п'ятниця, 10 березня, 2017, 14:59 Світ
Туск і початок нової глави в польській політиці щодо Брюсселя
Президент Європейської Ради Дональд Туск. Фото: ZIK/EPA/JULIEN WARNAND
Президент Європейської Ради Дональд Туск. Фото: ZIK/EPA/JULIEN WARNAND

Соковитий ляпас, яким є продовження терміну повноважень Дональду Туску як голови Європейської ради, є не лише поразкою ПіС (польської партії «Право і Справедливість»), а й початком нової глави в польській політиці щодо Брюсселя і партнерів в ЄС.

Це не залишиться без відповіді. «ЄС, як недемократичний монстр, у якому домінують німецька гегемонія і порушення суверенітету держав-членів» – цю риторику тепер все частіше будуть застосовувати політичні правлячі партії та прихильні до них ЗМІ. Загострення антиєвропейських упереджень після провальної спроби усунути Туска може виявитись ефективним у частині польського суспільства.

Уряд сам винен

Правильна відповідь на передбачувані напади не полягає, однак, у вихвалянні переваг глави Європейської ради, висміюванні Качинського за бажання помститися політичному супротивнику чи звертанні уваги на те, що у черговий раз правляча партія має іншу думку, ніж більшість країн ЄС. Ці аргументи можуть мати значення у внутрішній політиці, але для польської політики в ЄС враховується дещо інше. Це не опозиція Туску є справжнім скандалом, а шлях, яким польська дипломатія намагалася нав’язати свою волю на саміті ЄС.

Саме тому відповідальність за проблематичну ситуацію, з якою стикається весь Союз, несе лише Варшава, а не темні сили у Брюсселі чи Берліні, що ігнорують волю суверенної Польщі.

Мають рацію представники польського уряду (прем’єр-міністр Шидло у листі до голів урядів країн ЄС), що вибір голови Європейської ради проти волі держави-члена не служить на добре ані цій установі, ані Союзу. Головне завдання голови Ради полягає у координації роботи глав держав і урядів. І без мінімальної довіри у всіх країнах важко буде виконати цю функцію.

Жодна країна не хотіла б опинитися у схожій ситуації

Таким чином, Берлін та інші столиці сприймають за небажаний сценарій те, що переобрання Туска відбулося всупереч Польщі. Жодна країна не хотіла б опинитися у подібній ситуації.

Попри те, що небажання ПіС переобирати Туска (а на вибір іншого поляка шансів не було) здається ірраціональним і таким, що суперечить інтересам, польський уряд мав на це право. Але насправді звинувачення проти Туска, які містяться у листі Шидло і у гучних протестах ПіС, м’яко кажучи, надумані і несправедливі. Особливо звинувачення, що він діяв упереджено стосовно верховенства закону у Польщі, коли ж, навпаки, захищав польську конституцію і європейські цінності (так само, як Європейська і Венеціанська комісії). Проте, тут нема нічого спільного з європейською точкою зору. Польський уряд може мати різні причини для опозиції будь-якій кандидатурі на високу посаду, а фундаментальні розбіжності між ПіС і Туском є зрозумілим аргументом для партнерів в ЄС, навіть якщо вони не погоджуються з оцінками осіб, які приймають ключові польські рішення.

Крім того, польський уряд навіть мав шанс «повалити» Туска. За провал цього несе провину лише президент Качинський і його гротескно неефективна стратегія, яка копіює найгірші практики ПіС у внутрішній політиці та ігнорує дипломатію та звичаї, що панують в ЄС.

Фатальна дипломатія

Про те, що переобрання Туска є ймовірним, було відомо протягом кількох місяців. Повторне обрання є опцією «за замовчуванням». Зміна всередині «повного» терміна вимагає вагомих причин: корупційний скандал, погане виконання обов’язків або нові політичні розстановки в інститутах ЄС. У випадку Туска лише третій варіант міг відіграти певну роль. Той факт, що президентом Європарламенту, замінивши соціалістичного Мартіна Шульца, став християнський демократ Антоніо Таяні, теоретично послабив шанси Туска (також християнського демократа), бо створив «дисбаланс» на ключових позиціях.

Для того, щоб переконати партнерів на користь іншого варіанту, польський уряд мав би раніше вдаватися до дипломатії. Він міг розпочати закулісні консультації з основними партнерами, щоб шукати іншого, але кращого з його точки зору кандидата (наприклад, жінки або соціаліста, що дозволило б підвищити можливість його обрання), щоб створити коаліцію підтримки. Це нормальна практика в ЄС.

Для більшості країн ЄС світ на Туску не закінчувався, і вони б дали себе переконати і уникнули б прецеденту. Незважаючи на те, що ми не мали б поляка на чолі Ради, ПіС досягли б своєї мети і зберегли обличчя кожної зі сторін.

Варшава не скористалася з цього шансу. Відповідаючи на питання про Туска, польські чиновники корчилися, набирали води в рот або робили незрозумілі натяки. Застереження щодо Туска були відомі, але те, що Польща має намір активно блокувати його переобрання, переважна більшість країн ЄС дізналася тільки на початку березня, коли виникла справа номінації Саріуша-Вольського.

У дипломатії існує безліч способів висловлення незадоволення з приводу того, що уряду ПіС з Туском не по дорозі. Польща могла утриматися від голосування, вийти з зали, а продовження терміну його повноважень зустріти мовчанням. Відсутність чіткої опозиції здавалася найбільш реалістичною, тому що Варшава протягом декількох місяців не розпочинала дипломатичної діяльності на користь альтернативного плану.

Дії польського уряду в останні десять днів були спрямовані на повалення Туска, а не на вибір кращого кандидата. І саме це стало причиною дипломатичної катастрофи, частиною якої є обрання голови Ради без повного консенсусу в комітеті, яким він керуватиме.

Замість дипломатії, яка вимагає навичок, контактів і компромісів, Варшава вибрала відому з Сейму тактику виштовхування, але переоцінила її.

Варто про це пам’ятати, коли тепер почуємо шквал пропаганди про драматичні порушення польського суверенітету і диктатуру сильніших.

Петр Бурас,
Gazeta Wyborcza

Переклад з польської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Читайте також: Туск – Польщі: Будьте обережні з мостами, які спалюєте.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-07-25 17:54:10