четвер, 13 квітня, 2017, 12:35 Світ
Врятувати людей. Війни, голод і всі ми
Фото: The Washington Post
Фото: The Washington Post

Війни у чотирьох країнах змусили 20 млн людей вмирати з голоду. Наш світ виробляє достатню кількість продовольства, щоб прогодувати всіх його жителів. Коли один регіон страждає від голоду, глобальні гуманітарні установи теоретично здатні транспортувати їжу і запобігти катастрофі.

Але цього року Південний Судан вмирає від голоду, а Нігерія, Сомалі та Ємен перебувають на межі злиднів. Голод загрожує 20 млн людей – це більше, ніж коли-небудь з часів Другої світової війни. За визначенням Організації Об’єднаних Націй, голод стається тоді, коли щодня смертність від нестачі їжі перевищує 2 на 10 000 людей.

Утримання такого рівня голоду, навіть за суворих кліматичних умов, було б неможливим без війни.

Кожна з цих чотирьох країн перебуває у затяжному конфлікті. У той час як гуманітарна допомога може врятувати життя у найближчій перспективі, жодну із продовольчих криз неможливо вирішити у довгостроковій перспективі без хоча б наближеного миру. Загроза насильства може обмежити або узагалі закрити доступ співробітників з надання допомоги у постраждалі райони, а в деяких випадках голодування може бути навмисною військовою тактикою.

Цілі покоління ризикують опинитися під загрозою, що випливає з порочного кола жадібності, ненависті, насильства, які призводять до цього голоду. Діти завжди найбільше страждають, так як навіть ті, хто виживає, може розумово і фізично бути непридатним для життя. І в той час, як ця стаття зосереджена на чотирьох країнах, що найбільше потерпають, триваючі конфлікти у Конго, Центральноафриканській Республіці, Лівії, Іраку, Сирії та Афганістані змушують мільйони у цих країнах також голодувати.

Війна та голод уздовж Білого Нілу у Південному Судані

У лютому, Організація Об’єднаних Націй оголосила про голод у районах Mayendit і Leer у Південному Судані. Це перша у світі декларація голоду, починаючи з 2011 року у Сомалі.

Але навіть у цих двох районах, все більше людей щодня помирає від куль, ніж від порожніх шлунків або хвороб.

Один зі штатів, Ель-Вахра (Єдність), зіткнувся з найбільш нещадним насильства відколи Південний Судан став незалежною країною 5 років тому.

Ель-Вахра – батьківщина Ріека Мачара, колишнього віце-президента і лідера повстанської армії етнічних нуер, яка починаючи з 2013 року веде запеклі сутички з армією Південного Судану, контрольованою президентом Сальва Киїром, який належить до етнічної групи динка. Киїрівська армія і союзні ополченці час від часу здійснюють напади на Ель-Вахра, руйнуючи та спалюючи цілі села, вбиваючи і ґвалтуючи. Тисячі людей потонуло у річках і болотах держави, намагаючись втекти.

Ці річки й болота могли б забезпечити людей рибою і водою для зрошення. Але безперервна війна перешкоджає провадити звичайне повсякденне життя: люди надто бояться виходити з дому, ловити рибу, збирати рослини або вести торгівлю. Навіть втеча – справа ризикова. Багато хто їсть траву і водяні лілії, щоб вижити.

І повстанці, і уряд ускладнюють гуманітарним працівникам шлях до найбільш постраждалих районів. Кореспондент Washington Post у Африці Кевін Сіефф, нещодавно повідомив про обструкціонізм уряду.

«Деякі з їхніх дій, як видається, є простим бандитизмом, як, наприклад, таке: солдати по-злодійськи забрали минулого літа більш як 4000 тонн продовольства зі складу у столиці Джуба. Цієї кількості досить, щоб прогодувати 220000 чоловік протягом місяця», – він написав. «Але гуманітарні працівники побоюються, що уряд навмисно ускладнює постачання продовольства у райони, де на його думку жителі підтримують повстанців».

