п'ятниця, 28 квітня, 2017, 15:55 Людина
На добре здоров’я. Тренуймо пам’ять
Тетяна Козирєва
Журналіст, у сфері особливих зацікавлень якої – медицина

«Учитися, учитися й учитися» – заповідав вождь світового пролетаріату. І його завжди підтримували психотерапевти – не в сенсі, звичайно ж, революційних ідей, але заради збереження і розвитку пам’яті.

Загальновідомо, що можливості пам’яті – безмежні. Вважається, що доросла людина спроможна запам’ятати від двадцяти до ста тисяч слів. І завжди були особистості, які мали феноменальну пам’ять. Наприклад, Олександр Македонський пам’ятав імена всіх своїх воїнів. Академік Абрам Йоффе знав напам’ять усю таблицю логарифмів. Генію Вольфгангу Амадею Моцарту достатньо було почути один-єдиний раз музичний твір, щоби не лише виконати його, а й відтворити на папері. Такою ж досконалою музичною пам’яттю володів Сергій Рахманінов. Диригент Артуро Тосканіні пам’ятав кожну ноту з 400 партитур. Вінстон Черчілль безпомильно цитував майже всього Шекспіра. Білл Гейтс пам’ятає сотні кодів створеної ним комп’ютерної мови.

Цікаво, що, за однією з версій, пам’ять у плода людини починає працювати через 20 тижнів після зачаття. Під час тестів через живіт матері надсилали звуковий сигнал, який зародок міг чути; потім за допомогою звукового сканера перевіряли реакцію. З’ясувалося, що плід реагує на шум, злегка рухаючи тільцем або ніжками. Щоправда, після п’ятого сигналу він «звикав» до звуку, що повторювався, і міг його ігнорувати. При повторюванні звуку через 10 хвилин і навіть через добу зародок легко розпізнавав знайомий звук (тому людина, в принципі, може згадати те, що з нею відбувалося ще в утробі матері).

Види памяті

– Пам’ять буває двох видів – нетривала, або оперативна, і тривала, – розповідає психіатр і психотерапевт Надія Долішня. – Оперативна розрахована на збереження інформації впродовж певного, заздалегідь визначеного терміну, необхідного для виконання певної операції. Наприклад, студенти під час сесії примудряються «запхати» у голову величезну кількість знань, які «вивітрюються» впродовж двох – трьох діб після іспитів (до слова, за часів мого навчання у «виші» це називалося «Три З»: завчив, здав, забув. – Т. К.). Тривала пам’ять спроможна зберігати інформацію впродовж практично необмеженого терміну, при цьому існує (щоправда, не завжди) можливість її багаторазового відтворення. На пам’ять впливають безліч чинників. Хтось ліпше запам’ятовує те, що побачив, а хтось – те, що почув. У таких випадках говорять про зорову або слухову пам’ять. Безумовно, ліпше запам’ятовуються предмет чи подія, які спричинюють цікавість. Загальновідома стійкість пам’яті почуттів. У стані емоційного піднесення людина доволі часто згадує події, про які, здавалося б, давно забула. «Витягування з пам’яті» давно «протермінованої» інформації буває і в людей, які пережили катастрофи, потрапляли в екстремальні умови. Величезне значення при запам’ятовуванні має мотивація. Наприклад, людина, яка вважає себе абсолютно нездібною до вивчення іноземних мов, потрапивши у чужій країні у стресову ситуацію, коли питання стоїть про фізичне виживання, доволі легко опановує мову. Багато в чому спроможність до запам’ятовування залежить від тренування.

Є також пам’ять на фізичний біль, запах, смак, є асоціативна пам’ять тощо.

Враження, повторення, асоціація

Середньостатистична людина використовує не більше як 10 відсотків вроджених можливостей своєї пам’яті. Отож 90 відсотків «марнуються», бо ми не вміємо користуватися природними процесами запам’ятовування. А ці закони дуже прості: враження, повторювання та асоціація.

Найтривкіше – зорове враження, адже нерви, що ведуть від ока до мозку, у двадцять разів грубші порівняно з тими, що ведуть від вуха до мозку. Для прикладу: Марк Твен не міг запам’ятати послідовності свого виступу, коли користувався записами, але, коли закинув записування і почав користуватися малюнками, всі його проблеми у цьому плані зникли.

Наступний закон пам’яті – повторювання. Тисячі студентів-мусульман знають напам’ять Коран – в основному, за рахунок повторювання.

І, нарешті, третій закон – асоціація. Єдиний спосіб надійно запам’ятати певний факт – зв’язати його з якимось іншим.

Уміння забувати

Усе пам’ятати неможливо. Зрозуміло, що є люди, які мають посилену пам’ять. Доволі часто посилену пам’ять мають діти.

