вівторок, 7 березня, 2017, 17:21 Економіка
Віталій Скоцик: Коли воїни гинуть за свою землю, депутати добиваються її розпродажу
Голова Аграрної партії України Віталій Скоцик. Фото: Прес-служба партії
Голова Аграрної партії України Віталій Скоцик. Фото: Прес-служба партії

Кому війна, а кому – дерибан. Замість проведення повноцінної земельної реформи парламентарі взяли курс на розпродаж землі. А це загрожує тим, що українську землю можуть розікрасти, як розікрали промисловість у 1990-х роках, вважає голова Аграрної партії України Віталій Скоцик. В інтерв’ю ІА ZIK він розповів, коли і за яких умов в Україні може запрацювати повноцінний обіг землі, як зростатимуть ціни на продукти харчування і чому занепад і вимирання сіл – це проблема всього українського народу.

Чому зараз не можна відкривати ринок землі

Аграрна партія розпочала проведення Земельних форумів в усіх регіонах. 3 березня такий захід відбувся у Львові. Які його результати?

– Це був уже третій такий форум. Перший відбувся у Харкові. Другий у Кропивницькому. У львівському форумі взяли участь представники семи західних областей. У залі було більше ніж 400 людей. Ми, як і в інших регіонах, вислухали їхню точку зору на ту стратегію, яку підготувала експертна рада при Аграрній партії щодо завершення земельної реформи. Фермери, експерти, представники місцевих громад цілком солідарні з нами в головному: якщо не завершити земельну реформу, а дозволити впроваджувати окремі елементи ринку землі – в українців поцуплять останнє багатство. Бо вкрадено уже все, крім землі. А диким ринком скористаються наші олігархи й великий іноземний капітал, щоб монополізувати цей ресурс. Не виключено, що між ними розгорнеться ціла війна – рватимуть країну на частини. І це тоді, коли на Сході за свою землю щодня вмирають наші воїни!

Але ми знаємо, що вимогою МВФ є відкриття ринку землі в Україні, і Президент Порошенко заявляв, що в цьому році це може статися.

– Це лише хибне трактування, що Міжнародний валютний фонд вимагає ринку землі. Вимога МВФ полягає в тому, щоб завершити земельну реформу. Відчуйте різницю. Він вимагає ухвалення повного пакету законодавства для обігу земель сільськогосподарського призначення. А чим займається наша влада? Парламентарі в коаліційній угоді домовилися про виконання 12 кроків для завершення земельної реформи. А виконали тільки три і кинули цю роботу, вхопившись за ідею дикого ринку землі. Звичайно, на прозорій реформі вони не «намутять» грошенят.

– Раніше 55 народних депутатів звернулися до Конституційного суду щодо скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Яка ймовірність, що мораторій може бути скасований, і якими можуть бути наслідки такого кроку?

– По-перше, ми бачимо, до чого звироднів наш парламент. Не вдалося зняти мораторій через голосування у сесійній залі, тому вони пішли іншим шляхом. Подання до Конституційного суду підписали учасники, здавалось би, різних політичних таборів – влади й опозиції. Його ініціювали представники БПП, підтримав «Народний фронт», Радикальна партія, «Самопоміч». Тобто коли йдеться про дерибан країни, уже немає поділу на табори – вони виступають єдиним фронтом.

Щодо наслідків депутатського подання. Відповідно до чинного законодавства, Конституційний суд має висловитися щодо цього питання протягом шести місяців. У нашій країні, при цій владі, можливе все. Треба враховувати, що петиція «підкріплена» ще й законопроектом, зареєстрованим у ВР за підписом того самого депутата Олексія Мушака, який ініціював звернення до КСУ. Цей законопроект містить весь букет ризиків: ринок землі вступає в дію одразу ж після скасування мораторію; купувати землю може будь-хто – і фізична особа, і юридична; через певний період відкривається ринок для іноземних громадян і компаній. І якщо Конституційний суд прийме таке рішення, законопроект буде у Верховній Раді, я думаю, що 226 голосів вони знайдуть для того, щоб розграбувати країну до кінця. Бо покупцем землі український фермер чи селянин не стане. Їх поклали на лопатки податками і бідністю, їм на посівну не вистачає, не те що землю купувати!

