середа, 17 травня, 2017, 10:27
Симфонія життя Природознавчого музею
49

Кілька років тому Львів таки дочекався – Державний природознавчий музей НАН України відкрив свої двері для відвідувачів після реконструкції. Багато людей мріяли знову побачити його багату експозицію, однак час минув, а установа так і не відновила на 100% свою роботу – величезні зали досі порожні…

Кореспондент ІА ZIK поцікавився, у чому причина, та дізнався, як установа працює зараз.

Творіння графа Дідушицького

Природознавчий музей є одним із найстаріших в Україні. Його заснував меценат, політичний діяч, науковець граф Володимир Дідушицький у середині ХІХ століття. Більша частина експонатів – а це близько півмільйона – зібрана на території колишньої Галичини (Західна Україна і частина Східної Польщі).

  • Фото: ZIK
    Фото: ZIK
  • Фото: ZIK
    Фото: ZIK

 

В. Дідушицький поповнював колекцію музею з двох джерел. Багато експонатів купували у Львові на базарі, куди селяни приносили найрізноманітніших відстріляних птахів.

Крім того, Дідушицький сам був мисливцем. Кілька століть тому вважалося, що великі хижі птахи – до прикладу, орел-беркут – є шкідливими для господарства. Тому беркутів інтенсивно винищували.

«У нас у колекції є 56 опудал беркута, а у фауні України залишилося приблизно шість гніздових пар. Можливо, це і є наслідок такого ставлення до птахів», – припустив провідний експерт, завідувач відділу ландшафтного та біотичного різноманіття, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Державного природознавчого музею НАН України Андрій Бокотей.

У радянські часи навіть виплачували гроші за принесені лапи чи голову. Сьогодні ж це вважається варварством. Тим більше, що майже всі великі хижі птахи занесені до Червоної книги. Саме тому працівники музею не вбивають тварин для того, щоб зробити опудала. Вони проводять спільні наукові дослідження із Прикарпаттяобленерго, Львівобленерго: вивчають загибель птахів під ЛЕП і розробляють рекомендації, щоб запобігти цьому.

«Зараз є таке поняття як наукова етика. Ми нікого не вбиваємо, не відловлюємо, а якщо відловлюємо, то лише для того, щоб помітити, аби потім можна було отримати потрібну інформацію. Усе, що робить наша майстерня, – це експонати, які були збиті на дорогах, які загинули під лініями електропередач», – зазначив А. Бокотей.

Замість величезної експозиції – одна виставка

Хоча музей і має багату колекцію, але після реконструкції там діє лише одна виставка, присвячена пристосуванню тварин до життя в умовах різного середовища. Вона розміщена у кількох залах на першому поверсі. Здебільшого тут можна побачити старі експонати, деяким з них понад 100 років, а окремим і 150. Усі вони здобуті на території Львівщини. Винятком є колекція екзотичних комах і метеликів з другої половини ХІХ ст. За радянських часів її музею передала митниця.

На вході на виставку відвідувачів зустрічає величезний муляж богомола, який уособлює універсального воїна, що має чудові засоби для полювання, прекрасне маскувальне забарвлення, гострий зір і може легко пересуватися.

Фото: Микола Тис/ZIK
Муляж богомола. Фото: Микола Тис/ZIK

Наступні зали знайомлять з водним та наземним середовищами Львівщини і розповідають про тварин, які у них живуть – особливості їхнього пристосування, форми тіла, спосіб дихання.

  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK

 

Також у музеї встановлені фоторамки, де кожен може побачити світлини чи цікаві ролики про природу.

На експозиції відвідувачам демонструють і рідкісні види тварин. Це пелікан, білоголовий сип, байбак і дрохва.

«Ці види раніше жили на наших територіях, – пояснив завідувач відділу музею Андрій Бокотей. – Але, до прикладу, дрохва – це степовий птах. Доки були неорані землі, у них був шанс гніздитися. Так само з байбаком. Білоголовий сип – це вид, який гніздився в Карпатах. Зараз його можна побачити лише у Криму, і то лише кілька пар. Пелікани і тепер іноді залітають у наші краї – час від часу надходять повідомлення, що цей птах випадково залетів на якісь ставки».

Остання частина експозиції присвячена життю тварин у місті. Перше, що привертає увагу, – купа сміття, серед якої «принишкли» два щури.

  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK

 

Та унікальним у цьому залі є гніздо сороки, зроблене з алюмінієвих дротів.

«Сорока зробила усе сама. Ми лише перенесли гніздо сюди з Кривчиць, що біля Львова. Це був 1990 рік, – пригадує Андрій Бокотей. – Воно було на молодій вербі і важило понад 10 кг. Зрозуміло, що дерево не змогло витримати такої ваги і впало. Таке пристосування птаха до життя поруч із людиною унікальне і дуже цікаве».

