середа, 20 листопада, 2013, 17:39 Львів
Кульчицький не винен
Відкриття пам’ятника Юрію Кульчицькому на площі Данила Галицького у Львові. Фото: Романа Балука/ZIK
Відкриття пам’ятника Юрію Кульчицькому на площі Данила Галицького у Львові. Фото: Романа Балука/ZIK

Пам’ятник Юрію-Францу Кульчицькому у Львові, урочисто відкритий на площі Данила Галицького 22 жовтня, розбурхав недитячі пристрасті. Приводом для обурення стала відсутність конкурсу та узгодження проекту скульптури з громадою міста. Це вже не перший пам’ятник, встановлений в історичній частині Львова спонсорським коштом за не зовсім прозорою процедурою. Як наслідок, невдоволені активісти об’єднались у Фейсбуку, вимагаючи контролю за публічним простором міста.

Зараз у спільноті «Нас не питали!» вже понад півтисячі учасників. Серед обурених непрозорою процедурою, нахрапом, із яким усе робилось, та самим пам’ятником (чи то пак – пам’ятним знаком) – громадські діячі, науковці, культуртрегери, митці та журналісти. Вони звернулись до міського голови й мають намір проводити відкриті дискусії про механізми управління публічним простором.

Почалося все так: 13 вересня на сайті Львівської міськради з’явилося рішення №750, на яке мало хто звернув увагу. В рішенні йшлося про встановлення у Львові пам’ятного знака Юрію Кульчицькому на замовлення українсько-англійського спільного підприємства «Галка ЛТД». Останнє мало підготувати проект, виготовити і встановити скульптуру. Але спершу оголосити і провести конкурс на найкращий проект.

Пам’ятник «Галка» виготовила і встановила, витративши на це 300 тисяч гривень. Але конкурс не провела. Про це на урочистому відкритті розповів один із архітекторів Павло Сколоздра, пояснивши: конкурс не проводився, бо це пам’ятний знак – форма, що не вимагає додаткових процедур. Хоча цей аргумент суперечить рішенню виконкому, яке зобов’язує компанію провести конкурс.

– Чому так: поставили скульптуру у Львові, мешканцям із цим тепер жити, але від них нічого не залежало – все вирішив замовник?

– У вашому запитанні є провокація.

– Яка провокація? Я не розумію логіки і намагаюся розібратись у ситуації.

– Якщо ви не розумієте, мені вас шкода.

Так закінчилась розмова кореспондентки IA ZIK з директором департаменту містобудування Львівської міської ради Андрієм Павлівим. Структура, яку він очолює, розробляла рішення виконкому щодо Кульчицького. За його словами, вимог на рівні держави чи особливих регламентів щодо встановлення пам’ятних знаків немає. Тому кожного разу виконавчий комітет приймає окреме рішення у відповідь на звернення громадських організацій, підприємств чи приватних ініціатив.

– Ми розглядаємо ці пропозиції на виконавчому комітеті, де є, в тому числі, й заступник із гуманітарних питань пан Косів, – пояснив Андрій Павлів. – Він може поставити певні запитання чи щось запропонувати. Якщо виконавчий комітет голосує, то перша сторона (замовник, – авт.) робить проект і встановлює цей пам’ятний знак на тому місці, яке було обговорене на виконавчому комітеті.

Пан Павлів розповів, що виконком зазвичай рекомендує провести конкурс, але яким він буде – відкритим чи закритим, місцевим чи міжнародним – вирішує також замовник. Як і те, чи проводити конкурс узагалі. Хоча рішення №750 не рекомендує, а саме зобов’язує провести конкурс і призначає відповідального за це посадовця, який має проконтролювати процес – Василя Косіва.

– Якщо пам’ятник установили без конкурсу, а контролювати його проведення мав пан Косів, то, відповідно, міськрада не мала претензій до інвестора з приводу цього порушення?

– Ви дзвоните до директора департаменту містобудування й питаєтеся, чи я перевірив роботу заступника міського голови? – запитує Андрій Павлів.

– Пан Василь скерував до вас і сказав, що ви все краще поясните.

– Ну, якщо відповідальним указаний пан Косів, то він несе відповідальність у межах своєї компетенції, – відповідає Андрій Павлів. – Я несу відповідальність директора департаменту, який готував рішення виконкому. І там прописані ці всі пункти (про необхідність проведення конкурсу, – авт.).

За вісім хвилин розмови Андрій Павлів у різних формах п’ять разів наголосив, що відповідальність за все несе інвестор. Зрозуміти, в чому ця відповідальність полягає, не вдалося. Як і з’ясувати роль заступника мера з гуманітарних питань Василя Косіва. Під час нашої зустрічі, яка відбулася після розмови з директором департаменту містобудування, він дуже здивувався, що пан Андрій не зміг вичерпно розтлумачити позицію міської влади щодо подібних пам’ятних знаків, і на наше прохання спробував зробити це сам.

Отже, від одного з найбільших виробників кави у Львові – «Галки» – надійшла пропозиція встановити скульптуру. Оскільки Львів є містом із великою кавовою традицією, дозвіл на встановлення міська влада дала. Перед цим, за словами Василя Косіва, проект обговорювали на містобудівній раді й затвердили з певними рекомендаціями. Але у відкритому доступі протоколу засідання ради немає, а її рішення має рекомендаційний характер.

Заступник міського голови визнає: конкурсу не було. «Я думаю, що поспішали, – пояснює він. – Бо планували зробити все цього року. Треба ще, звичайно, уточнити, чи рекомендації містобудівної ради були виконані – протокол мав би бути. Але саме таким чином Кульчицький з’явився».

