четвер, 2 березня, 2017, 10:57 Людина
Дитинство Каміли із зони АТО минає у підвалі

Через війну на Донбасі по обидва боки лінії зіткнення страждають близько мільйона дітей. Ще три роки тому вони мали спокійне дитинство. Тепер замість дитячого сміху на сході України лунають вибухи снарядів.

Про це йдеться у програмі військових журналістських розслідувань «Стежками війни» (щовівторка о 21:30) на телеканалі ZIK.

Війна – не місце для дітей. Втім, деякі з родин не хочуть покидати свої домівки. П’ятирічна Каміла живе в Мар'їнці, яка постійно фігурує у повідомленнях ОБСЄ та Міноборони як розстріляне селище, де підвал – найбезпечніше місце.

«Буває й таке, що ми по п'ятнадцять годин сидимо у підвалі. Занесли туди ліжечко, де спить Каміла. Світла немає, є лише свічки. В будинок бігаємо тільки по їжу, а в основному сидимо у підвалі»,– розповідає мама дівчинки.

Маршрут до холодного підвалу дівчинка знає напам'ять. Як тільки чує постріли – біжить туди. Минулого року в її домівку влучило аж чотири міни.

«Одна попала в стовп, інша – в дах будинку, також і в будинок сусіда. Нас вдома не було тоді. Я ніби щось відчував і у той день поїхали до родичів»,– додає батько Каміли.

Натомість дванадцятирічний Андрій може відрізнити політ міни від «граду». Йому дивом пощастило вижити двічі. Хлопець згадує: коли катався на гойдалці, на подвір’я прилетіла міна, і його контузило. А коли вдруге потрапив під обстріл – врятували військові.

«Військові – це люди, які нас захищають від війни та смерті. Вони жертвують власним життям, щоб врятувати нас, щоб ми не попадали під обстріли»,– запевняє Андрій.

Передовсім, працюють із дітьми в зоні АТО волонтери та самі військові. Хлопці намагаються хоч якось розрадити дітей. У військового з позивним «Манюня» є особливий реквізит. З суворого військового чоловік перетворюється на Святого Миколая.

«Ось так я зустрічаю діток, вони мене бачать як Діда Мороза. І ніхто навіть не звертає увагу, що я – в камуфляжі. Тут є й такі сім’ї, де батьки п’ють чи наркомани, а діти – залишені. Вони до військових  можуть підійти, попросити їсти чи цукерку»,– розповідає військовослужбовець з позивним «Манюня».

Чоловіки кажуть: діти скрізь одинакові. Їм хочеться нормального дитинства, проте, вони дивляться на своїх батьків. А ті бувають різні: одні допомагають українській армії, а від інших можна очікувати зради.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-07-21 05:46:45