вівторок, 1 листопада, 2016, 12:10 Людина
На Житомирщині переселенець-інвалід відкрив ферму з виробництва козячих сирів

Мешканець Луганщини, який допомагав українським військовикам на блокпостах улітку 2014 року, переїхав жити в маленьке село на Житомирщині та разом із другом відкрив там бізнес – козячу ферму. Тепер чоловік, що провів 100 днів у полоні в проросійських найманців, виготовляє домашній сир.

Про це розповідають журналісти програми «Добрий ZIK» (щонеділі о 21:30) на телеканалі ZIK.

До проекту «Добрий ЗІК» звернувся Віталій Васянович, котрий хоче здійснити мрію свого друга, а віднедавна і компаньйона – Олександра. Разом чоловіки мають козячу ферму. Домом Олександра або Санича, як його називають рідні та близькі, ще донедавна було село поблизу Сєвєродонецька. Нині – це зона АТО. Саме там він народився і прожив усе своє життя. Саме там дванадцять років тому він втратив ногу і руку.

«Cтоїть перед тобою людина, у якої нема руки й ноги. Але за декілька хвилин спілкування ти розумієш, що він цікава особистість, яка не комплексує через те, що в нього є обмеження. Він до себе ніби притягує людей», – стверджує Віталій Васянович, друг Олександра.

На батьківщині Олександр мав перед початком війни близько 40 кіз та овець. Проте почались воєнні дії. Обстріли сепаратистів та російських солдатів вмить перекреслили усі плани Олександра. Йому  раптом стало якось не до кіз.

«На початку червня 2014 року я зрозумів, що треба допомагати нашим, українським воякам. Грошей у нас не було, проте ми зарізали козу, нарубали м’яса, бринзи 20 кг у нас було, консервацію з підвалу – все відвезли солдатам», – згадує Олександр Кононов.

Одного разу чоловік, що розвозив допомогу на українські блокпости, випадково заїхав на територію, яку контролювали найманці, та потрапив у полон. Бойовики знущалися з Олександра, утім не фізично, радше психологічно, зокрема, кілька разів імітували розстріл. У полоні він пробув сто днів. Та найбільше болить чоловіка не це. Про свої страждання він розповідає зі злістю. Однак зі сльозами говорить про тих, кого забрала війна.

Нині Олександр оселився у Десятинах, що на Житомирщині. Уже десять місяців це його новий дім. Сюди він приїхав із Сєвєродонецька, коли вдома через війну уже нічим було займатися. Козиного стада майже не стало, і постійних клієнтів – теж.

«Завантажили кіз у машину та й поїхали. Було у мене дев’ять кіз, п’ять овечок, два ягнятка. 15 грудня я тут вже був із тваринками, з майном», – розповідає чоловік.

Тепер у Десятинах у Санича – 200 кіз. Він щодня самотужки варить смачний козячий сир. Знайшов тут Олександр і друзів. На його подвір’ї чимало людей, котрі йому допомагають.  Їхати з цього доволі занедбаного села, де всього тридцять хат, Олександр не збирається. Навпаки – планує збудувати козячу ферму та сироварню. А стадо збільшити до п’ятисот  голів. Та все це – через років п’ять. Зараз у Олександра інша мета. Він хоче займатись ще дійною породою овечок, але немає грошей, аби купити барана.

Команда «Доброго ZIKу» узялась за втілення цієї мрії Олександра. Небайдужі журналісти запросили чоловіка на Львівщину, де в одному із сіл розводить кіз та варить сир бельгієць Бернар, до якого давно хотів потрапити Олександр. Окрім того, «Добрий ZIK» подарував Олександрові тварину потрібної, але такої рідкісної породи.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-11-19 06:56:56