  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK

 

Уроки у музеї: чому діти не хочуть звідси іти

Кілька років тому музейники взялися за освітній проект для малечі з вадами зору. Для цього вони налагодили співпрацю із спеціалізованою львівською школою, їздили за кордон переймати досвід. Також для сліпих діток створили спеціальний криломір, який розмістили на виставці. Це силуети птахів у натуральний розмір. Малеча може підійти до нього і відчути на дотик, як виглядає ластівка, голуб, ворона, качка, яструб і лелека.

  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Криломір. Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Криломір. Фото: Микола Тис/ZIK

 

У музеї постійно відбуваються уроки і для школярів зі загальноосвітніх середніх шкіл. Ця робота розпочалась рік тому.

«До нас звернулася вчителька із проханням провести урок у музеї. Те, що ми підготували, дітям дуже сподобалось. Так проект почав працювати, – зазначає провідний інженер музею Анна Сердюк, яка займається освітніми проектами. – Ми уже провели близько 50 уроків. Більшість – для молодших класів. Малечі дуже цікаво, адже тут демонструємо наочний матеріал: шкіри тварин, яйця птахів. Іноді школярі навіть не хочуть іти».

Старші класи здебільшого приходять у музей на уроки фізики чи географії, які пов’язують із біологією. Науковці тут мають чим здивувати дітей. До прикладу, вони показують зразки ґрунтів, мінеральні породи, яйця різних птахів. Розробили навіть квест «Експедиційна валізка»: до кожної кімнати виставки придумали завдання, які допомагають вивчити матеріал.

  • Фото: facebook.com/LvivMuseum
    Фото: facebook.com/LvivMuseum
  • Фото: facebook.com/LvivMuseum
    Фото: facebook.com/LvivMuseum
  • Фото: facebook.com/LvivMuseum
    Фото: facebook.com/LvivMuseum
  • Фото: facebook.com/LvivMuseum
    Фото: facebook.com/LvivMuseum
  • Фото: facebook.com/LvivMuseum
    Фото: facebook.com/LvivMuseum
  • Фото: facebook.com/LvivMuseum
    Фото: facebook.com/LvivMuseum
  • Фото: facebook.com/LvivMuseum
    Фото: facebook.com/LvivMuseum
  • Фото: facebook.com/LvivMuseum
    Фото: facebook.com/LvivMuseum
  • Фото: facebook.com/LvivMuseum
    Фото: facebook.com/LvivMuseum

 

Також музей проводить Дні науки.

«У нас є багато спеціалістів у різних галузях біології: ґрунтознавці, орнітологи, ботаніки, ентомологи, зоологи. Декілька років поспіль проходили Дні науки, де, до прикладу, зоологи представляли черепи різних тварин, а діти мали можливість на дотик їх відчути», – зазначила музейник.

Більшість приміщень музею закриті для відвідувачів

Попри велику кількість проектів, не усі площі музею використовують. Більшість залів, які кілька десятиліть тому могли побачити відвідувачі, зараз закриті. Причина проста – установа не має грошей, щоб відновити постійну експозицію.

  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK

 

«Музей належить до Національної академії наук України. У 1986 році його закрили на генеральну реконструкцію. Ремонт тривав дуже довго. На це виділяли невеликі кошти, тому все затягнулося на 18 років», – зазначив завідувач відділом Андрій Бокотей.

У 2012 році роботи були завершені, і будівлю музею здали в експлуатацію. Постало питання про відновлення експозиції.

«Якби чекали бюджетних коштів, то це б могло тривати набагато довше, ніж 20 років. Ми це розуміли, тому перед закінченням реконструкції подали документи на конкурс від фонду «Розвиток України» Ріната Ахметова і виграли. Таким чином у 2012 році отримали 10 млн грн», – зазначив Андрій Бокотей.

Проект, який подав музей, передбачав не лише створення експозиції. Він насамперед був скерований на підняття освітнього і наукового рівня музейних працівників України. Відбувалися поїздки у провідні музеї Німеччини, Польщі, Росії, Австрії, Швейцарії, Великобританії.

Також частина грантових коштів була використана, щоб відновити старі шафи, які засновник музею Володимир Дідушицький у 1870 році замовив у Відні. У них замість небезпечного двоміліметрового поставили якісне гартоване скло товщиною у 4 мм.

  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK

 

Ще під час реконструкції у 1991 році у залі на другому поверсі за шафою знайшли фреску.

«Унікальність цієї роботи полягає у тому, що зображене змальовано із пейзажу за вікном, – пояснив А. Бокотей. – Це рештки костелу францисканців. Під час «Весни народів» у 1848 році австрійські урядові війська з цитаделі розстрілювали бунтівних студентів. Тоді був зруйнований цей костел і частково пошкоджена будівля сучасного природознавчого музею».