Сіефф описав, як на більш ніж 70 контрольно-пропускних пунктах на дорозі між Джуба і штатом Ель-Вахра солдати часто вимагають хабар або їжу від гуманітарних працівників, і як уряд відмовляється дозволити Організації Об’єднаних Націй здійснювати польоти для того, щоб скинути харчі у регіони, які вмирають від голоду. Десятки гуманітарних працівників, які намагалися знайти обхідний шлях, були вбиті у перестрілці на війні.

Сполучені Штати та інші країни Ради Безпеки ООН запропонували запровадити ембарго на поставки зброї, щоб обмежити можливості уряду Південного Судану чинити насильство. Але коли справа дійшла до голосування у грудні минулого року, більше половини членів ради, у тому числі Китай і Росія, утрималися. Сусідні країни з Африкою також обговорили скоординовані збройні втручання, але не отримали достатньої підтримки.

Громадянська війна залишає Ємен розділеним і в облозі

У Ємені громадянська війна розпочалася у 2015 році. Боротьба розділила контроль над країною по сектантських та ідеологічних лініях й призвела до загибелі більш ніж 10000 осіб. Вона також знищила економіку країни.

Ємен був досить слабким до війни, але його валюта, промисловість, транспортна інфраструктура та комунальні послуги були знищені протягом останніх двох років. Тепер у країні мільйони безробітних, а ціни на продовольство і паливо космічні. За оцінками, 17 млн людей (60%) населення країни потребують термінової гуманітарної допомоги; близько 7 млн людей живуть з дня на день, чекаючи смерті.

Найбільших фізичних руйнувань завдала коаліція на чолі з Саудівською Аравією, що підтримується США, Великобританією та іншими країнами і стоїть на боці сунітського президента Ємену проти Хуті, озброєної шиїтської міліції, яка у даний час контролює столицю Сана і велику частину західного узбережжя країни.

Однією з ключових частин інфраструктури, яку знищила коаліція – підконтрольний Хуті порт Ходейда – найбільший і найважливіший порт Ємену. Майже 90% продовольства Ємену імпортується, і більшість прибувало через Ходейда. Саудівські кораблі у даний час здійснюють майже повну блокаду порту, стверджуючи, що вони не можуть ризикувати можливою контрабандою зброї, навіть якщо Організація Об’єднаних Нації перевірятиме по прибутті кожне судно.

На думку гуманітарних організацій, якщо коаліція захопить місто Ходейда і порт, то густонаселені внутрішні райони країни залишаться без їжі. Представники коаліції, з іншого боку, стверджують, що, якщо захоплять порт, то зможуть забезпечити надходження допомоги, не переймаючись контрабандою зброї.

У будь-якому випадку, широкі верстви населення Ємену перебувають під постійним обстрілом з боку коаліції, яка повністю знищила ринки, фабрики, лікарні, дороги та мости. Три чверті жителів міста Таїз та прилеглих до нього районів, наприклад, стикається з браком продовольства, тому що до них неможливо добратися. Саудівська Аравія стверджує, що вона робить усе можливе, щоб уникнути жертв серед цивільного населення, але правозахисні групи зафіксували численні удари по нестратегічних цілях.

Продовольча криза у Ємені лише погіршуватиметься: міжнародні трейдери все менш і менш, ймовірно, вестимуть бізнес у країні без функціонуючого центрального банку і валюти. Доля мільйонів також залежить від того, що буде з Ходейда, яке, не виключено, стане головною сценою бойових дій у найближчому майбутньому.

Вісім років терору перетворили на жах північний схід Нігерії

Криваве правління Боко Харам у Борно – штаті у північно-східній Нігерії, настільки сильне, що протягом останніх кількох років гуманітарні організації боролися навіть за те, щоб потрапити до регіону. Достовірні дані про голод обмежені. Деякі гуманітарні працівники припускають, що Борно, можливо, вже пережило періоди голоду, або переживає їх у даний час.

