четвер, 18 жовтня, 2012, 19:22 Влада
Вибори відбулися. Що далі?

Вибори до Верховної Ради України підкралися непомітно – зосталося менше двох тижнів до голосування. Спеціально для тижневика ZIK експерти змоделювали варіанти нашого найближчого політичного майбутнього за різних результатів волевиявлення громадян.

На роль експертів ми запросили Віталія Лейбіна та Олександра Неберикута. Лейбін представив погляд на українські виборчі перегони ззовні. Він є відомим російським журналістом та політичним експертом. Живе у Москві, хоча народився в Донецьку. Нині працює головним редактором тижневика «Русский репортер». Олександр Неберикут – аналітик Громадянської мережі «Опора», яка з 2006 року проводить спостереження за виборами в Україні. Він представив погляд на політичну ситуацію зсередини.

1 Варіант 

Опозиція не набере навіть 150 де­путат­ських мандатів, а Партія регіонів разом із партіями-сателітами легко утворить конституційну більшість і отримає 2/3 місць у парламенті.

Віталій Лейбін

За такої переконливої перемоги Партії регіонів основний політичний конфлікт в Україні зосере­диться всередині владної групи. Будуть сутички між близьким колом людей, пов’язаним із президентом Януковичем (його сином та адміністрацією), і колом еліти, пов’язаним із найбільшими промисловими групами. 

Із часів виборів 2010 року ми бачимо спроби Януковича посилити власний вплив на країну. Збоку може здаватися, ніби в нього й так багато влади. Насправді українська влада виглядає нездатною контролювати таку велику територію. Зрозуміло, що Янукович і надалі намагатиметься посилити власну владну вертикаль. Це, своєю чергою, суперечитиме інте­ресам реальної промислової еліти України. Вони зацікавлені в тому, щоби влада була недостатньо сильною, аби їх контролювати.  Як це позначиться на мешканцях країни? Гадаю, громадяни втратять інтерес до спостерігання за політичним шоу, тому що це буде в основному підкилимна боротьба. Але якщо конфлікт буде доволі гарячим, то це спровокує втрату впливу попередніх власників на найбільші промислові активи. І в цьому сенсі для пересічних громадян це буде потенційна проблема. 

Олександр Неберикут

Це один із цілком реальних варіантів. Інший – що опозиція все ж таки матиме хоча б 151 голос. Ймовірність і одного, й іншого варіанта становить 50/50. Якщо Партія регіонів отримає конституційну більшість, то це буде дуже зручно для влади. З одного боку, опозиція існуватиме і виконуватиме роль прапорця для міжнародної спільноти, що от, у нас як-не-як є демократія. З іншого боку, це означатиме подальшу централізацію влади. До всього, на порядку денному може постати питання про вибори президента Верховною Радою. За політичними силами стоять найвпливовіші українські олігархи, які здатні мобілізувати всі ресурси для того, щоби поставити це питання на порядок денний.

Крім того, маючи конституційну більшість, влада може продовжувати рух у бік Росії, не зважаючи на внутрішню ситуацію, ув’язнення Тимошенко та осуд Європейського Союзу. 

Протистояння у самій Партії регіонів? Гадаю, вони не спричинять якоїсь серйозної економічної кризи. Тому що олігархи і багаті люди, які стоять за Партією регіонів та іншими політичними силами, максимально зацікавлені у стабільності. Попри те, що зараз дійсно є певний переділ економічних інтересів у бік «сім’ї Януковича», як це президентське найближче оточення називають. Але це буде більше політичний торг. Знову ж таки, чому можуть ставити питання про обрання президента у Верховній Раді? Тому, що «сім’я Януковича» фактично зараз виходить з-під контролю багатьох олігархів. Але вони матимуть більший чи менший контроль над парламентом – залежно від результатів виборів. І це буде їх основний інструмент у протистоянні чи дискусії з Януковичем. 

Я не думаю, що люди це на собі відчують. Тому що інтерес стабільності для бізнесу є домінуючим у всіх олігархів, незалежно від їх політичної сили чи ситуативних уподобань. Через це малоймовірно, що протистояння порушить економічну рівновагу.

2 Варіант

Опозиція набере не менш ніж 151 мандат і утворить впливову силу у Верховній Раді.

Віталій Лейбін

У цьому випадку конфлікти в сере­дині Партії регіонів будуть не такими сильними. Зовнішня загроза інших політичних сил буде важливішою. Це більш здорова ситуація, адже влада розуміє, що вона перебуває під постійною загрозою. Активний вплив опозиції, радше за все, піде на користь країні і громадянам. 

Чи очікувати на нових «тушок»? Узагалі партійна система в Україні справді доволі слабка. Усі партії спілкуються мовою популізму та безвідповідальності. Парламент не має високої довіри суспільства, і я не бачу позитивної перспективи. Основна функція українського парламенту полягає в тому, що це шоу. Схожа біда була в Іспанії після диктатури Франко. Але там за домовленістю усіх політичних сил партії не робили двох речей. Перше – не обговорювали, хто на чийому боці брав участь у громадянській війні (себто не спекулювали на історії). Друге – не обговорювали соціальні пропозиції, котрі суттєво збільшили б соціальні витрати. Тобто ти не можеш пообіцяти збільшення пенсії у п’ять разів, не пояснивши, де ти візьмеш гроші. В українських умовах усе з точністю до навпаки – і це сильно шкодить політичній системі.

Олександр Неберикут

Опозиція планувала, що вони зможуть узяти чи не дві третини мандатів. Про це, очевидно, не йдеться. Зараз мали б хоча  блокуючу кількість місць, яка не дасть вносити зміни до Конституції чи протягувати питання без будь-якого діалогу з опозицією. Я не думаю, що теперішня ситуація в такому випадку кардинально зміниться. Найімовірніше, триватиме підготовка до президентських виборів. 