  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK
  • Фото: Микола Тис/ZIK
    Фото: Микола Тис/ZIK

 

У майбутньому перед фрескою розмістять опудала трьох лосів: «Ми їх не маємо більше де поставити. Тому лосі повернуться сюди. Але раз на рік – у День музеїв – ми відсуватимемо опудала і розповідатимемо людям про францисканців, яких вигнали зі Львова, і що було потім».

Експозиція «Симфонія життя»

У рамках проекту розробили і стратегію розвитку музею на найближче десятиліття, визначили компетенції працівників установи та створили проект основної експозиції.

«Останнє для нас надзвичайно важливе, адже отримати кошти просто на виготовлення проекту дуже важко, – наголосив А. Бокотей. – Це досить копітка робота, яку не видно. Проектантом була польська фірма з Вроцлава, яка розробила експозиції у понад 50 музеях».

Майбутня експозиція, назва якої «Симфонія життя», буде зав’язана на порівнянні процесів живого з музикою.

«Ми показуватимемо фільми на екранах, ілюстрації, слайди. Усе буде дуже цікаво. Заплановано встановити багато мультимедійних екранів для пошуку інформації», – зазначив А. Бокотей.

Однак коштів на втілення проекту немає. Раніше за передбачені на роботи три мільйони можна було зробити 23 зали на двох поверхах, а зараз лише три.

У планах музею також будівництво візит-центру у с. Пеняки Бродівського району, де був один із основних маєтків Дідушицького.

«Саме поблизу цього села було створено один із перших резервуарів природи «Пам’ятка Пеняцька». Його заснували на два роки швидше, ніж Асканію-Нову. Це 24 гектари букового лісу, де жили рідкісні види тварин і птахів. Там було заборонено абсолютно усе, як зараз у сучасних заповідниках», – зазначив А. Бокотей.

Він додав, у візит-центрі планується відкрити музей, бібліотеку, залу для занять із школярами і туристами.

Є потенціал, щоб стати найкращим музеєм України, але нема грошей

Для реалізації задумів музейники постійно шукають додаткові кошти: беруть участь у конкурсах, подають заявки на гранти. А от отримати суттєву фінансову підтримку від Академії наук немає надії.

«Від академії не отримали жодної копійки, щоб відновити експозицію. Нас не бачать як музей, а лише як науково-дослідний інститут. Але ми – цікавий музей, який до реконструкції був найбільш відвідуваним. Коли відновимо експозицію, то очікуємо 200-250 тис. відвідувачів на рік. Але для цього потрібно 600 тис. євро», – наголосив А. Бокотей.

За його словами, це невеликі кошти: «На заході порахована вартість квадратного метра створення нової експозиції – 4 тис. євро. У нас площа 1200 кв м, але ми не претендуємо навіть на середні європейські мірки, хоча хочемо зробити один із найкращих музеїв не лише у Львові, а й в Україні».

А. Бокотей наголосив, що для цього є інтелектуальні і фізичні можливості.

«У нас є багато молодих працівників – до 35 років. Це науковці, які будують свою кар’єру. У зв’язку з тим, що не маємо повноцінного фінансування – у 2017 лише 58% зарплати, – ми були змушені писати листи і просити підтримки у можновладців. Ми опинилися на межі втрати висококваліфікованого молодого колективу. Науковець, який отримує зарплату як прибиральниця, задумається, чи йому варто тут працювати, чи краще поїхати на захід на адекватну зарплатню, – заявив А. Бокотей. – А більшість нашої молоді англомовна. Майже усі вони з науковими ступенями. У нас 33 наукових працівники, серед яких 23 кандидати наук і чотири доктори. Це маленький колектив, але дуже потужний, який може багато зробити для міста, людей і держави».

Однак, за словами А. Бокотея, якщо НАН не збільшить фінансування, то музей втратить інтелектуальні ресурси.

«Якщо від нас піде уся молодь, то ми станемо провінційним музейчиком із старими буркотливими наглядачами, – підкреслив він. – Нам не зрозуміло, чому деякі інститути фінансуються на 100%, а ми на 0, 58 ставки. При тому, за підсумками діяльності установ НАН за десятиріччя, наш музей перший у рейтингу установ загальної біології серед 23 закладів. І незважаючи на це, ми опинилися у хвості фінансування», – обурився А. Бокотей.

НАН повинна дати можливість музею повноцінно працювати, виділивши фінансування. Та поки установа має кошти до серпня. Як буде далі, покаже час. Однак дуже хочеться, аби «Симфонія життя» зазвучала не лише на увесь Львів, а й на всю Україну.

Надія Сапіга,
ІА ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2017-06-27 01:36:45