вівторок, 16 травня, 2017, 13:51 Київ
Ми – не гуси
Галина Пагутяк
українська письменниця, лауреат Шевченківської премії з літератури

Євробачення. Традиційно – більшість пісень англійською мовою. Чому її обирають виконавці, адже це є обов’язковою умовою конкурсу?

Обирають представники різних націй, наче це дає шанс перемогти. І чим яскравіше шоу, тим краще. Але перемагає португалець, який співає рідною мовою і обходиться без спецефектів. Бо він вирізняється серед натовпу. Одноманітність набридає, вона применшує людину, тому світ не змінюється ні на краще, ні на гірше. Це все одно, що загатити потік і перетворити його у застояний ставок. Там можна розводити рибу, але цю воду не можна пити і вмиватись нею. Проте наступного року буде знову те саме, бо шоу-бізнес робить ставку на вторинне і не хоче ризикувати. Симбіоз бізнесу і творчості призводить до непоправних втрат у мистецтві.

Якби українські виконавці співали українською, їм би було байдуже, чи виграють вони цей конкурс. Їхню пісню слухали б потім в Україні, співали, вона б запам’яталася так чи інак.

Миколай Рей із Журавного, якого поляки називають батьком польської літератури, жив у 16 столітті. Він розумів, що латина в літературі і богослужінні перестала бути об’єднуючим чинником для інтелектуалів і не наближає віруючих до Христа. Йому належить крилата фраза: «Ми – не гуси. У нас є своя мова». У 18 столітті Гете закидали, що німецька мова «коняча», на що він дотепно відповів: «Ну, звісно, де вже ослам зрозуміти конячу мову». Моцарту обіцяли провал, якщо в його операх заспівають не італійською, а німецькою мовою. Бо італійська музика вважалась еталоном, хоча на той час уже помітно деградувала. Але з’явився Моцарт з його «Чарівною флейтою», і всі побачили, як прекрасно поєднується з музикою німецький текст. Якби німці у 18-19 столітті писали мовою дворянської еліти – французькою, то не було б німецьких романтиків і реалістів.

Природа не терпить уніфікації. В ній кожен мусить послуговуватися власною мовою, щоб розвиватись і вдосконалюватись. Це стосується усіх сфер життя. Англіцизми в бесіді ще не викликають спротиву в Україні. Аби не русизми. Проте, щоб заявити про себе світові, українським митцям та літераторам слід бути неповторними і самобутніми, а не хизуватись тим, що творять так само як на Заході. Вони намагаються сподобатися усім, крім своїх співвітчизників,вважаючи їх естетично недорозвинутими. І завжди програють. Ця хвороба властива усім народам. Просто одні отямлюються раніше, ніж інші. Погано, коли хтось диктує попит, нав’язує смаки. Це ламає споживача, і він деградує. Це – неприродно. Я колись читала, як один чоловік кілька місяців приходив на одне й те саме місце й спостерігав за людьми в різний час. А тоді облаштував ресторан, бо знав, хто буде його відвідувати, і хто чого потребує. Дуже мудрий чоловік, з нього був би чудовий президент і реформатор. Бо він знав, чого хочуть люди і якою мовою з ними потрібно розмовляти.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках IA ZIK.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-05-27 05:37:36