середа, 30 листопада, 2016, 13:23 Економіка
Пасхавер тим, хто ностальгує за Януковичем: Добробут не вимірюється лише зарплатами
Фото: Укрінформ
Фото: Укрінформ

Питання про те, гірше чи краще українцям жилося за Януковича, ніж зараз, залежить не тільки від середнього рівня зарплат чи курсу долара, а й від того, наскільки вільно народ живе і реалізує себе.

Про це заявив президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер, який на прохання ІА ZIK прокоментував намагання російської пропаганди закинути в український інформаційний простір тези про те, що, мовляв, українці зараз будуть ностальгувати за Януковичем, оскільки при ньому «жили краще» і «долар був по 8».

Подаємо його пряму мову:

– Криза почалася за Януковича – у 2012, а в 2013 це вже була серйозна криза. У 2015 році ми почали виходити з кризи, у 2016 економіка почала рости. Це є факти.

Чи гірше ми живемо зараз, ніж у 2011 чи 2012? Тут треба добре зрозуміти, що означає «гірше». Янукович як явище влади – це було, напевно, найстрашніше, що вибрав український народ. Це просто гріх українського народу перед собою.

Янукович намагався і, слава Богу, не створив системи тотальної приватної монополії. Якщо, наприклад, Путін створює тотальну державну монополію, що відповідає історичному духу російського народу – схиляння перед царем, переважання державного інтересу над приватним, то Янукович мав перед собою небачені завдання – він хотів стати єдиним головним олігархом країни. Це більше нагадує африканські країни, аніж європейські.

Просто у нього зовсім не було відчуття ні історичності, ні географічності. Тому його цілі були неможливі, але саме вони різко погіршили економіку країни. Якщо би він продовжував керувати так країною далі, ми би мали глибоку кризу.

Стосовно того, добре чи погано живуть люди, то варто розуміти, що вони часто на поворотах живуть гірше. Це природно. Якщо би Янукович залишився, ми би не переживали війни, а він просто добровільно віддав би Крим, тобто ослабив би країну добровільно. Адже не випадково нашою головною проблемою було те, що силові органи були наповнені навіть не агентами, а просто представниками Росії.

Таким чином, «гірше» або «краще» залежить не тільки від того, скільки грошей ми отримуємо, а й від того, наскільки вільно ми живемо, наскільки ми реалізуємо себе як народ. У цьому сенсі нинішні умови неспівмірні з тими, які були за Януковича. Це все одно, що запитати у звіра: «Де тобі краще живеться – в лісі чи в клітці?».

Я пам’ятаю, як радник російського президента Сергій Глазьєв приїжджав сюди і ми мали з ним дискусію на телебаченні. Він говорив: «Та хто у вас буде купувати? Тільки ми можемо у вас купувати?». І для мене, наприклад, було образою те, що він казав. Тобто замість свободи, будьте ласкаві, у нашу клітку, в якій ми вас, можливо, будемо годувати.

Тому питання про те, жилося гірше чи краще, не зводиться до того, яка була середня зарплата, інфляція чи курс гривні. Для мене абсолютно очевидно, що завжди під час революції консервативні сусіди і консервативні райони влаштовують бунти. Це все явища виключно позитивні, не зважаючи на весь трагізм. Це явище пориву українського народу до свободи. А до свободи просто не пройдеш, тому що, по-перше, зовнішні сили, як ми бачимо, заважають, а по-друге, несвобода всередині нас заважає. Дуже важко адаптуватися до нових умов. У цьому сенсі був правий Глазьєв: якщо будете залишатися рабами, у вас буде зберігатися та сама зарплата і ми вам ще щось позичимо.

Ще одне болюче питання, яким також маніпулюють, – це питання цін на газ. Ціни зросли, у той же час ми вже понад рік не купуємо газу у РФ. Нам необхідна енергетична незалежність від Росії, тому що це є наша колишня митрополія, яка і надалі хоче, щоб ми були її колонією тій чи іншій формі.

Так, ціна цієї незалежності і ціни на газ у нас могли би бути нижчими, якби наші реформи відбувалися швидше і, зокрема, були створені умови для різкого збільшення видобутку газу всередині країни, а заходи з енергоефективності здійснювалися швидше та ефективніше.

Темп реформ значною мірою залежить від цілого ряду об’єктивних обставин. Дві з них я можу назвати. Перша – це те, що революційний клас не політизувався і не висунув лідерів. Усі зміни йдуть зверху. Знизу йде руйнування старого, але нове має формуватися згори. Тому всі реформи відбуваються не так швидко, ніж якби такий клас сформувався.

І зараз реформи здійснюють найбільш ліберальні і далекозорі представники старого політикуму, традиції і поведінка яких, звичайно, пов’язані з їх колишнім життям. Але не дивлячись на це, треба дуже добре розуміти, що це єдиний стан, при якому реформи йдуть. У нас немає заміни – тому що новий політичний клас не сформувався, а реально діючі на сьогодні політичні альтернативи приведуть лише до зупинки реформ і відкату назад. Це професійні і я би сказав театральні радикали. Вони навряд чи зможуть проводити реформи навіть так, як ці ліберальні перебіжчики зі старого політикуму.

У нас реформи йдуть як процес взаємодії ліберальних представників старого політикуму і в умовах тиску на них як з боку наших зовнішніх кредиторів і донорів, так і з боку представників революційного класу. Такий динамічний процес, який у нас відбувається, – це найкраще, що ми можемо мати у цій ситуації.

Але є ще й об’єктивні обставини знизу. Як це зазвичай у революціях буває, народ ділиться на активну меншість і пасивну більшість. Нашій пасивній більшості потрібен час, щоб адаптуватися. Ми живемо з цінностями, на яких не збудуєш нових інститутів, тому темп реформ має співвідноситись з процесом адаптації.

Невдоволення з боку населення зумовлено, по-перше, тим, що ці три роки були роками кризи. По-друге, населення боїться змін, воно звикло до того життя, яке було. Професіонали від політики користаються цим невдоволенням, а зовнішні сили організовують і підсилюють його. Таким чином ми могли би жити краще, якби не цілий ряд обставин, які ми просто мусимо долати.

Можна сказати, що наші реформи завідомо будуть йти повільніше, ніж, до прикладу, польські. Там п’ять-шість років знадобилося, а нам, можливо, знадобиться 15, тому що в нас обставини не такі. Польща поверталася додому. Цінності пасивної більшості польського народу відповідали цінностями, на яких були збудовані нові інститути. У нас ситуація набагато складніша. Ми її подолаємо, є для того багато позитивних факторів, але це буде більш довгий і більш драматичний процес, аніж у Польщі.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2016-12-06 18:02:13