понеділок, 6 березня, 2017, 14:59 Влада
«Візьми і зроби» чи «Візьми і вкради»?
<nbsp;>

Політичні перспективи «Самопомочі» та особисто Андрія Садового перекреслить не сміттєва історія, і навіть не дивна позиція щодо блокади ОРДЛО, а корупція однопартійців. Особливо – на місцях. Скандал із тендерами на більш ніж півмільярда гривень, які розіграли між своїми фірмами очільники «Самопомочі» у Дніпрі, може остаточно похоронити як саму політичну силу, так і будь-які президентські амбіції її лідера.

Представники «Самопомочі» за кожної нагоди підкреслюють свою «опозиційність» до чинної влади. Однак у низці регіонів «Самопоміч» – це типова партія української влади, ціль якої – стати вершиною у корупційній піраміді. І представникам партії Андрія Садового це чудово вдається.

А як усе красиво починалося. Створена у 2014 році «Самопоміч» була справді новим явищем в українській політиці, ковтком свіжого повітря на тлі старих політичних сил, переобтяжених багажем корупційних історій, сумнівних компромісів і не менш сумнівних персонажів. Запит на нові обличчя, що час до часу виникає в українському суспільстві, нехай і не на сто відсотків, але доволі ефективно у 2014-2015 роках використала саме «Самопоміч».

Спочатку нова партія, яку створив і очолив мер Львова Андрій Садовий, узяла участь у місцевих виборах у Києві 2014 року, посівши третє місце з результатом 6,87% та випередивши традиційно активні у столиці політичні сили – «Батьківщину», «ВО Свободу», «Демальянс» та «Громадянську позицію» Анатолія Гриценка. На парламентських виборах 2014 року партія зафіксувала свою позицію «третьої сили», здобувши 10,97%. Не в останню чергу це сталося завдяки успіхам Львова як туристичної вітрини України, яку поза межами столиці Галичини сприймають у значній мірі як доказ ефективної роботи Андрія Садового.

На місцевих виборах 2015 року «Самопоміч» підтвердила свій статус загальнодержавної політичної сили, показавши пристойний результат практично в усіх регіонах країни, а в деяких з них, як, приміром, у Миколаєві та Дніпрі, навіть отримавши важелі управління.

Однак, саме тоді партія і заклала під саму себе міну сповільненої дії, яка може знищити усі її перспективи у майбутньому. Справа в тому, що «Самопоміч» попри статус загальнодержавної політичної сили, навіть після парламентських виборів 2014 року, багато в чому залишалась «львівською партією» і не мала розгалуженої партійної мережі у багатьох регіонах. Тому Андрію Садовому хоч-не-хоч довелося погоджуватися на «франшизу» і віддавати партійний бренд у користування представникам місцевих еліт. У деяких регіонах, наприклад, на Волині «Самопоміч» навіть влаштовувала своєрідний «тендер» на право представляти та очолювати партію.

У підсумку, «Самопоміч» багато де на місцях потрапила під контроль людей, які прийшли у партію переважно з бізнесу, і які, як не важко здогадатися, у політику зібралися не через те, що їхній бізнес переживав найкращі часи. Також варто зазначити, що люди ці часто не були пов’язані із Садовим безпосередньо, і яких мало цікавило і цікавить його політичне майбутнє. Головне – встигнути конвертувати рейтинги партії у депутатські мандати і крісла у виконавчій владі.

Так, наприклад, сталося у Запорізькій області, де, як мовиться, «опозиційна» «Самопоміч» утворила в обласній раді коаліцію з президентським БПП та ще одними «опонентами» влади – Опозиційним блоком. Схожа конфігурація й у Житомирській області, де широку коаліцію в обласній раді сформували БПП, «Батьківщина», Опоблок та «Самопоміч».

У Дніпрі «Самопоміч» увійшла в коаліцію з «Укропом» та уламком Опозиційного блоку. Власне, про ситуацію у Дніпрі, мабуть, варто розповісти детальніше, адже саме тут місцеві адепти «Самопомочі» поступово підводять партію не лише під політично-корупційний скандал, але і під цілком конкретні кримінальні справи.