Якби збереглася пропорційна система на 100%, то, думаю, опозиція спокійно могла б претендувати на більшість у парламенті й отримати своїх 226 депутатських мандатів. Але зараз є маніпулювання на рівні виборчого законодавства – за рахунок впровадження ще й мажоритарної системи, коли є багато можливостей для самовисуванців. Зрештою, все це допустила та сама опозиція. Чим вони керувалися і які мотиви в них були, тут складно сказати. Можливо, вони свідомо не хотіли брати на себе відповідальності у вигляді 226 депутатів, адже в такому випадку вони стали б владою. А в цій ролі складніше готуватися до президентських виборів. Себто вигідніше мати 151 місце і блокувати якісь рішення, що можуть вплинути на зміни Конституції, на політичну владу і так далі. 

3 Варіант

Значущу роль почнуть відігравати альтернативні опозиційні сили: «УДАР», «Свобода», «Україна – вперед!».

Олександр Неберикут

Це найбільш малоймовірний варіант, хоча той самий «УДАР» може отримати доволі серйозні відсотки. Можливо, «Свобода» пройде, але це не буде та кількість депутатів, яка може суттєво змінити систему політичних координат. Вони не задаватимуть тон, не формуватимуть порядок денний. Хай там навіть буде 80 депутатів (більше навряд чи) від цих третіх опозиційних партій. На наше щоденне життя це вплине лише таким чином, що ми просто побачимо трохи більше нових облич на перших політичних ролях. 

Можливо, їхня місія могла б полягати у тому, щоби бути тим об’єднуючим містком між теперішньою вадою і опозицією з тим, аби домогтися якогось консенсусу в реформах. Але це малоймовірно на тлі ситуації з Тимошенко й інших протистоянь, які відбуваються між політичними елітами. 

Віталій Лейбін

Розвиток подій залежатиме від того, як поводитимуться партія Кличка й опозиційні партії, наскільки вони зможуть змінити порядок денний. Якщо вони справді будуть «кусати» партію влади у важливих моментах (нові призначення в системі влади, нові захоплення власності) і розповідатимуть суспільству, що провладне угруповання працює у своїх вузьких інтересах, то це потенційно зіграє на користь змістовності політики. 

Хоча в українському парламенті майже завжди були такі сили, які мали так звану золоту акцію – коли якась політична сила отримує кредит довіри. Тут ситуація залежатиме від вимог, які перед цими новими партіями стоятимуть для входу в ту чи іншу коаліцію. Наявність «Свободи» у парламенті, як би до неї не ставилися, радше за все, не зашкодить політиці Партії регіонів. Мати такого ворога в парламенті означатиме вести гостру політичну дискусію на теми, які насправді не є життєво важливими. Для регіоналів важливі інтереси власності і системний контроль. А якщо вони розповідатимуть своєму східноукраїнському виборцю про те, які жахливі свободівці, то це розв’яже їм руки у тих питаннях, які їх дійсно хвилюють. У цьому сенсі я думаю, що Партії регіонів вигідна наявність «Свободи» у парламенті. Щодо партії Кличка, то це темна конячка. Гадаю, що це буде партія чистої «золотої акції». І опозиція, і влада спробують з ними домовитися, причому з кожним приватно. Пропонуватимуть посади, дрібне лобіювання. У влади для цього є більше ресурсів, тож вона, відповідно, матиме більше можливостей домовитися. 

Водночас, колись же має статися чудо – і хтось у політиці почне робити щось змістовне і домовлятиметься про участь у коаліції не за принципом посад і дрібних лобістських можливостей. Це питання дійсно політичного чуда – коли на теренах України з’явилися б політики, які почали б аналізувати проблеми щоденного життя, а не спекулювати на популістських питаннях. 

4 Варіант

Масові кричущі фальсифікації результатів виборів.

Віталій Лейбін

Мені здається, що рішучі фальсифікації можливі там, де майже нема конкуренції. Де суперник – дуже слабкий кандидат. Усі українські партії пройшли багато виборів і мають деякі навики щодо контролю за результатами. Тож я не прогнозую, що будуть масові фальсифікації по всій країні. Але якщо таке станеться… От, гляньте, фальсифікації зазвичай зав’язані на місцевих адміністраціях. І якщо такі регіони знайдуться, то, швидше за все, буде дуже потужний скандал, який здіймуть опозиційні сили. Не виключено, що після цього дійсно можуть змінитися якісь регіональні керманичі. Але я зовсім не прогнозую ситуації, що можуть бути масові протести, новий Майдан. 

Олександр Неберикут

Насамперед це буде сигнал для міжнародної спільноти, який може спровокувати серйозні наслідки. Буде жорсткіша міжнародна ізоляція для політичних лідерів. Може дійти до економічних санкцій, якщо це дійсно будуть очевидні брудні фальсифікації з якимись альтернативними серверами, вкиданням бюлетенів. У такому випадку наслідки можуть відчути на собі і пересічні громадяни. Я думаю, що чинна влада дуже боїться тиску з боку міжнародної спільноти, ізоляції, економічних санкцій. Через це вона намагатиметься зробити все, щоби ці вибори виглядали чесними.

Стосовно того, чи це стане сигналом до якихось революційних дій із боку суспільства, то тут я сумніваюся. Суспільство, якщо вийде на протистояння цим фальсифікаціям, не матиме кого підтримувати. Водночас зараз є тенденція до економічного спаду – і на цьому тлі можуть бути заворушення, які мають шанс вилитися у силові акції. У цьому найбільша небезпека. Сподіваюся, що до цього не дійде. 

Василина Думан
газета ZIK №41 (18 жовтня 2012р.)

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-09-21 04:24:21