четвер, 27 лютого, 2014, 15:41 Людина
Юраш: Якщо УПЦ МП вдаватиме, що нічого не відбувається – дочекається свого Майдану

Те, як відреагувала УПЦ МП на пропозицію Синоду УПЦ КП щодо невідкладного початку діалогу про об’єднання, дає підстави стверджувати, що теоретично, Московський патріархат повертається до діалогу, якого на формальному рівні не було з часів приходу Януковича до влади. Інше питання – як проходитиме цей процес. Теперішні обставини повинні змушувати ієрархів до зовсім іншої суспільної позиції. УПЦ МП має розуміти, що процеси очищення, які розпочалися в українському суспільстві, мусять торкнутися усіх сторін життя. Якщо у Московському патріархаті робитимуть вигляд, що нічого не відбувається й апелюватимуть до попередніх схем, вони дочекається свого Майдану. Відтак, здорові сили в УПЦ МП повинні брати гору й діяти.

Таку думку в коментарі IA ZIK 27 лютого висловив релігієзнавець, кандидат політичних наук, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка Андрій Юраш, коментуючи перспективу створення єдиної помісної Української православної церкви.

«Це досить об’єктивна проблема, яка перед українськими церквами та українським суспільством стоїть уже багато років від часу виникнення поділів. Тому залагодження поділів – абсолютно логічне. Питання в тому, як цей процес відбуватиметься і якими є обставини його протікання», – вважає експерт.

З його слів, теперішнє виникнення цієї проблеми у церковному порядку денному і суспільстві зумовлене тим, що суспільство по-іншому починає підходити до існуючих реалій.

«Останні 15 років я постійно відзначав: ситуація, яка зараз склалася в українському православ’ї, не відповідає реаліям життя. Абсолютна більшість віруючих декларує свою прихильність до помісної церкви. Від 29 до 37% всього населення однозначно каже, що є вірними УПЦ КП. Чисельність тих, які говорять, що є свідомими прихильниками УПЦ МП, – ледь не вдвічі менша. Це при тому, що кількість парафій прямо пропорційно не відповідає цьому», – зауважує Андрій Юраш.

Відтак, аналітики завжди ставили питання: чому так, чому більшість громадян хочуть бути в помісній церкві, яку пов’язують насамперед з Київським патріархатом, як видимою структурою, яка вже є і яка заснована на тих засадах, а громада залишається у Московському?

Щось подібне, на думку релігієзнавця, було у суспільному житті: українська громада хотіла у Європу, а її штовхали у Митний Союз. Громада зробила революцію, щоб привести у відповідність політичний курс до пріоритетів. Зараз знову маємо об’єктивний тиск об’єднавчої ідеології, свідомості, каже Юраш.

«Тему підняв глава УПЦ КП Патріарх Філарет, відоме рішення Синоду УПЦ КП (який запропонував духовенству УПЦ МП невідкладно розпочати діалог про об’єднання. З цим же закликом Синод звернувся до деяких єпархій Української автокефальної православної церкви, – ред.), – нагадує кандидат політичних наук.

Сам Патріарх Філарет і очолювана ним структура, зі слів Юраша, перебувають зараз на гребні суспільної довіри і визнання.

«УПЦ КП – це та церква, яка була на Майдані, яка брала участь у революції (УГКЦ теж брала активну участь у ній, але в контексті об’єднавчих процесів зараз не є активним учасником), два головні храми якої – Михайлівський і Володимирський – були у плані нейтралізації з боку СБУ в рамках так званої антитерористичної операції, – наголошує експерт. – Відповідно до цього, Патріарх Філарет звернувся до інших церков із пропозиціями взяти участь в об’єднавчому процесі. УПЦ МП змушена була відповідати. У понеділок терміново збирають Синод, на якому обирають діючого місцеблюстителя, створюють комісію щодо об’єднання, до якої входить, між іншим, і Львівський владика Філарет (єпископ Львівський і Галицький Філарет, – ред.) та ще чотири члени».

Тобто, теоретично, підкреслює Андрій Юраш, Московський патріархат повертається до діалогу, якого на формальному рівні не було з часів приходу Януковича до влади.

«Інше вже питання – як проходитиме цей процес», – додає він.

Водночас, нагадаємо, голова синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП о. Георгій Коваленко на своїй сторінці у Фейсбук заявив, що від рішень і дій їхніх єпископів залежить майбутнє УПЦ, всього українського православ’я та Української держави, але це мають бути рішення, що будуть підтримані церковним народом, духовенством та єпископатом нашої церкви». Також ці рішення, з його слів, мають отримати благословення усієї повноти помісних православних церков, починаючи з Російської православної церкви.

Андрій Юраш каже: російська церква звісно що не благословить об’єднання православних церков в Україні.