Протистояння змусило тікати понад 3 млн людей і залишило раніше родючу область зневодненою та безплідною. Великі табори біженців з’явилися у Нігерії, а також у сусідньому Нігері та Камеруні. Населення відносно безпечної столиці Борно, Майдугури, подвоїлося за рахунок припливу людей, і місто тепер є центром хвороб. Тим часом, десятки тисяч нігерійців прямують на північ у сторону Лівії і, в кінцевому підсумку, до Європи, зважуючись на дорогу й небезпечну поїздку, яку багато хто не витримує.

Люди знаходяться у більшій небезпеці голоду, тому що їх села недоступні для зовнішньої допомоги.

Військові Нігерії, навіть співпрацюючи з сусідніми країнами, США та Великобританією, виявилися вкрай слабкими у викоріненні повстанського руху, хоча й домоглися певного прогресу. Коли їм вдається звільнити міста і села від Боко Харам, вони часто бачать, що жителі їдять траву і комах, тому що це все, що залишилося.

Об’єднані Нації попереджають, що на північному сході Нігерії півмільйона дітей настільки сильно недоїдає, що 75000 може померти у червні. А спалах кору у регіоні може перетворитися на епідемію.

Тривалий час намагаючись домогтися доступу до тих людей, які найбільш постраждали, гуманітарні організації усвідомили масштаби кризи у Нігерії довго після того, як недоїдання стало широко поширеним явищем. На думку гуманітарних працівників, велика частина провини лежить на відсутності реакції з боку нігерійського уряду. Незважаючи на найбільшу економіку континенту, керівники країни не змогли вирішити надзвичайну ситуацію голоду в Борно.

Посуха у Сомалі, земля всіяна зброєю

Шість років тому більш ніж чверть мільйона сомалійців померла від голоду. У деяких частинах країни вже протягом двох років не було дощів і там зростають побоювання повторної катастрофи. Але посухи – поширене явище у країні, і не завжди призводять до голоду. Зв’язок, що існує між 2011 роком і сьогоденням – триваюча присутність Аль-Шабаб, озброєного угруповання, тісно пов’язаного з Аль-Каїдою.

У той час як аль-Шабаб втратив частину території, ризик голоду у Сомалі зосереджений у сільських районах на півдні країни, де угруповання і надалі утримує контроль. Воєнізоване угруповання суттєво обмежує рух місцевих жителів, які шукають їжу і воду. Також вони перешкоджають наданню допомоги.

Проте, у Сомалі, на диво, найбільший оптимістичний прогноз щодо запобігання голоду. Попри боротьбу, аль-Шабаб недавно дав гарантії, що дозволить людям пересуватися більш вільно. Сили групи також значно знизилися, а це означає, що кліматичні умови пропорційно до інших чинників впливають на кризу.

В той час як посуха може зробити країну залежною від допомоги, у кінцевому підсумку її легше вирішити, ніж війну.

У цей час крайньої необхідності, найбільший у світі постачальник гуманітарної допомоги готується до великого скорочення. Гуманітарна допомога становить незначну частину державних витрат США – менш ніж 1%, але пропонований адміністрацією Трампа бюджет зменшив би і це. Попри боротьбу двопартійної опозиції проти скорочення фінансування, бюджети держдепартаменту і Агентства США з міжнародного розвитку можуть зменшитися більш ніж на третину. Фінансування США Організації Об’єднаних Націй, можливо, скоротиться більш ніж на наполовину.

ООН просила до кінця березня на свої проекти з надання надзвичайної допомоги голодуючим країнам $4,4 млрд, але ледь зібрали частку цього. Фінансування надзвичайних ситуацій не усуне причини голоду і не завжди зможе дістатися до тих, хто найбільш постраждав. А саме таке фінансування може запобігти поширенню хвороб і забезпечити достатню кількість їжі мільйонам для того, щоб вони могли вижити.

Макс Бірак і Ларіс Каркліс,
Washington Post

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-04-29 06:38:10