Попри відносно скромний результат на виборах – майже 6% і 5 депутатів міськради – дніпровська «Самопоміч» вступила у вигідний «політичний шлюб» із соратниками мера Філатова з «Укропу» та перебіжчиками із Опозиційного блоку на чолі з скандально відомою Світланою Єпифанцевою, отримавши другу за значимістю посаду у міській ієрархії – секретаря міськради. Ним став В’ячеслав Мішалов – лідер дніпровської «Самопомочі» та представник відомої у місті родини, яка має інтереси у будівельному бізнесі.

Як повідомляє видання «Depo», напередодні місцевих виборів майже усі бізнеси родини Мішалових переживали певну кризу. Однак все змінилося після того, як В’ячеслав Мішалов пішов на «правильний» і вкрай вигідний союз із Андрієм Садовим та очолив «Самопоміч» на міському рівні. 16 березня 2016 року в результаті доволі жорсткого і довгого протистояння між групами впливу у міськраді формується коаліція, а В’ячеслав Мішалов стає секретарем міськради. І, як то кажуть, понеслося.

Для В‘ячеслава Мішалова партія «Самопоміч» стала справжнім кар’єрним ліфтом, який підняв молодого бізнесмена на вищі щаблі влади Дніпра
Для В‘ячеслава Мішалова партія «Самопоміч» стала справжнім кар’єрним ліфтом, який підняв молодого бізнесмена на вищі щаблі влади Дніпра

Якщо проаналізувати хронологію деяких рішень міської влади на користь фірм і компаній Мішалових, як це вже зробила низка загальноукраїнських ЗМІ, вимальовується доволі яскрава картина, яка навіть у нашому наскрізь корумпованому політичному середовищі виглядатиме по-особливому.

В цьому нам можуть допомогти повідомлення проекту «Наші гроші», який доволі прискіпливо відстежує корупційну складову у державних і місцевих бюджетних закупівлях і тендерах.

Спочатку все починалося із доволі незначних сум. Так, у червні 2016 року Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпропетровської міської ради за результатами тендеру акцептував пропозицію ТОВ «Завод Майстер-Профі» (компанія батька В’ячеслава Мішалова) щодо проведення капітального ремонту моста вартістю 3,07 мільйона гривен.

Вже у вересні «Вісник державних закупівель» повідомив, що Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпропетровської міської ради за результатами тендеру замовив ТОВ «Майстер-Буд» (ще одна компанія батька секретаря міськради Дніпра) капітальний ремонт благоустрою вул. Набережної Перемоги (І черга) за 56,11 млн грн.

У жовтні Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпропетровської міської ради за результатами тендеру була укладена угода з ТОВ «Майстер-буд» на поточний ремонт автошляхів на суму 150 мільйонів гривен.

У тому ж жовтні батько секретаря міськради отримує ще й 62 мільйони на реконструкцію відділення Дніпропетровського обласного перинатального центру. На цей раз гроші на компанію Дмитра Мішалова – батька секретаря міської ради Дніпра – приходять з обласного рівня.

Станом на кінець жовтня, лише за півроку після отримання крісла секретаря міськради Мішаловим-молодшим, фірми його батька виграли тендерів більше ніж на 450 бюджетних мільйонів.

У листопада 2016 року компанії, пов’язані з секретарем міської ради, без тендерів отримали іще 27 мільйонів на комп’ютерні мережі в школах Дніпра.

У тому ж таки листопаді Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпропетровської міської ради за результатами тендеру замовив ТОВ «Завод Майстер-Профі» Дмитра Мішалова капітальний ремонт автодорожнього мосту №2 через Дніпро за 177,79 мільйонів гривен, про що також повідомляють «Наші гроші» та видання «Ділова столиця».

І на додачу, наче у відповідь на закиди про надзвичайну непрозорість вищезазначеного тендеру на майже 178 мільйонів бюджетних коштів, фірма Мішалова-молодшого «Мега лінк» отримує від комунального підприємства «Інфо-Рада-Дніпро» Дніпровської міськради 16 мільйонів за послуги із створення інформаційно-комунікаційний комплексу. Як зазначається у формулюванні, комплекс потрібен для «досягнення європейських стандартів якості, підвищення рівня відкритості та прозорості влади для містян та суб’єктів господарювання з використанням сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій».

