожному необхідно у грі проявляти тактичну гнучкість – надто вже прямолінійно вони діють. Наприклад, Джура не боїться брати гру на себе, багато кидає по воротах, але робить це надто вже одноманітно, тож голкіпери команд суперників його легко читають і, як наслідок, результативність та ефективність його дій значно нижча, ніж мала б бути. Тому працювати є над чим».

P. S. По завершенні чотирьох кваліфікаційних турнірів визначилися усі 16 учасників фінальної частини Чемпіонату Європи-2017: збірні U-17 Сербії, Іспанії, Греції, Хорватії, Італії, Росії, Угорщини (кращі сім команд за результатами Перших Європейських ігор 2015 року в Баку), Чорногорії, Туреччини, Словаччини, Німеччини, Румунії, України, Грузії, Франції (за результатами кваліфікаційного етапу) та Мальти (господар Євро-2017).

 

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-11-22 23:48:15