«Позиція о. Коваленка завжди була досить патріотичною,але він є офіційний речник і часто має говорити речі, за які не буде переслідуваний та позбавлений становищ і посад. Але якщо говорити абсолютно об’єктивно і реально – ніколи Московський патріархат не погодиться на об’єднання хоч частини її структур в Україні. Тому той, хто свідомо, а не дипломатично наголошує на потребі очікування всезагального єднання або благословення всіх православних церков та об’єднавчого процесу – просто блокує цей процес. Треба виходити з реальної ситуації. Я би сказав навіть більше, теперішні обставини повинні змушувати ієрархів до зовсім іншої суспільної позиції», – коментує релігієзнавець.

Він додає: «Це щось подібне як наші міністри, як Лукаш, Бондаренко, президент робили вигляд, що в Україні нічого не відбувається – ну, купка протестувальників, терористів бунтує. Але всім було ясно, що це суспільство. Так само у церковному середовищі. Не можна далі робити вигляд, що цієї проблеми немає».

Відтак, вважає кандидат політичних наук, УПЦ має розуміти, що процеси очищення в українському суспільстві, які почалися, мусять торкнутися усіх сторін життя. В тому числі, і церкви.

«Наприклад, якщо уряд звинуватили у корупції і вимагають, аби ніхто із його колишнього складу не залишився при владі, то чому настоятель Києво-Печерської Лаври митрополит Павло (Лебідь), якого звинувачували в абсолютно всіх можливих гріхах (у відмиванні коштів, образі журналістів, співпраці з урядом) і який 22 січня в День Соборності порівняв Януковича, з рук якого вже капала кров, з Христом, має лишатися при теперішньому становищі? Тільки тому, що він носить клобук? Ні. Церква, яка хоче займати достойне місце в суспільстві, має відправити цього митрополита у далекий монастир на послух, на років 10-15, щоб він там помолився, а не їздив своїми Мерседесами, подарованими міністрами-корупціонерами», – наголошує Юраш.

З його слів, якщо УПЦ МП робитиме вигляд, що нічого не відбувається й знову апелюватиме до тих концептів і схем, до яких апелювала 10-15 років тому, вона дочекається свого Майдану.

«Згадаймо, духовенство Волинської єпархії УПЦ МП здавало кров для жертв Майдану, прес-секретар цієї єпархії знаєте, куди послав Павла Лебідя. Таких прикладів можна наводити багато. Блокаду Катерининської церкви – кафедрального собору Київського патріархату в Чернігові знято, церкву, яку МП захопив у Кіровоградській області у місті Новоархангельськ, повернули КП. Тобто, на місцях люди розуміють – не той час, щоб повертатися до ідеологем, які не стануть плідними в контексті об’єднавчих процесів, – зазначає Андрій Юраш. – З одного боку, я назвав митрополита Павла і можна назвати до десятка таких самих ієрархів. Але в УПЦ більшість єпископів – це здорове ядро, яке повинно діяти, відчуваючи відповідальність за свою церкву».

Зокрема, на думку експерта, винятково важливою у цьому плані є остання заява єпископа Львівського і Галицького Філарета (Львівська єпархія УПЦ МП), у якій він звернувся до росіян з проханням не називати галичан фашистами і нацистами. «Це чіткий месидж. Саме такі здорові сили в УПЦ повинні брати гору і вести за собою церковну громаду», – переконаний релігієзнавець.

Щодо того, чи готова, своєю чергою, УАПЦ до об’єднання, Андрій Юраш зазначає: «У зверненні Київського патріархату зроблена певна диференціація. Ледь не пряме звернення до двох реально впливових владик Української автокефальної православної церкви, які мають потужні, чисельні єпархії – до владики Львівського Макарія (Малетича) і владики Галицького Андрія (Абрамчука) (керуючий Івано-Франківською єпархією УАПЦ, – ред.). Щодо позиції предстоятеля УАПЦ Мефодія – то це справа досить відома. Уже, як мінімум, два рази справа об’єднання між цими церквами, між якими не існує принципових відмінностей ні в ідеологічній, ні в культуральній площинах, доходила до завершення, але він давав задній хід. Це давало усім підстави стверджувати: глава УАПЦ невільний у своїх діях, ним хтось кермує, аби не допустити процесу об’єднання, принаймні, на рівні між УПЦ КП та УАПЦ».

Тому зараз в УПЦ КП, на його думку, також сумніваються, що митрополит Мефодій буде готовий до реального діалогу.

«Звичайно, якщо він піде – будь ласка. Але зараз Київський патріархат готовий об’єднуватися з тими єпархіями, структурами, які дійсно прагнуть цього. В УАПЦ дуже потужний об’єднавчий діалог, владики постійно наголошують на тому, що стан розділення є неприродній. Тому це питання лише часу і якихось особистих амбіцій, – наголошує експерт. – З УПЦ МП можна говорити про вічні відмінності, а між УАПЦ та УПЦ КП жодних принципових відмінностей немає. Тому, думаю, тут треба більшої сили волі і бажання до поступу з обох сторін».

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-09-22 02:13:54