п'ятниця, 17 лютого, 2017, 17:14 Людина
В Україні відтворюють неймовірні малознані танці епохи бароко
Фото: life.pravda.com.ua
Фото: life.pravda.com.ua

Бароко асоціюється передусім із церковною архітектурою, різьбленими іконостасами та вишуканим декором. Нам відомо, як вбиралися тогочасні українці, про що писали, що смакували, з ким воювали і кого перемагали. Але в українського бароко є одна велика біла пляма – це танці. Однак у Києві відновлюють цей майже втрачений пласт культури.

Про це пише «Українська правда. Життя».

Керівник театру історичного танцю A l’entrada Ярослава Прокопчук розповідає, що у ту епоху існував певний набір рухів, і музика іноді писалася саме під них.

«У принципі, на основі записаних мелодій нескладно відтворити танці. Коли чуєш музику, вони складаються в голові, мов частинки пазлу. Коли ми говоримо про танці українського бароко, не відокремлюємо Україну від Європи. На картинах того часу бачимо жінок, вдягнених за європейською модою, а поруч з ними – чоловіків у строях «сарматського стилю», який в одязі поєднував європейські та азіатські мотиви», – говорить вона.

Реконструкція українського одягу доби бароко – це окрема тема для досліджень. Унікальні знахідки тут ідуть поруч із повною відсутністю інформації. Скажімо, дослідники знають, як пошити чоловічий жупан тієї доби, а от про жіночий варіант цього вбрання в літературі не лишилося жодного слова. При цьому без такого важливого елементу створити образ вишуканої шляхтянки досить складно. Відповідно, виникають труднощі також із реконструкцією танців.

Фото: life.pravda.com.ua
Фото: life.pravda.com.ua

І якщо вбрання козацької шляхти більш-менш зафіксоване на картинах, то про одяг простих людей відомо набагато менше. Адже малювати селянина чи скромну міщанку навряд чи хтось би погодився. Непоганим джерелом інформації в даному випадку є ікони доби бароко. Адже саме на барокових образах іконописці часто малювали людей, одягнених у світський одяг тієї епохи.

Танцювальних мелодій доби збереглося небагато. Але вони принаймні чітко записані, їх можна зіграти, записати та прослухати. Потім починається «розшифровка» танцю відповідно до того, на яку танцювальну мелодію того часу він схожий.

У тогочасній Україні не було ні системи, ні традиції запису танців. Усе, що збереглося, це окремі свідчення на кшталт «гуляли з музикою», що означало, що запрошували музик і танцювали. До того ж, танець не мав такого статусу, як в Італії чи Франції, де кожен поважний кавалер чи дама повинні були вміти танцювати.

Насолодитися мистецтвом танцю можна було на балах чи спеціальних прийомах. Молодь того часу з нетерпінням чекала початку різдвяно-новорічних свят, адже в цей період влаштовували прийоми, де обов’язково були танцювальні розваги. А ще приводом для танцювальної події могло бути повернення когось із членів родини після довгої відсутності, можливо, після військового походу. Мода на пишні європейські бали прийшла в Україну з легкої руки Кирила Розумовського.

Нині українські барокові танці можна побачити на вечорах, присвячених старовинній музиці, музичних та фольклорних фестивалях.

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-06-24 01:32:58