четвер, 16 лютого, 2017, 10:11 Світ
Як демократії програють у кібервійнах
Фото: theatlantic.com/Reuters
Фото: theatlantic.com/Reuters

У 2016 році Росія використала американську систему проти неї самої.

«Війна – це Божий спосіб навчання американців географії». Це саркастичне висловлювання XIX століття, яке часто приписується сатирику Емброузу Бірсу, заслуговує на оновлення у XXI-му: «Атаки проти США є Божим способом навчання американців: слабші вороги насправді є сильнішими, ніж вони здаються».

Усама бен Ладен і Аль-Каїда є парадигматичними прикладами цього. 11 вересня 2001 року вони дали американцям, і зрештою усьому світу, урок «асиметричної війни» – озброєного конфлікту між двома сторонами, військова міць яких значно відрізняється. У цьому конфлікті сторона може отримати перевагу над другою, орієнтуючись на її слабкі місця.

У цьому випадку, 19 терористів-смертників, озброєних ножами, захопили контроль над трьома комерційними реактивними літаками і використали їх, щоб вдарити по одних з найбільш чутливих і символічних цілях потужної технологічної нації в світі. Аль-Каїда витратила близько $ 500 000 на напади, у результаті яких загинули близько 3000 осіб і матеріальні витрати обчислюються сотнями мільярдів доларів. Подальші наслідки були ще більшими за масштабами: Сполучені Штати розпочали найдовшу на сьогоднішній війну (в Афганістані), і свою третю за тривалістю (в Іраку), сукупною вартістю, за оцінками, від $ 3 трлн до $ 5 трильйонів. Крім того, геополітичний розкол, як наслідок цих подій, як і раніше потрясає сучасний світ.

Читайте також: Глава Центру кібербезпеки Британії: Росія нарощує кібератаки 

Якщо Усама бен Ладен і Аль-Каїда навчили нове покоління американців кінетичній асиметричній війні, WikiLeaks і Кремль просвітив їх на тему кібернетичної асиметричної війни. У той час, як перша спрямована на фізичне насильство (вбивство людей, руйнування будівель), друга використовує Інтернет та інші кібернетичні інструменти, що може завдати не лише фізичних втрат, а й послабить інститути, які мають вирішальне значення для функціонування демократичного уряд.

Коли Леон Панетта, тодішній секретар США з оборони, попередив у 2012 році про можливість «кібер Перл-Харбор», він припускав фізичне лихо (наприклад, сходження потягу з рейок). Втручання Росії у 2016 році у президентські вибори у США (хакерство і оприлюднення листів Гілларі Клінтон), відрізняється від цього бачення. Воно представляє собою політичний кібер Перл-Харбор.

Кібер-протистояння було асиметричним не тому, що Америка перебувала у технологічно невигідному положенні (США є одним зі світових лідерів в області технологій), а тому, що Росія змогла використати такі слабкі місця Америки, як демократію.

Читайте також: Таємниць меншає: російські хакери зламали систему міноборони Італії

Те, що зробило Америку сприйнятливою до політичних кібератак авторитарної Росії, є ознакою того, що робить інші демократичні країни особливо вразливими у порівнянні з їх авторитарними колегами. З одного боку, атаки у 2016 році були спрямовані безпосередньо на демократичний процес. У січневій доповіді розвідувального співтовариства йшлося про те, що хакери працювали з метою «підірвати суспільну віру в демократичний процес США, очорнити держсекретаря Клінтон, і завдати її стати президентом». Вони прагнули скористатися перевагами вільного витоку інформації у демократичному суспільстві, вплинути цією інформацією на громадську думку і виборчий механізм, яким визначається керівництво країни.