Але є поняття гіперестезії, коли людина запам’ятовує все підряд і не спроможна відділити, як мовиться, зерно від полови. У медичній літературі описано, зокрема, випадок із московським журналістом Соломоном Шерешевським, який мав феноменальну пам’ять і саме через свої надзвичайні, виняткові, рідкісні здібності до фіксування інформації й закінчив життя у психіатричній лікарні. Він запам’ятовував, наприклад, таблицю з 50 цифр упродовж трьох хвилин, і вона «залягала» у його пам’яті назавжди. Тому психіатри вчили пацієнта Шерешевського забувати, бо голова журналіста була подібна до… смітника.

Ще один приклад. Бібліограф Будапештської центральної наукової бібліотеки, нічого не записуючи, знав, де лежить кожна книжка. І при тім не був психічно хворим.

Уміння забувати має велике значення у виживанні людей – мозок повинен звільнятися від непотрібного тягаря вражень і знань. Отож пам’ять ніби сама регулює навантаження, готується до прийому нової інформації. При цьому стара інформація не щезає безслідно, але переходить із активної пам’яті в пасивну, звідки її інколи вдається витягнути.

Із чим повязане погіршення памяті?

Трапляється, що з віком люди втрачають пам’ять на сьогоднішні події, притім у них залишається пам’ять на минуле, причому дуже далеке – хворі з так званою старечою забудькуватістю у найдрібніших деталях відтворюють події раннього дитинства, одначе не спроможні втримати в пам’яті те, що відбулося, припустимо, півгодини тому. Цей закон описав французький психіатр і психотерапевт Рібо. Недоумкуватість і зниження пам’яті завжди пов’язані із якоюсь катастрофою мозку – йдеться про пухлину мозку, інсульт, наслідки черепно-мозкової травми, атеросклероз судин головного мозку, хворобу Альцгеймера (або старечій маразм).

Є ще так званий Корсаковський синдром – він описаний російським психіатром на прикладі людей, які зловживали алкоголем. При цьому синдромі основним симптомом недоумкуватості є неможливість фіксації інформації: такі хворі нічого не пам’ятають – ні того, що щойно їли, ні того, з ким щойно спілкувалися, ні того, як звати лікаря… Щоправда, в них є захисний механізм, який також належить до розладів пам’яті, – вони щось вигадують, щоб заповнити прогалини у пам’яті, або подають за сьогодення те, що відбувалося в інший період часу. І це не є свідомо. Корсаковський синдром описано і в людей зі судинною патологією.

Трапляються випадки витіснення, забування негативних емоцій, не пов’язані зі змінами у мозку, – це буває при так званих реактивних станах, коли людина переживає такі негативні емоції, які не в стані усвідомити. Візьмімо, для прикладу, скнилівську трагедію (у той страшний день 27 липня 2002 року під уламками СУ-27 загинули 77 осіб, серед них – 28 дітей, а всього постраждала 241 особа). У Львівській обласній психіатричній лікарні перебував пацієнт, який втратив пам’ять про цю фатальну подію, про загибель своєї родини – він стверджував, що катастрофи не було, що близькі йому люди – живі, що вони – вдома, а поховано – ляльку… Такі самі факти було зафіксовано й у вірменському місті Спітак – після землетрусу, що стався 7 грудня 1988 року і внаслідок якого загинуло 50 тисяч осіб. Отож це не є справжній розлад пам’яті – це не справжня недоумкуватість, а така, що пов’язана із сильними емоційними негативними переживаннями.

Про медикаменти, що нібито відновлюють память

Оскільки механізми виникнення порушень пам’яті до кінця не з’ясовані, було б неправильно стверджувати, що є препарати, які лікують пам’ять. Але оскільки пам’ять пов’язана з процесами, що відбуваються у мозковій тканині, і порушення пам’яті пов’язані з порушенням тих процесів, то певні препарати діють на порушену функцію, на метаболічні (тобто обміну речовин) мозкові процеси, сприяють їх активізації, впливають на тонус судин, на корекцію кров’яного тиску. Тобто дотично вони впливають на поліпшення пам’яті, але… ніколи не зроблять розумного із недоумкуватого. До прикладу: як не лікували американського актора-президента Рональда Рейгана, що, як відомо, хворів на недоумкуватість (хворобу Альцгеймера), він так і не спромігся згадати ім’я своєї коханої дружини Ненсі!

Одначе, стверджують психіатри, якщо своєчасно помітити послаблення пам’яті, то за допомогою певних медикаментів можливо-таки призупинити цей процес, принаймні не дати йому швидко розвиватися.

Тренуймося память! Вона того варта

Доведено, що люди, зайняті інтелектуальною працею, менше ризикують наразитися на недоумкуватість. Також у виграші «допитливі», що суто для себе вивчають, припустимо, іноземні мови або запам’ятовують уподобані вірші, тобто постійно навантажують мозок, постійно примушуючи сіру речовину працювати.

А це означає, що вчитися – завжди треба.

Але варто затямити: це – не панацея. На жаль…

Продовження теми – далі.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках IA ZIK.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-07-21 13:30:52