п'ятниця, 28 жовтня, 2016, 13:32 Людина
Цілюща енергетика Львова
  • Теренкур в парку імені Івана Франка у Львові. Фото: Юрій Мартинович/ZIK
  • Теренкур на вул. Степана Бандери у Львові. Фото: Юрій Мартинович/ZIK
  • Теренкур на вул. Степана Бандери у Львові. Фото: Юрій Мартинович/ZIK
  • Теренкур на вул. Степана Бандери у Львові. Фото: Юрій Мартинович/ZIK
  • Теренкур на фасаді Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької у Львові. Фото: Юрій Мартинович/ZIK
  • Теренкур на фасаді Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької у Львові. Фото: Юрій Мартинович/ZIK
  • Теренкур в парку імені Івана Франка у Львові. Фото: Юрій Мартинович/ZIK
  • Теренкури в парку імені Івана Франка у Львові. Фото: Юрій Мартинович/ZIK
  • Теренкур в парку імені Івана Франка у Львові. Фото: Юрій Мартинович/ZIK
  • Теренкур в Стрийському парку у Львові. Фото: Юрій Мартинович/ZIK
  • Дохристиянське капище у Шевченківському гаю – Світовидове поле

Мабуть, далеко не всі львів’яни знають, що парк «Високий Замок» у нашому місті за енергетичним впливом на людський організм, на переконання науковців, подібний до єгипетської піраміди Хеопса. І це не єдине місце у Львові, здатне відновлювати спрацьоване біополе людини.

Про теренкури свого часу розповів фахівець-радіестезист Петро Янковий, нині вже покійний. А про таку науку як еніологія (енергоінформаційний обмін у природі та суспільстві) під час інтерв’ю дізналася від професора географії Валерія Петліна, який є одним із засновників еніології на теренах України. Цю інформацію вже раніше публікували у львівських ЗМІ.

Ще наприкінці минулого тисячоліття науковці довели, що все на Землі має здатність випромінювати енергію. У 1930 році вчені запровадили новий термін – радіестезія, або біолокація, що означає «відчуття випромінювання». Радіестезіологи за допомогою найпростіших приладів (тепер є і складніші), – вагадла чи рамки, – вловлюють силу випромінювання тіл і предметів та вивчають їх вплив на навколишнє середовище. Реакція вагадла або рамки дозволяє виявити це невидиме випромінювання. Втім, люди віддавна шукали з допомогою лози (попередниці радіестезійного вагадла) воду і корисні копалини. А малюнки на стінах печер в іспанських Піренеях свідчать, що наші далекі пращури користувалися такими знаннями навіть при пошуку стад дичини.

Нині можливості застосування радіестезії якнайширші: визначення місця під забудову, пошук води, корисних копалин, вирішення проблем оздоровлення, розкриття злочинів тощо. У радянський період існували науково-дослідні установи біолокації, які входили до військово-промислового комплексу та системи органів держбезпеки, тобто були засекречені. Вони переважно займалися розробкою психотронної зброї і проблемами розвідувального характеру.

У багатьох країнах світу радіестезійні дослідження впроваджують у практику повсякденного життя. Зокрема, у будівельному законодавстві Швейцарії, Німеччини, Великобританії, Франції є положення, за яким перед початком будівництва слід обов’язково зробити радіестезійне дослідження місця, щоб виявити, чи не є воно гепатогенною зоною. Бо інакше замість житла можна вибудувати гробницю, навіть не підозрюючи про це.

Виявити енергію – як патогенну, так і позитивну – у квартирі, офісі, на ділянці землі можуть оператори біолокації. Щоправда, Валерій Петлін застеріг, що втручання в енергоінформаційні властивості будь-якої природної системи – це крок у незвідане, а відтак невідомі та чисельні реакції-відповіді системи. Краще їх просто врахувати у своєму повсякденному житті, а можливо, і використати. Фахівець зазначив, що, скажімо, у геопатогенних зонах практично не псуються продукти. За його словами, в австрійських і польських будинках у Львові більшість патогенних зон «загнані» у простінки. Тобто тодішні фахівці користувалися послугами фахівців з біолокації. Щоправда, вони не враховували антропогенно спровокованого патогенезу, що є дуже поширеним у Львові.