Земельну реформу реально провести за 3-5 років

Голова Аграрної партії України Віталій Скоцик. Фото: Прес-служба партії
Голова Аграрної партії України Віталій Скоцик. Фото: Прес-служба партії

– Що потрібно зробити, аби захистити інтереси українських громадян при запровадженні ринку землі?

– Власне, це ми і робимо сьогодні. Ми зібрали найкраще експертне середовище, яке є в Україні в питаннях земельного законодавства. Ми покликали тих людей, які є власниками земельних паїв і які не отримали паїв, людей, які проживають на сільських територіях і у містах. Нам потрібно визначити стратегію і ті кроки, які необхідні для завершення ефективної земельної реформи, яка унеможливить крадіжку землі в українського народу, як у 1990-х вкрали промисловість.

Ми напрацювали 12 віхових кроків, які необхідні для якісного завершення земельної реформи. Щоб це була ініціатива всього українського народу, а не тільки експертного середовища, ми поїхали по країні. Зараз наша стратегія вже має 14 кроків, ми доповнили її завдяки пропозиціям, отриманим у різних регіонах України.

Ключова позиція, яку підтримують і Схід, і Захід і Південь нашої держави, – це те, що ринок землі на сьогодні відкривати жодним чином не можна. Ми до нього абсолютно не готові. Спочатку треба провести інвентаризацію землі, щоб знати де, яка і якої якості. Наповнити земельний кадастр. Провести межі земель приватної, комунальної та державної власності. Створити державний Земельний банк, який регулюватиме земельні відносини, стежитиме з збереженням родючості земель. Провести нормативно-грошову оцінку землі, якість якої суттєво змінилася за останні десятиріччя.

Серед ключових позицій реформи, на нашу думку, має бути заборона продажу землі іноземцям і обмеження площ, які можуть перебувати у власності або в оренді одної особи.

Ми вважаємо, що Україна зможе завершити земельну реформу за три-п’ять років. Але це не питання найближчих місяців.

Ціни на продукти і далі будуть рости

– Восени минулого року ваша партія ініціювала всеукраїнський страйк аграріїв через збільшення фіскального навантаження. За вашими даними, які наслідки внесення податкових змін?

– Аграрне виробництво поступово зростало з 1998 року і стало головною галуззю економіки. Ми застерігали владу від того, щоб тиснути на аграріїв через фіскальні механізми, об’єднували всі активні сили галузі. Але аграріїв зуміли роз’єднати різними обіцянками, а тим часом забрали в них фіксований сільськогосподарський податок, спеціальний режим ПДВ, а жодних інших інструментів, які були б компенсаторами і які обіцяв уряд, не було запроваджено. Тому вперше за 18 років у 2015-му аграрне виробництво почало падіння. Воно скоротилося на 4,5%, закрилися десятки тисяч підприємств. Насамперед, маленьких і середніх у галузі тваринництва, тому що ця галузь перестала бути рентабельною. Як наслідок, у 1990 році Україна мала близько 9 млн дійних корів, а на початок цього року – 1,630 млн.

Ринок продуктів харчування зменшився за останні майже три роки у 2,5 раза. Тобто ми отримали те, про що попереджали – спад виробництва, скорочення робочих місць, а це своєю чергою призводить до девальвації національної валюти. Ми говорили, що ціни на продукти харчування підуть вгору. Нас не послухали, і все це сталося. Продукти харчування тільки з початку цього року подорожчали на 20-25%. У першу чергу, молоко і м’ясо – саме та сфера, по якій вдарили найбільш боляче.

– Які ваші очікування щодо цін на продукти харчування? Чи будуть вони й далі рости?

– Вони будуть неминуче зростати. По-перше, в Україні продовжується інфляція. За січень вона становила майже 4%. Девальвація національної валюти – більше як 4%. Ні для кого не секрет, що аграрне виробництво прив’язане до долара майже на 80%, бо засоби виробництва переважно імпортні. Тобто девальвація та інфляція автоматично відображаються на собівартості продукції. Як тут утримати споживчі ціни?!

