середа, 19 жовтня, 2016, 7:31 Світ
Міф про російську Аляску: чи може Росія претендувати на півострів
Карта проданих земель. Фото: znaj.ua
Карта проданих земель. Фото: znaj.ua

У США відзначають День Аляски, тобто річницю того самого дня, коли півострів остаточно перестав бути частиною володінь Російської імперії і перейшов під юрисдикцію Штатів. У Росії до цих пір чомусь вважають, що Аляска була куплена за допомогою якогось обману або хитрості, і американці просто зобов’язані її повернути.

А з легкої руки російської патріотичної групи «Любе» винуватицею втрати території вважають Катерину II, яка насправді померла за 70 років до цих подій.

Давайте ж розберемося, чому Аляска стала американською, і що цьому передувало, – повідомляє znaj.ua.

Колонізація Півночі

Як тільки шлях до Америки був прокладений, а корінне населення більш-менш підкорене, представники всіх великих колоніальних держав Європи кинулися заселяти нічийні землі з шаленою швидкістю. Поки британці, іспанці, французи та португальці бадьоро заселяли Південну Америку і Східне узбережжя Північної, Російській імперії, в силу свого географічного положення, довелося задовольнятися північним заходом американського континенту.

У 1732 році на півострів прибула перша російська експедиція. Тоді-то і виявилося, що землі поки що, фактично, нікому не належать. Тобто, там живуть, звичайно, місцеві тубільці, але кого хвилює їх думка? Алеути й інші корінні жителі Аляски були автоматично оголошені новими підданими російської корони, та й по всьому.

Виявилося, правда, що й місцеві не такі вже й прості і миролюбні. Справа в тому, що ескімоси й алеути довгий час воювали зі своїми найближчими сусідами – чукчами. Народні перекази як перших, так і других зберегли навіть інформацію про походи через Берингову протоку, захоплення полонених і численні кровопролитні набіги. Тому росіян ескімоси справедливо вважали черговими загарбниками і вели проти них багаторічну партизанську війну. На початку XIX століття місцевим удалося навіть захопити і спалити фортеці Михайлівську та Якутат. Торгівля хутром, заради якої багато підприємців і їхали на Аляску, сильно страждала від діяльності тубільних партизан. Крім того, логістика була вкрай складна. Залізничний транспорт тільки зароджувався, повітряний поки був відсутній, а своїм ходом шлях із Петербурга на Аляску займав кілька років. Прямого виходу до кордону США теж не було – на південному сході півострів оточувала Канада, тобто британська земля. А з Британією у Російської імперії тоді були дуже складні відносини, часом і відкрито ворожі.

Багато російських чиновників і дворян вважали Аляску такою собі «валізою без ручки», яку не дуже зручно нести, оскільки вона не приносить великого прибутку і вимагає регулярного вкладення грошей, але і викинути шкода. І тут підвернувся шанс ці землі продати.

Вигідна угода

Конфлікт Російської та Британської імперій досяг свого апогею в 1850-х роках, коли грянула Кримська війна, і британці, в складі коаліції з Османською імперією та французами, не тільки завдали удару по Криму, але спробували висадити десант на північному сході в Петропавлівську-Камчатському.

І тут раптово виявилося, що у двох ворогуючих імперій є величезний спільний кордон між Аляскою і Канадою. Захищати Аляску від можливого британського вторгнення було нічим. Та й захищати там особливо нема чого. А ось репутаційні втрати у росіян могли бути серйозні. Тоді й народився план продажу Аляски Сполученим Штатам.

Підписання договору про продаж Аляски 30 березня 1867 року.

Таким кроком у Петербурзі сподівалися вбити двох зайців. По-перше, уникнути ганьби і відчуження півострова на користь ненависної Британії. А по-друге – зблизитися з США і, можливо, придбати в особі американців надійного союзника. Адже відносини між Британією і Штатами тоді теж залишали бажати кращого. З часів війни за незалежність США від Лондона не минуло й століття.

Але з’ясувалося, що на шляху до цього плану варто вирішити одну проблему. Аляска американцям особливо-то й не потрібна. У Штатів у той момент були свої труднощі. Спочатку гриміла громадянська війна між Північчю і Півднем, потім почалися конфлікти з мексиканцями за Техас і Південну Каліфорнію. І витрачати гроші на величезні необжиті території десь на півночі у Вашингтоні зовсім не хотіли.

Тільки в 1867 році росіянам все-таки вдалось умовити американців купити півострів. У Сенаті довго йшли дебати, але вирішили землю придбати з тих міркувань, що зайвою не буде, а ціна навіть дуже непогана. Та й підкласти невеличку свиню британцям теж хотілося. У підсумку зійшлися на ціні в 7,2 мільйона доларів золотом (в перерахунку на сучасний курс – десь 108 мільйонів доларів). У принципі, ціна була невисока, але справедлива. Аляска не мала ані доріг, ані іншої інфраструктури. Сто років російського панування, звідки взятися дорогам? Крім того, місцеві племена продовжували потроху бунтувати.


Ратифікаційна грамота, підписана імператором Олександром II

Але угода відбулася, і 18 жовтня 1867 року о 3:30 пополудні Аляска офіційно перейшла під юрисдикцію Сполучених Штатів Америки. Всі зітхнули з полегшенням. Росія позбулася непотрібних територій, британці трохи побурчали і забули, а американці почали освоювати та модернізувати півострів на свій манер. І ось тут почалося найцікавіше.

Золота лихоманка і зелена заздрість

При продажу Аляски вважалося, що там ніяких цінних ресурсів, крім хутра і кріпаків-тубільців, взагалі-то немає. Дійшло навіть до того, що прості американські платники податків чимало розсердилися на уряд за купівлю безхазяйного півострова, називаючи його «холодильником Стюарда» (за прізвищем тодішнього держсекретаря). Вважалося, що сім мільйонів доларів просто викинули на вітер.


«Золота лихоманка» змусила росіян по-новому дивитися на цінність Аляски

Але все змінилося вже через тридцять років, коли на Алясці виявили золото. До речі, знамениті столиці «золотої лихоманки» – регіон Клондайк і місто Доусон – знаходяться на території Канади, але Аляска поруч, і золото там теж було. У роки «лихоманки» підприємливі американці здобули на своїх нових землях близько однієї тисячі тонн золота, що окупило покупку Аляски більш ніж удесятеро.

У голови російських чиновників почали закрадатися смутні підозри, що даремно все-таки вони продали півострів. А коли на Алясці було виявлено ​​ще й нафту, багато російських патріотів опинилися в передінфарктному стані.


Стараннями американців сучасна Аляска – гарне місце для життя

Одразу пішли розмови про те, що насправді півострів не продавали, а здавали в довгострокову оренду, і пора його повертати. Проте, текст договору 1867 року не містить навіть натяку на оренду і стверджує, що Аляска однозначно, остаточно і безповоротно переходить у повну власність США. Так що мрії російських патріотів так і залишаються мріями. Ніяких підстав стверджувати, що у Росії, можливо, є хоч якісь права на півострів та його багатства, немає і бути не може.

Напевно, якби Російська імперія свого часу вклала більше коштів і сил в освоєння Аляски, цінні ресурси знайшлися б ще тоді. Але це зробили американці, і всі вигоди по праву належать саме їм. З тих пір на Алясці знайшли ще безліч різноманітних цінних ресурсів (вугілля, мідь, залізо), а також діє найбільший у світі нафтопровід.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-19 00:21:27