четвер, 29 листопада, 2012, 16:49 Львів
Львів’яни отримали нагоду нарешті пробачити собі Франка

З 28 листопада у львівській «Дзизі» тільки й розмов, що про Франка. Тут розпочинають франкіаду – щомісяця проводитимуть літературні зустрічі, провокативні акції та популярні лекції про того, чиє життя і смерть є підставою мучити совість кожному галичанину.

Кореспондентка IA ZIK не планувала занурюватися в цю атмосферу, але просто не змогла залишитися осторонь, випадково зайшовши випити туди чаю.

У «Дзизі» спочатку – прес-конференція, яку організовують винуватці цього збурення колективної пам’яті. Один з учасників Остап Походжай – директор фестивалю «Франко Фест» (захід літом добряче нашумів у Нагуєвичах). Його регалії лише звучать так суворо, а насправді – ідеалістичний і запальний хлопець, що розказує про Франка, як про родича.

– Ти так заступаєшся за Франка, ніби він твій старший брат.

– Ну чому, я можу з ним і не погоджуватися.

– Я ж кажу, як зі старшим братом.

– Можливо. Я б хотів мати такого брата.

Коли Остап відволікається на хвильку, Оля Вишня, що допомагає з організацією проекту, шепоче: «Це не так, що от зібрались собі якісь хлопці і вирішили поклеїти дурня. Вони реально знають про Франка дуже багато. Читають і переймаються цим». Підстав не вірити їй не виникає. Сама починаєш перейматися.

Чи то не тоді, чи то не там народився

Остап каже, що його дотепер пересмикує від думки, як ставилися до Франка.

– Станіслав Єжи Лец казав: «Люди, які випередили свій час, мусять його чекати в дуже непристойних приміщеннях». Мені оскома йде від того, що зробила з ним людина з Галичини, з мого рідного Дрогобича. Франко по нашому окрузі балотувався до австрійського сенату. І він програє москвофілу. Це є та проблема, яка існує до сьогодні в Україні. Ти займаєшся культурою, ти дбаєш про людей, допомагаєш їм, а вони однаково тебе ненавидять.

Прес-секретар «Дзиґи» Юрко Вовкогон і учасник гурту «КораЛЛі» Віля Чупак балакають між собою. Віля каже:

– Недавно купив збірник Франкових творів, які він писав в останні роки свого життя.

– О, так, за той час є що почитати. Якраз тоді він лишився абсолютно самотнім і бідним. Ще одна нормальна людина, яка розбилася об стіну тотального глупства.

– Він же, коли помер у Львові, то один польський письменник прийшов до наших та й каже їм: «Йдіть, хороніть свого найславетнішого сучасника. Лежить там такий самий, як весь ваш український нарід – бідний, брудний і прикритий подертим рядном». То тоді всі заворушилися і зробили похорон. Але вмирав він у страшних умовах.

– Навіть ховати по-людськи не хотіли. Писали Шептицькому, що, мовляв, не було сповіді. Шептицький влазити в ті всі місцеві інтриги не хотів. Лишень відповів, що якби в поляків помер такий видатний діяч, то його до могили несли б усім народом на руках.

Як Ретт Батлер, тільки справжній

Ретт Батлер – вигаданий персонаж із роману «Звіяні вітром» Маргарет Мітчел. Його всі порядні джентльмени і леді вважали покидьком, бо він переступав суспільну мораль, аби лишитись чесним перед собою. Франко був для Львова, як свій місцевий Ретт Батлер. Одна зі співробітниць МО «Дзиґа», Юля Хомин, підсідає до нас за столик, де ми пліткуємо про Франка:

– Уся біда в тому, що ми загнані. Ми нормативно мислимо. У нас поняття суспільної моралі бере верх над здоровим глуздом.

У Франка, перш за все, домінувала чесність перед самим собою. Остап розповідає:

– Він писав нищівні статті щодо тези «культура заради культури». А потім раз – і випускає збірку «Зів’яле листя». Дуже ліричну, дуже естетичну і без натяку на служіння народу.

– Бо він мав сміливість змінювати думку і завжди пояснював це. Збірка «Зів’яле листя» узагалі стала скандалом, а для нього – особистою драмою. Він її пише польці. Націоналіст Франко пише збірку «Зів’яле листя» польці! У Львові – скандал, бо це суперечить суспільній моралі! З ним ніхто не вітається! Але для нього особисто це величезна драма. Або з Драгомановим. Той Франку багато в чому допоміг. І був борг вдячності. Лише «ти мені друг, але істина важливіша». Франко дозволив собі критикувати Драгоманова за позицію, що ми, мовляв, маємо займатися культурою, освітою і просвітою, але не політикою. І ми маємо бути автономні у складі великої вільної Російської федеративної держави. Потім уже на старість він раз ледь не загинув, бо пішов у гори, а йому привиділось, що Драгоманов за ним женеться. Тікав 12 кілометрів...

Нема пророків у своїй вітчизні

Остап переповідає біографію Франка, як історію міліонера з трущоб:

– Франко – виходець з села. Нехай там зі знатної родини коваля. Але він став найбільшим українським інтелектуалом! Він перечитав абсолютно всіх філософів, науковців і грав на рівні зі світовими авторитетами! Ну, наприклад, Франко публікує статтю в берлінській газеті на тему незалежності українських русинів, що то є самостійна нація. Польський літературний критик йому відписує, що нічого й подібного нема. І тут шведський лауреат Нобелівської премії заступається за Франка! Ви собі уявляєте, наскільки Франко був відомою в Європі особистістю у той час?! І ми про це не знаємо. Нам самі шведи розказують, коли приїжджають.

Щоб знати і розуміти більше, у Львові планують щомісяця проводити різні заходи, присвячені літературі, публіцистиці та біографії Франка. А поки що сьогодні о 20:00 у «Дзизі» дрогобицький театр «Альтер» представить імпровізації на Франка. Франкознавець Богдан Тихолаз розкаже трохи про непересічну постать цього палкого, енергійного і шалено працездатного чоловіка, що жив і помер колись на нашій землі. А потім музиканти присвятять Івану Яковичу джазовий концерт.

Василина Думан, спеціально для IA ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-09-21 04:21:39