Ми житниця світу, але зиску з цього не маємо

Голова Аграрної партії України Віталій Скоцик. Фото: Прес-служба партії
Голова Аграрної партії України Віталій Скоцик. Фото: Прес-служба партії

– Наскільки повно зараз використовується потенціал українського аграрного сектору, враховуючи, що у нас діє Угода про асоціацію з ЄС?

– По-перше, ми не повинні концентруватися на якомусь одному ринку. Європейський Союз, звичайно, є найбільшим ринком для нашої агарної галузі, та і, в принципі, економіки нашої країни. Але нам не слід забувати, що весь світ хоче їсти. За прогнозом ООН, у найближчі чотири роки потреба у продуктах харчування зросте на 65%. Україна володіє чвертю світових чорноземів. Нам Бог і природа подарували гігантський ресурс, який буде гарантом продовольчої безпеки для багатьох країн. І ми маємо все необхідне, щоб його ефективно використовувати. За нашим оцінками, Україна на сьогодні використовує свої ресурси десь на 10%. Ми справді можемо стати однією з найбагатших країн у світі.

– Раніше говорили про Україну як про «житницю Європи». Чи відповідає це дійсності тепер?

– Якщо ми другий експортер зерна у світі, то справді можемо говорити, що ми є житницею всього світу. Але прикро констатувати, що ми від цього не маємо зиску. Ми продаємо сировину замість того, щоб продавати завершений продукт, створювати переробні підприємства в себе і наповнювати свій бюджет. Інші країни, які купують у нас сировину за копійки, усе це роблять у себе.

Тому прикро те, що ми збідніли за останні 25 років майже в чотири рази і бідніємо з кожним роком, маючи все для того, щоб бути багатими. І ще одна прикрість – те, що в нашій країні 1,5 млн людей, за оцінкою ООН, уже перейшли з межі бідності в стан голоду. Щоб почати рух уперед, треба зупинити клептократію влади і озброїтись справжньою стратегією в усіх галузях. Тому ми при партії створили галузеві ради з усіх напрямів – від промисловості до мистецтва, і ці групи фахівців напрацьовують реформи своїх галузей.

– Ми знаємо, що села в Україні занепадають. Молодь виїжджає і не хоче працювати на землі. Чому так відбувається?

– Це наслідок погіршення умов для агровиробництва, яке давало не лише робочі місця, а й несло соціальну місію. Фермери подекуди не лише школи і дитсадки підтримували, але й прокладали дороги за власний кошт. Тепер вони самі займаються виживанням. А держава покинула селян напризволяще давно.

Але проблема не тільки в необхідності захисту села. Сьогодні треба захистити всю Україну, бо і в містах вижити не так просто. Селянин принаймні автономний, коли йдеться про побутові умови. Він має колодязь із водою і дрова для опалення, має власний город. А городяни потерпають від грабіжницьких тарифів на послуги ЖКГ. Вартість проживання в місті у середньому втричі вища, ніж у селі.

У минулому році населення України скоротилося на 157 тисяч. Із початку цього року ми вже втратили 26 тис. 700 людей. І кожного дня наше населення зменшується на 450-470 людей. При цьому вимирають і села, і невеличкі міста. За останніх 2,5 роки з України виїдало працювати за кордон 4,5 млн людей. Це до тих 7 млн, які ще раніше виїхали на роботу. Тобто ми втрачаємо той інтелектуальний ресурс і тих фахівців, яких вивчили за кошт держави.

Справжньої децентралізації не відбувається?

– В Україні розпочалися процеси децентралізації. Який вона може мати вплив, зокрема, на аграрний сектор?

– Про децентралізацію ми також говоримо не тільки з точки зору аграрної сфери. Децентралізація – це система управління державою, яка потрібна всій країні. Стара система управління через районні й обласні адміністрації себе повністю віджила. Децентралізація при створенні громад, які отримують значно більші повноваження, ніж місцеві ради, – це правильний крок. Але в основі цього процесу має лежати три основоположних моменти: повнота влади громад, повне розпорядження місцевими ресурсами і належне наповнення фінансовими потоками. Як же прикро сьогодні констатувати, що новостворені громади такої влади насправді не отримали! Повноваження на місця ніби передали, а ресурси і далі сконцентровані в «центрі».

