п'ятниця, 28 квітня, 2017, 12:09 Влада
Генрі Марш: Успіх і самовпевненість змушують нас робити помилки
Британський нейрохірург Генрі Марш. Фото Яни Проценко
Британський нейрохірург Генрі Марш. Фото Яни Проценко

Британський нейрохірург у Львові розповів про давньогрецьку богиню, яка псує політиків, два типи мислення та зміни в українській медицині.

Британський нейрохірург Генрі Марш приїжджає до нашої країни з початку 90-х. Він ділиться досвідом з українськими колегами, оперує пацієнтів, яким не може допомогти українська медицина, передає лікарням спеціальне обладнання. Його перша книжка «Історії про життя, смерть і нейрохірургію» стала бестселером в Україні. Днями в Британії вийде друга, що має назву Admissions: A Life in Brain Surgery. Її український переклад випустить «Видавництво Старого Лева». У Львові Генрі Марш зустрівся із спільнотою Школи журналістики Українського католицького університету та виголосив лекцію про те, як успіх, поєднаний із самовпевненістю, змушує людей робити помилки.

Я майже двадцять п’ять років їжджу до України, а коли повертаюсь до Британії, щоразу розповідаю своїм друзям, якою важливою є ваша країна. Це вододіл, де Схід стикається з Заходом, де свобода сходиться з рабством. Молода країна, яка намагається уникнути свого жахливого минулого. Звісно, Майдан підтвердив цю важливість, І я пишаюся тим, що був на Майдані, хоч і відіграв у ньому дуже маленьку роль. І, звісно, мені було дуже приємно бачити європейський прапор, який майорів там поруч з українським.

Я за те, щоб Велика Британія залишалась у Європейському Союзі. Брексит – жахлива подія. Це нагадує американський жарт, коли індичка голосує за Різдво. Велика Британія – поділена країна: Лондон та інші великі міста проголосували проти виходу з Євросоюзу, але мешканці віддалених сіл, які не мають доброї освіти, підтримали цю нерозумну ідею. Мені здається, що люди, які голосували «за», не зрозуміли суті цього референдуму. Вони повелися на брехню деяких політиків і ЗМІ.

У давньогрецькому пантеоні була Немезида – богиня, яка руйнує людей із завищеною самооцінкою. Немезида зруйнувала багатьох політиків. Вони оточили себе людьми, які їх лише хвалять, а критику зневажали й карали за неї. Через це починали робити серйозні помилки. Завищена самооцінка – це певний розлад особистості. Політики не народжуються з нею, вони її набувають, зокрема тоді, коли роблять перші успіхи.

Далі починаються знайомі вам симптоми. По-перше, застосування влади для самозвеличення – наприклад, коли ваші фото вішають на стінах ваші підлеглі. По-друге, надмірна самовпевненість і зневага до критики чи порад. По-третє, втрата контакту з реальністю – те, що сталось із Віктором Януковичем. По-четверте, схильність промовляти як месія – колись це сталось із британським прем’єром Тоні Блером. І, зрештою, імпульсивні, хаотичні дії.

Будь-який політик, що довго перебуває при владі, оточує себе зручними людьми й вибудовує захист від преси. Це призводить до корупції. Тож демократичні вибори – це механізм припинення цього процесу перетворення політика, його шляху до завищеної самооцінки та корупції. Звичайно, щоб провести демократичні вибори, потрібен інститут права і незалежні судді, а щоб судді були незалежними, їм потрібно платити достатньо, щоб вони не брали хабарів. Також важливою є свобода преси, щоб виборці були добре поінформованими та могли критикувати політиків.

Чесна преса необхідна для демократичного суспільства. Проблема в тому, що з радянських часів в Україні є упереджене уявлення, що преса про все бреше. Щоб відновити довіру до журналістів, вам потрібен час. Єдине, що повинні робити для цього журналісти – розповідати правду.

Знання – це сила. Ви не завжди можете зрозуміти священиків, політиків, лікарів, якщо не маєте відповідних знань. Пам’ятаймо, що люди і влада намагаються обмежити доступ до знань, щоб контролювати і використовувати цю силу самі.

Читайте також: Легендарний британський нейрохірург Генрі Марш рятує дітей у Львові.

25% крові від нашого серця щохвилини надходить до мозку. Для мислення потрібна енергія. Нам видається, що будь-якої хвилини ми можемо думати про будь-що, але насправді ми обмежені в тому, що можемо зрозуміти і про що можемо думати. Нобелівський лауреат Герберт Саймон, психолог і філософ, говорив, що наше мислення не настільки вільне, ніж ми собі думаємо: люди не мають нескінченного потенціалу для прийняття рішень.

Прикладом може бути ілюзія Мюллера-Лаєра з двома лініями однакової довжини, які видаються нам різними, бо наш мозок нас обманює. Це своєрідний пізнавальний ліміт. Ми вбудовані в систему непорозумінь. Хоча ми вважаємо, що мислимо правильно, ми інколи сприймаємо речі хибно.

Психологи Деініел Канеман та Амос Тверскі вивели два типи мислення: перший – майже інстинктивний, коли ми відразу доходимо висновку, другий – детальне обдумування ситуації перед ухваленням рішення. Другий вимагає набагато більше енергії.

Виходячи з цього, можна створити рамку сприйняття: форму подання інформації, що вплине на кінцеве рішення. Цей прийом використовують не тільки в рекламі – лікарі теж подають пацієнтам інформацію та ставлять їм запитання так, щоб отримати правильну, на їхню думку, відповідь. У залежності від формулювання запитання ви виберете той чи інший варіант.

Ще один висновок із книги Канемана і Тверскі: інші люди краще за мене бачать мої помилки. Це дуже глибока істина. Це тому, що в них немає ні когнітивних, ні емоційних упереджень, які маю я. Проте ніхто не любить, коли йому кажуть про його помилки. Освіта – це, власне, довготривала критика. Ви робите певну роботу, викладач критикує вас. Але за допомогою освіти ми вчимося відрізняти добре від поганого.

Щоб уникнути критики, треба вдаватись до мислення другого типу. Воно потребує більше енергії, кисню, глюкозу, крові для мозку. Проблема хірургів і політиків у тому, що люди через їхній авторитет припиняють їх критикувати, вказувати на їхні помилки. Успіх – це погано, бо ми стаємо задоволеними собою й починаємо робити помилки.

Охорона здоров’я – проблема в усіх країнах світу. Ця сфера дорожчає, і що кращим є медичне обслуговування, то більше воно коштує. В Україні за роки, що я тут буваю, з’явились нові технології та нова медична освіта, хоча у вас далі забагато лікарень – цю систему треба змінити. Медична сфера стала краще організованою, хоча, як і в багатьох інших сферах українського суспільства, тут є корупція. Та найважливіший момент – це покращення процесу ухвалення рішень лікарями: вони застосовують другий, а не перший спосіб мислення.

В Україні, як і в Британії, є добрі лікарі і є погані. Але в країнах пострадянського простору, на відміну від Британії, лікарям не довіряють автоматично. Хоча буває гірше. Нещодавно я був у Пакистані. Мій колега розповів, як там складно працювати: родина хворого може вбити лікаря, якщо пацієнт помре під час операції. За останні кілька років там убили п’ятсот лікарів. А в Непалі родина пацієнта, який помер, порозбивала шибки в усій лікарні зі злості.

В Україні молоде покоління медиків відходить від радянського уявлення, що професор знає найкраще. Важливою є командна робота – критика, обговорення. Найкращий спосіб робити менше помилок – мати людей, із якими можна обговорити проблему.

Марічка Цигилик,
для IA ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-05-29 10:38:25