п'ятниця, 21 квітня, 2017, 14:49 Людина
Микола Гуцуляк про свою нову книгу: Кохання рухало мною, коли я писав ці вірші
<nbsp;>

Учора, 20 квітня, у Львівській обласній організації Національної спілки письменників України відбувся літературний вечір, присвячений виходу нової поетичної збірки Миколи Гуцуляка «Давай втечем кудись удвох», яка присвячена світлої пам’яті дружині автора – Ларисі Гуцуляк.

Про це повідомляє кореспондент IA ZIK.

Збірка побачила світ у видавництві «Піраміда». У ній – більш як сотня добірної поезії Миколи Гуцуляка, для котрого це вже третя збірка виданих віршів. Сам автор підкреслює значення сили любові у своїх віршах. «Намагався у першу чергу бути щирим. Склалося так, що більше року тому я втратив дружину, з якою ми прожили у щасливому шлюбі сорок років. Я її дуже любив. Кохання рухало мною, коли я писав ці вірші. Цією книгою хотів показати, наскільки важливо нам всім торкатися коханої людини, обіймати, казати їй добрі слова, доки є така можливість», – розповів Микола Гуцуляк.

Модератором літературного вечора був поет Олесь Дяк, котрий високо оцінив творчі здобутки свого колеги. «Сьогодні у нас представлення нового імені в українській літературі. Микола Гуцуляк має талант поета, він професійний журналіст, він прекрасно володіє словом. У нього виходить глибока лірична поезія. Також цікавою є його своєрідна «урбаністично-пейзажна» лірика», – зазначив у виступі Олесь Дяк.

<nbsp;>

Вашій увазі два вірші зі збірки: «Давай втечем кудись удвох»:

Борода, мужчина та молитва

Ні, я не голився цього ранку.
Не тому, що я лінюся, ні.
Просто хочу я, щоб на світанку
Щоки ти погладила мені.

І сказала: «Ой, який колючий».
Усміхнулась: «Пальчики лікуй».
Залякала: «Я тебе замучу»,
Що насправді значить: «Поцілуй».

Бороді моїй недовго жити.
Я поїду через кілька днів.
Буду вранці бороду голити,
а «лікуй» – молитись уві сні…


Йдуть за трактором лелеки

Йдуть за трактором лелеки –
Білі спини, чорні крила.
Землі бачили далекі,
Та додому прилетіли.

Ти любила їх, кохана,
Боже, як ти їх любила.
Ти чекала їх весняно –
Чорні крила, спини білі.

Сам тепер на них дивлюся –
Ти від мене так далеко…
Я на тебе помолюся,
Бо за трактором – лелеки…

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-05-25 13:35:44