Децентралізація є нашим великим болем – люди повірили, що зможуть за рахунок самоуправління покращити життя на територіях своїх громад, а держава зробила все, щоб їм це не вдалося. Тому ми виступаємо за те, щоб громади розпоряджалися землею, що є на їхній території, а 70% податків, які вони збирають, використовували на свій розвиток, а не передавали в Київ.

– Ви раніше заявляли, що Аграрна партія провела оновлення і планує брати участь у наступних парламентських виборах. На вашу думку, це будуть чергові вибори чи, можливо, ви вже готуєтесь до позачергових у цьому році?

– Політична сила не створюється під якісь окремі вибори. Мене обрали головою партії у вересні 2014 року, багато партійців тоді хотіли йти на жовтневі вибори до парламенту. Але головне завдання партії – не вибори. Основне завдання – стати справжнім інструментом самоорганізації суспільства для побудови ефективної держави. Тому ми засукали рукави і пішли будувати структуру партії – від найдальшого села до великого міста, щоб на 30-50 виборців по всій країні був хоча б один член партії.

Наша стратегія – йти до людей. За ці 2,5 роки я п’ять разів повністю об’їхав країну, зараз на шостому колі. Свою участь у виборах ми розпочали з місцевих виборів у жовтні 2015 року, на яких стали п’ятими за загальною кількістю депутатів і третіми за кількістю голів міст, сіл і селищ. На виборах до новостворених громад у грудні 2016 року ми вийшли на третє місце, наш рейтинг виріс до 11,82%.

Наступний крок для нас – це місцеві вибори у квітні, коли 47 новостворених громад у 18 областях обиратимуть свої ради. Ми ставимо перед собою завдання вигравати ці вибори і наростити рейтинг не нижче, ніж до 15%. Таким чином ми готуємо партію до парламентських виборів, коли б вони не відбувалися. Наше завдання – отримати 30% місць українського парламенту, це 160-165 депутатів, щоб ми могли реалізувати ту стратегію побудови держави, яку сьогодні напрацьовує Аграрна партія.

– Усе ж таки, на вашу думку, чи потрібні зараз Україні позачергові вибори?

– Суть навіть не у позачергових виборах, а в тому, що вибори можуть суттєво змінити якість Верховної Ради тільки тоді, коли буде змінено виборче законодавство на систему з відкритими списками. І коли депутати будуть позбавлені недоторканності. Таким чином багато тих людей, які ховаються у парламенті від відповідальності за свої злочини, втратять мотивацію там залишатися.

А що дає зміна виборчої системи, ми бачимо на прикладі місцевих виборів. Вони відбуваються за новим законом – це пропорційна система з відкритими списками. Якість обраних рад на порядок вища від того, що ми мали раніше.

– Ви вже згадували, що орієнтуєтеся не тільки на жителів села, а і на міських жителів. Чи є для вас якісь базові регіони, на які ваша сила опирається?

– Уся Україна для нас є базовим регіоном. Я абсолютно комфортно себе почуваю у будь-якій частині нашої держави. І, власне, останні місцеві вибори показали, що наша ідеологія і наші підходи однаково близькі людям як на Сході, так і на Заході та в Центрі. Ми на кожних виборах отримуємо рівномірну підтримку по всіх регіонах.

Чи бачите для себе якихось союзників зараз чи в майбутньому парламенті?

– Ми не бачимо союзників у цій Верховній Раді, яка фактично зруйнувала податкову систему для аграрної галузі. Але зрозуміло, що з приходом до наступного складу парламенту треба буде формувати коаліцію і поєднувати свої зусилля. Власне, таку стратегію ми сьогодні сповідуємо на місцевих виборах. Ми ні з ким не блокуємося, ні з ким не об’єднуємося, йдемо на вибори як самодостатня політична сила. А після виборів уже у місцевих радах поєднуємо свої зусилля на користь місцевих громад з іншими партіями, які мають схожий до нашого прагматичний підхід. І дуже важливо, що з нами охоче співпрацюють багато представників інших політичних сил. Ми повинні повністю оновити політичні еліти і повернути довіру людей. І ми це зможемо.

Тетяна Мельник,
для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-12 19:50:39