Якщо б, з іншого боку, хакер оприлюднив наклепницьку інформацію про Володимира Путіна, існують різні перешкоди для того, щоб вона мала виборчий ефект. Обмеження на ЗМІ у Росії може перешкодити інформації поширитися у широких колах. Навіть якщо б дійсно вдавалося привернути увагу громадськості і вплинути на її думку, то що? Путін має жорсткий контроль над виборчим апаратом країни, а це означає, що громадяни, які хочуть покарати його за злодіяння, не мають ніякого реального механізму, щоб зробити це. Виток Панамських документів навесні 2016 року, в результаті чого з’явилася інформація юридичної фірми про офшорні рахунки, був яскравим цьому прикладом. Хоча вони й стосувалися тіньових фінансових операцій оточення Путіна, російські ЗМІ подали їх у сприятливому для Путіна світлі. Його репутація аж ніяк не постраждала.

Демократичні політики є більш уразливими до дії витоків інформації і у демократіях такі витоки частіше стаються. Правовий захист, яким особи користуються в демократичних державах, ускладнює визначення такого типу поведінки, хоча, як показано на прикладі Челсі Меннінг, яка надала секретні урядові документи США на WikiLeaks в 2010 році, люди, які розголошують таємну інформацію, можуть бути притягнені до відповідальності й ув’язнені. (Едвард Сноуден, який оприлюднив секретні подробиці урядових програм спостереження за журналістами, втік із США, перш ніж міг постати перед судом). Але вартість витоку в автократичному суспільстві, такому як Росія, де політичних противників Путіна, як відомо, знищують, може бути набагато вищою.

Демократії також використовували кібератаки проти недемократичних держав. Мабуть, найвідомішим прикладом є використання StuxNet Сполученими Штатами та Ізраїлем (StuxNet – комп’ютерний черв’як, який саботував ядерну програму Ірану). Інші країни з аналогічними можливостями можуть приховано використовувати їх проти своїх суперників. Як сказав мені член ради колишнього президента Барака Обами з науки і техніки: «Інтернет тепер повністю озброєний».

Читайте також: Нідерланди ініціюють створення міжнародної кіберстратегії  

Але досі основними політичними жертвами кібератак були лідери і громадські діячі в демократичних країнах, особливо в Сполучених Штатах. Але Америка не єдина демократія, вразлива до політичних кібератак. Один з висновків, що міститься у доповіді розвідувального співтовариства про вибори 2016 року, вказує на набагато більш широке їх застосування: «Ми припускаємо, що Москва буде застосовувати уроки, засвоєні з путінської кампанії, спрямованої на президентські вибори у США, по всьому світі, у тому числі проти союзників США та їх виборчі процеси».

З виборами, які відбудуться в ряді європейських країн, Кремль може спрямувати свої зусилля, щоб вплинути на їх результати, які принесуть користь його національним інтересам. Починаючи зміцненням популістських кандидатів, які заприсяглися вийти з ЄС, заохочування скептицизму у світових лідерів щодо НАТО, до підтримки кандидатів, які виступають за полегшення економічних санкцій, накладених на Росію за її дії в Криму. Існує безліч можливостей для Путіна, щоб втрутитися, а також численні способи, якими він може зробити це. Справді, російське кібервтручання було давньою практикою в Європі до 2016 року. У цьому ж році, Франція, Німеччина і Нідерланди, де пройдуть вибори, зустрінуться з ним віч-на-віч.

Виникає питання: чому західні демократії не провели необхідних реформ для того, щоб адаптуватися до загроз? Чому вони дозволяють таким країнам, як Росія узяти гору? Одна з відповідей полягає у тому, що демократії, за своєю природою, залежать від системи стримувань і противаг, які обмежують концентрацію влади і сповільнюють урядове прийняття рішень. Тоді як всі бюрократії, у тому числі авторитарні режими, є малорухливі, Володимир Путін чи Сі Цзіньпін, безумовно, менш обтяжені законами та інституційними обмеженнями, ніж їх демократичні колеги.

Напад Японії на Перл-Харбор у 1941 році викликав потужну американську реакцію. Ще належить з’ясувати, якою буде їх реакція на політичний кібер Перл-Харбор.

Моісес Наім,
The Atlantic

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Читайте також: Російський розвідувальний корабель помітили біля бази підводних човнів у Коннектикуті

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-02-28 14:12:18