Меценати справді квапились – хотіли приурочити відкриття пам’ятного знаку до 330-ї річниці Віденської битви, пояснює генеральний директор «Галки» Борис Дубовий. Він дуже емоційно відреагував на запитання, чому не було конкурсу. «А якби я сам хотів намалювати і поставити, то що – не можна?», – обурився він. Адже, за його словами, це не пам’ятник Леніну, щоб для його встановлення потрібні були якісь конкурси. Кульчицький, мовляв, є нашим земляком і заслуговує на увічнення. Й у цьому випадку недоречно, щоб якісь скульптори або архітектори ходили й розповідали, що в нього не така голова чи ноги.

Процес установлення пам’ятного знаку курував не пан Борис, а його колега Зеновій Курило. На жаль, поспілкуватись із ним не вдалося – гендиректор пояснив, що він зайнятий і в офісі не сидить.

Василь Косів наголошує, що скульптура невелика, глобально на міський простір не впливає і використовувати його не заважає. У Львові, мовляв, багато різних скульптур, у тому числі й більших за Кульчицького; вони мають право на існування, є тимчасовими і демонструють, що у місті нуртує життя. Навів і приклад – бляшаний макет паперового літачка на вулиці Валовій біля Музею ідей.

Такі скульптури він пропонує називати «тимчасовими пам’ятниками чи пам’ятними знаками» – на відміну від тих, які встановлюються назавжди. До тимчасових скульптурних композицій, уважає пан Косів, слід ставитись менш вимогливо. «Вже є проект нового положення про пам’ятники. Мабуть, треба передбачити в ньому поняття тимчасовості, тому що ми зараз надто суворі щодо цього. А такий підхід не завжди відповідає життю і тому, що є в Україні і, зрештою, у світі», – коментує чиновник.

Тут прагнення Василя Косіва і активістів ініціативи «Нас не питали!» збіглися: останні теж пропонують унормувати правила встановлення пам’ятників. У зверненні, яке було передане міському голові з підписами 77 осіб, є такі пропозиції:

1. Розробити у найкоротші терміни Проект Положення про встановлення пам’ятників, пам’ятних знаків, меморіальних таблиць та інших меморіальних об’єктів у громадському просторі міста Львова.

2. Не пізніше, ніж 15 грудня 2013 року оприлюднити на сайті Львівської міської ради перелік посадових осіб і підрозділів Львівської міської ради, відповідальних за розробку даного Проекту Положення.

3. Проект Положення оприлюднити терміном на 1 місяць на сайті Львівської міської ради для ознайомлення і внесення поправок і пропозицій.

4. Провести Громадські слухання щодо Проекту Положення про встановлення пам’ятників, пам’ятних знаків, меморіальних таблиць та інших меморіальних об’єктів у громадському просторі міста Львова.

5. До прийняття згаданого Положення призупинити встановлення будь яких пам’ятників, пам’ятних знаків, меморіальних таблиць та інших меморіальних об’єктів у громадському просторі міста Львова.

Трохи про скульптуру, що викликала стільки дискусій. Пам’ятний знак Юрію Кульчицькому на замовлення «Галки» робили скульптор Роман Кикта, архітектори Павло і Володимир Сколоздри (син і батько). Виливали об’єкт із бронзи Орест Канич та Ігор Чуба. Замовники дали митцям повну творчу свободу. «Була пропозиція від скульпторів. Вона здалася дуже прийнятною», – розповів гендиректор «Галки» Борис Дубовий.

Роман Кикта категорично заперечує закиди в надмірній реалістичності фігури. Каже, що це модернове вирішення з елементами стилізації. Втім, у якій саме манері виконана скульптура, визначати не ризикнув – це, за його словами, робота мистецтвознавча. Пояснив лишень, що намагався зобразити Кульчицького як «галичанина, козака, воїна і людину, яка заснувала традицію пиття кави».

Володимир Сколоздра розповів, що пам’ятний знак виготовлено з бронзи і рваного граніту. Його розташували на площі Данила Галицького, щоб оживити це місце й привабити туди людей. За словами архітектора, скульптуру розмістили не по центру площі, адже є ідея встановити на цій самій площі, але ближче до пожежної частини, пам’ятник князю Леву.

Харківський архітектор Василиса Щеголєва, поглянувши на розташування пам’ятного знаку, назвала його непоганим. Здивувалася, що конкурсу та інших концепцій проекту не було, й відмовилась коментувати скульптуру – мовляв, немає з чим порівнювати. «Конкурс є єдиною можливістю зрозуміти позицію ширшої аудиторії. Це очевидно й важливо, – коментує вона. – Це не просто невелика скульптура, вона стоїть у місті, на визначеному місці. А місто, місце і скульптура повинні бути пов’язані спільною ідеєю».

Схожу ідею висловив і львів’янин Ігор Балинський, медіаменеджер, керівник Школи журналістики Українського католицького університету і фахівець із масової культури. За його словами, Львів повинен мати спільне бачення ідеї міста, його сучасного міфу. Якщо це місто – кавова столиця з європейською історією, то Кульчицький цілком виправданий у межах міського простору. Що, втім, не знімає зауважень до процедури встановлення.

Ці претензії, схоже, вже почуло найвище міське керівництво. Зокрема, коментуючи ідею встановлення на Левандівці пам’ятника Іванові Сірку, мер Львова Андрій Садовий пообіцяв урахувати резонанс, який виник навколо Кульчицького, неодмінно провести конкурс і обрати найкращий проект скульптурної композиції та благоустрою території навколо неї. Для громадських активістів, утім, тема управління громадським простором залишається актуальною.

Василина Думан,
спеціально для IA ZIK

 

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-09-21 04:24:37