Короткочасне перебування у зоні негативного випромінювання шкідливим не є. Але тривале, звісно, впливає на здоров’я людини. Якщо ж у вашому помешканні таку зону виявили, то варто поставити в це місце холодильник чи телевізор. Оператори біолокації можуть підказати, як нейтралізувати негативне випромінювання.

У давнину добре знали про такі зони і вміли оберігатися. На це вказує архітектура бойківських, лемківських хат, селянські комори, де зберігалися харчі, український народний одяг. Впродовж тисячоліть відпрацьовувались орнаменти українських вишиваних сорочок, спідниць і запасок, плахт і обгорток, кептарів і сердаків, свит, шкіряних поясів – усе містило захисні функції. А вироби гончарства – макітри, горщики, горнятка, келихи тощо мали, окрім свого прямого призначення, і лікувальні властивості. Незважаючи на простоту, ці предмети є оберегами – як і писанки та інші витвори народного мистецтва. Мабуть, таки наші пращури жили життям набагато гармонійнішим, були ближчими до Бога, аніж сучасники.

У Львові є місця, насичені позитивною енергетикою – теренкури (від слів терен – місце, курація – оздоровлення). На думку фахівців, наше місто розташоване на перетині потужних енергетичних потоків, що проходять на поверхні Землі, до того долучається велика кількість малих енергетичних епіцентрів.

Будівничі старого Львова, очевидно, добре знали всі ці енергетичні потоки, свідомо їх враховували і використовували. Скажімо, міська Ратуша стоїть у місці проходження кількох енергетичних потоків: невеликих – посеред двору та лівої частини будинку; досить потужних – з правого та фасадного боку за межами площі; потужних – по діагоналі площі Ринок, що проходили через скульптури-фонтани. Епіцентр енергетичної зони розташований на доріжці, що веде до Ратуші й викладений чорною бруківкою у вигляді шестипелюсткової розетки (навпроти будинку №7 на площі Ринок). Така сама розетка була зображена на дверях колишньої кав’ярні «Кентавр».

На площі перед Ратушею не садили дерев, бо вони б перешкоджали енергетичному обміну будинку з відповідними енергетичними центрами. У фундаменті з усіх боків були отвори з решітками-антенами у формі розеток, ромбів, тризубів, які виконували функцію оберегів від патогенного випромінювання. Зараз значну частину цих отворів замуровано, решітки кількох підвальних вікон зіпсували, приваривши додаткові прути, навколо Ратуші насадили дерев. Тому, сьогодні, на жаль, ця складна і докладно розрахована система радіестезійного захисту не діє.

На фасадах деяких львівських будинків ще можна побачити табличку з буквою «Т». Вона вказувала, що вулиця є водночас теренкуром, тобто ходити нею корисно для організму людини. Така табличка була на воротах Національного музею, що на вул. Драгоманова. Теренкуром була дорога, що вела вниз від Академії друкарства на Підвальній. У вільну хвилину можна швидко поновити сили, коли пройтися по краях алеї, що біля Порохової вежі.

Проте, одним із найдавніших місць у Львові, що випромінюють потужну цілющу енергію, є дохристиянське капище у Шевченківському гаю – Світовидове поле. Поблизу парку «Знесіння» за часів Австро-Угорщини був санаторій, де оздоровлювався сам цісар та його найближче оточення. Як уже згадувалось, парк «Високий замок» має унікальну, подібну до єгипетської піраміди Хеопса, енергетику. Ознакувань одного з теренкурів у Стрийському парку, на жаль, збереглося дуже мало. Наш фотограф знайшов лише один зрізаний стовпець. Так само вже нема таких знаків і в парку Високий замок. Збереглися ознакування теренкура на вулиці Степана Бандери, а в парку імені Івана Франка вдалося зафіксувати аж 8 таких стовпців.

Галина Палажій

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-10-22 22:15:29