середа, 15 березня, 2017, 10:15 Людина
Про любов-нелюбов до класики
Оксана Думанська
письменниця, перекладач

Нещодавно трапилося мені опитування київських старшокласників, які відповідали на некоректно сформульовані питання: які твори в програмі з української та зарубіжної літератури найкращі, а які – найгірші.

Гадаю, мовне невігластво дорослих відбивається на дітях. Як можна питати про найкращі-найгірші, якщо ці твори вже пройшли випробування часом і зайняли своє місце в історії літератури?! Отже, йдеться зовсім про інше: які твори діти сприйняли, а які – ні. З тих чи інших причин. І одна із них – нелюбов самих педагогів до мови як до основи будь-якого літературного твору.

Серед «найгірших» опинилися «Сто тисяч» і «Кайдашева сім’я».

Скупість – то така риса, яку переважно драматизували («Скупий лицар» чи «Гобсек»), а Калитка – ще й смішний і недолугий персонаж, для якого збагачення «земелькою» стало нав’язливою ідеєю. Як і жадібність нинішніх калиток, що ладні викупити ставки, озера, ліси, пляжі…Ні, що не кажіть, а в класиці завжди закорінена сучасність. А діалоги п’єси? Там же просто концентрація мовних перлин! Та їх не помічає ні вухо, ні око людини, для якої українська – просто мова, якою треба викладати матеріал.

Підліток, що виріс на асфальті, й справді далекий від «Кайдашевої сім’ї», але, напевне, не раз бував свідком дріб’язкових чвар в родині чи між сусідами. Вже не за грушу, а за квадратні метри або шість соток дачі. І тут педагогові неважко перекинути місток між минулим та нинішнім, та основне опертя твору – мовна краса. Пригадайте, як Кайдаші-сини розмовляють про дівчат і як Карпо дошкульно змальовує кожну, яку називає Лаврін. Чи той епізод з перекинутим возом, бо ніхто не хоче впорядкувати дорогу – о, то не застаріло! Чи як Мотря збирається до церкви… Тут є де «розігнатися» вчителеві, щоб спонукати хоч особливо мотивованих пізнати мовну красу – і приказки, і прислів’я, і всю палітру художніх засобів, що ґрунтуються на слові, на його багатозначночності.

Але для цього треба, щоб учитель сам любив українську мову як свою рідну, а не мав її за інструмент, яким покористувався на роботі – і заховав у шафу. До наступного дня.

Читайте також: Приховані корені хаосу.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках IA ZIK.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-05-28 07:54:09