понеділок, 17 квітня, 2017, 12:52 Людина
Замість фестивалю комсомольської пісні «Червона рута» стала вибухом патріотичної музики, – «Історична правда»

Коли у вересні 1989 року влада «давала добро» на проведення фестивалю комсомольської української пісні у Чернівцях, ніхто й не підозрював, чим це може обернутися. «Червона рута» стала справжнім вибухом української музики. Більшість вперше почула нинішні легенди «Кому Вниз», «Братів Гадюкіних», Сестричку Віку. А на масовому радянському заході люди із синьо-жовтою символікою співали Гімн України.

Про це йдеться у п’ятій серії циклу програм про розпад СРСР і становлення незалежності України «Історичної правди з Вахтангом Кіпіані» (щосуботи о 22:00 на телеканалі ZIK). 

У вересні 1989 року, у Чернівцях, вперше за історію СРСР провели масштабний фестиваль української музики – до центрального стадіону міста з’їхалось близько 20 тисяч глядачів зі всієї України. «Червона рута» була справжнім культурним виверженням, яке назрівало десятиріччями. Музиканти пригадують: саме так творили культурну революцію. Адже на сцені у Чернівцях десятки тисяч українців вперше почули тих, хто згодом став легендами: «Кому Вниз», «Брати Гадюкіни», Сестричка Віка та багато інших таких незручних тодішній владі виконавців.

«Тоді якраз Миколайчук виліз, цей «лисий і босий» зі смішними піснями, які раніше не мали шансу кудись потрапити. Ну що за пісня «Піду втоплюся у річці глибокій»? У той час треба було співати про смерічки, про рідну партію. Тож це стало таким, я б сказав, вибухом», – розповів бас-гітарист гурту «Брати Гадюкіни» Ігор Мельничук.

Саме його гурт «Брати Гадюкіни» став справжнім відкриттям фестивалю

 «Такі речі як «трамвай шістьорка», клофелін чи «там дівчина з Коломиї» не були традиційними сюжетами для української естради. Усі завжди співають про ромашки, про любов, про бентегу, а у цих була справжня рокерська історія», – вважає мистецтвознавець Богдан Шумилович .

Про таку реакцію радянські чиновники і подумати не могли . Хоча й через побоювання загострення національних настроїв, вирішили провести музичний фестиваль саме у Чернівцях, а не в Києві чи, тим більше, Львові.

 «Чернівці були таким досить радянським заповідником. Там навіть досі збережено багато постсовєцких речей.  Тому чиновники вважали місто більш-менш безпечним», – зазначає Богдан Шумилович. 

До того ж, міліція пильнувала, щоб на фестивалі не було національної символіки. Та все ж знаходилися сміливці, які наважувались на синьо-жовту зухвалість. Музичний критик Ігор Кравців пригадує, що приїхав на «Червону Руту» одинадцятирічним хлопцем. Тоді, разом із братом, наважився прийти до головної сцени фестивалю у жовто-блакитному спортивному костюмі.

«Здавалося, що цей одяг зшили з українського прапора. Міліція на нас позирала, але не могла нічого зробити, бо я ж був ще дитиною. Це не якийсь «свідомий бандерівець» чи «націоналіст», – розповідає Ігор Кравців.

Культурна революція тривала сім днів, а вже невдовзі пісні, виконані на сцені «Червоної рути», лунали по всій країні.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-06-28 22:03:16