І це – лише невеликий перелік «замовлень», які за дивним збігом обставин компанії В’ячеслава та Дмитра Мішалова (батька секретаря міськради) – отримували завдяки рішенням тієї ж міськради та виконкому.

В цілому за минулий рік на фірми родини батька секретаря міської ради Дніпра було скеровано більше ніж пів-мільярда гривень з місцевого бюджету. Більша частина – з бюджету міста, але є і доволі великі кошти, що надавалися з бюджету обласного рівня.

Батько В’ячеслава Мішалова – Дмитро Мішалов – відомий у Дніпрі забудовник, фірми якого отримали безпрецедентний доступ до бюджетних коштів після обрання сина секретарем дніпровської міської ради
Батько В’ячеслава Мішалова – Дмитро Мішалов – відомий у Дніпрі забудовник, фірми якого отримали безпрецедентний доступ до бюджетних коштів після обрання сина секретарем дніпровської міської ради

При цьому Мішалови не зробили навіть мінімальних спроб «замаскувати» свою присутність у міських тендерах чи хоча б створити видимість чесної боротьби. Ні – все максимально нахабно і показово – у кращих «традиціях» української політики, які так палко критикують лідери «Самопомочі».

Корупційна складова у наданні контрактів на суму понад півмільярда гривень своїм власним компаніям – очевидна. І обсяг спожитих бюджетних коштів більш ніж достатній, щоб спритним секретарем Дніпровської міськради зацікавилися правоохоронці. Рівень посади Мішалова-молодшого і сума отриманих коштів компаніями його батька – компетенція НАБУ, до речі. Та й Генеральній прокуратурі тут також є чим зацікавитися. Для цих органів є всі підстави ретельно та уважно перевірити не лише чесність проведених тендерів, але і в багатьох випадках – ефективність витрачених грошей платників податків.

Що ж стосується політичного рівня, то «дніпропетровська сім’я» – це, без перебільшення, серйозний привід поставити серйозне питання про політичну та моральну відповідальність «Самопомочі» та її керівників, адже саме вони несуть безпосередню відповідальність за тих осіб, які під прапором їхньої політичної сили, а також під гарним лозунгом «Візьми і зроби», отримали владу в деяких регіонах. А разом із владою – майже необмежений доступ до місцевих бюджетів.

У Дніпрі завдяки Мішалову рейтинги партії уже впали до рівня статистичної похибки. Історія з багатомільйонним тендерним дерибаном цілком заслуговує вийти на рівень країни і має всі шанси стати репутаційним могильником «Самопомочі» та її лідера. І тут красномовність Андрія Садового та його соратників може і не допомогти.

Після виборів 2015 року чимало соратників Андрія Садового взяли владу на місцях. Їхня діяльність може коштувати лідеру «Самопомочі» надто дорого
Після виборів 2015 року чимало соратників Андрія Садового взяли владу на місцях. Їхня діяльність може коштувати лідеру «Самопомочі» надто дорого

Як «Самопоміч», яка офіційно декларує своєю ідеологією «християнську мораль та здоровий глузд», пояснить родинне освоювання міського бюджету на сотні мільйонів бюджетних коштів?

Кажуть, що деякі однопартійці В’ячеслава Мішалова, які, на відміну від секретаря міськради, пов’язують з політичною силою власне політичне майбутнє, останнім часом доволі часто натякають своєму бізнес-орієнтованому соратнику про необхідність значного зменшення апетитів, щоб остаточно не поховати партійний проект на рівні Дніпра. Проте Мішалова розмови про далеке політичне майбутнє останнім часом не дуже надихають. Частіше за все він пояснює близьким однопартійцям просту істину, що іншої такої можливості робити настільки високодохідний бізнес може вже і не статися.

Шкода, що Андрій Садовий, який свого часу закликав своїх політичних опонентів у Львові «піти до сповіді і покаятися», не знайшов таких же правильних слів для свого дніпровського соратника Мішалова.

Чи може й досі добирає слова?

Підготував Петро Костюк

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-17 06:21:15