понеділок, 26 грудня, 2016, 13:06 Людина
Вертеп 1972 року часто згадувався у протоколах допитів дисидентів, – історик

У січні 1972 року в Україні прокотилась хвиля арештів дисидентів та націоналістів. Серед затриманих тоді опинилися Василь Стус, Євген Сверстюк, В‘ячеслав Чорновіл, Ірина Калинець. Напередодні більшість із них у новорічну ніч колядували по домівках українських інтелігентів. Згодом згадки про вертеп часто з’являлись на сторінках протоколів допитів.

Про це йдеться у випуску програми «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (щонеділі о 21:30 на телеканалі ZIK). 

Усередині 60-х років київська інтелігенція почала відновлювати традиції різдвяних вертепів. Згодом до цього долучились і львів’яни.

«Тоді не стільки колядували, як щедрували. Не думаю, що вони співали такі релігійні колядки, як це було в Західній Україні, але у Києві традиція почала повертатися. Це зачепило львів’ян. Мовляв, там, у Києві, вже молодь ходить, а ми сидимо тихо», – розповідає дисидент та політв’язень Ігор Калинець.

Однак усі розуміли, що на Різдво ходити від хати до хати навряд чи вдасться, тож колядували на Новий рік – у ніч з 31 грудня на 1 січня. Тоді юрба людей не привертала такої уваги.

«Вулицею ми йшли пристойно одягнені. А коли вже підходили до хати, то у під‘їзді чи брамі перевдягалися. Виходили – і знову знімали маски. Так ми вбиралися безліч разів», – розповідає учасниця того вертепу, скульптор Марія Савка-Качмар.

До втілення різдвяних образів усі ставилися напрочуд серйозно. Зокрема, Ірина Калинець тоді перевтілилась до такої міри, що під маскою чорта її не впізнав навіть власний чоловік.

«Вона ніби казала, що їде до Києва, а тим часом обдурила мене. Цілу ніч її ніхто і впізнати не міг. Думали навіть, що то якийсь засланий кадебіст», – пригадує Ігор Калинець.

Гамірною компанією, у масках і костюмах львівські інтелігенти колядували три роки поспіль. А у 1972-му до них приєднався ще й Василь Стус, який напередодні Нового року приїхав із Києва на лікування до Моршина.

«Він завжди бідкався, що у тому регіоні, де народився, ці звичаї збережені дуже погано. Тож був вражений тим, що побачив», – зазначає науковий співробітник Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Ірина Єзерська.

Усю ніч Стус разом із львів’янами колядував у місцевих митців, науковців і громадських діячів. 

Та через кілька днів більшість колядників наче крізь землю провалились. Марія Савка-Качмар пригадує, як разом із Стефанією Шабатурою та Іриною Калинець планували піти на зліт творчої молоді. Однак, коли дівчата не прийшли, усім стало зрозуміло: за них взялися «кадебісти». Печатка на вхідних дверях помешкання Калинців та розкидані по квартирі речі свідчили про обшук. Того дня, окрім Ірини Калинець, Стефанії Шабатури, Василя Стуса, у Львові та Києві арештували більше десяти осіб, які брали участь у вертепах.

«Радянський Союз готувався відзначати 50-ліття свого існування, і потрібно було провести зачистку неугодних. Участь у вертепі, очевидно, була не найбільшим їхнім злочином, але це один із аспектів вияву антирадянської позиції. Коляда часто згадувалася на сторінках протоколів допитів арештованих у 1972 році», – розповідає Ірина Єзерська. 

Січневий погром 1972-го й переслідування учасників вертепів перервали традицію публічної коляди на десяток років. Допоки сміливці, які наважились відродити традицію, знову не повернулись на волю. 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-03-30 05:46:10