четвер, 23 серпня, 2012, 11:43 Газета ZIK
Королі українського газу

Щоби з’ясувати, хто є власником найбільших покладів газу в Україні, було скеровано запит у Державну службу геології та надр. Але в офіційній відповіді Держгеонадра назвали тільки державні компанії, при цьому не вказавши жодної приватної…

Невже це відомство раптом почало замовчувати інформацію про приватних власників українських родовищ?

– Після того, як міністром екології та природних ресурсів призначили Ставицького, пішла вказівка максимально приховувати всі дані щодо запасів і власників родовищ, – каже у приватній розмові начальник одного з відділів Державної служби геології та надр. – Понад те, навіть якщо вам і нададуть якусь правдиву інформацію офіційно, ви не зможете нею толком скористатися.

– Чому?

– Бо за формальними власниками часто стоять абсолютно інші люди й компанії. Кінцевих власників знайти непросто, але всі нитки тягнуться наверх.

Не отримавши належної відповіді від державного відомства, «Слідство.Інфо» самостійно спробувало з’ясувати, кому ж за два з половиною роки перебування при владі Віктора Януковича дісталося найбільше газових родовищ? І чиї прізвища так старанно приховує Держгеонадра? Почати вирішили із сина президента.

Послуга за послугу

Керівник великого підприємства на Донбасі, особисто знайомий з Юхимом Звягільським, розповідає, що рік тому він мав розмову з незмінним керманичем шахти ім. Засядька. 

– Розумієш, у Юхима є мрія: поки він живий і при владі, хоче приватизувати шахту ім. Засядька. Юхим мені й каже: «Я був у Царя. Він не проти того, щоби я шахту приватизував. Але Цар сказав: “Оформиш на себе газові родовища й половину з них віддаси Олександру. Потім віддамо тобі шахту”».

Віддати держпідприємство в обмін на газові надра для своєї родини – така історія цілком у дусі України. Погляньмо на факти. 19 листопада 2010 року ФДМУ наказом №1710 приймає рішення про приватизацію шахти ім. О. Засядька. А буквально через місяць – 22 грудня 2010 року – шахта ім. Засядька рішенням уряду отримує без аукціону дев’ять нафтогазоносних площ на сході України.

Як з’ясувало «Слідство.Інфо», чотири з цих дев’яти ділянок шахта ім. Засядька віддала у користування донецькій фірмі ТОВ «Міжрегіональна газова компанія».

Сталося це так: 2011 року шахта ім. Засядька внесла до статутного фонду ТОВ «Міжрегіональна газова компанія» 25 тис. грн. Увійшовши до складу засновників, копальня отримала можливість передати свої ліцензії на розвідку та газовидобуток цьому  підприємству. Інформацію про це зафіксовано в балансі ПАТ «Шахта ім. О. Ф. Засядька», який досі можна знайти на сайті цього підприємства. 

Нам вдалося розшукати Олега Куща – керівника геологічної служби ТОВ «Міжрегіональна газова компанія», який повідомив, що їхня фірма зараз працює на Сербській, Золотаревській, Сиротинській і Нижньортищівській площах (Луганська й Харківська області).

Саме ці чотири ділянки зазначені у списку дев’яти площ, які КМУ раніше передав шахті ім. Засядька. Решту п’ять розробляє сама копальня, що нам підтвердив Борис Бокій – заступник генерального директора шахти ім. Засядька.  

Завершальним елементом операції «Шахта в обмін на родовища» мало стати остаточне виведення копальні з держвласності, що і сталося 22 липня 2011 року. 

Постає питання, хто ж є власником ТОВ «Міжрегіональна газова компанія»? Засновником цього товариства є ТОВ «Газінвест-Груп», а воно, своєю чергою, має засновником ТОВ «СЛ-Груп». Закінчується «матрьошка» Едуардом Слиньком, який і є основним власником ТОВ «СЛ-Груп». Цей мешканець Донецька і депутат Донецької облради від Партії регіонів є, за сумісництвом, гендиректором корпорації «Менеджмент Ассетс корпорейшн» («МАКО»). «МАКО» – це наріжний камінь родинного бізнесу Януковичів. Власником і президентом корпорації є син чинного глави держави Олександр.

У травні цього року «Міжрегіональна газова компанія» вже самостійно отримала від Луганської облради Бараниківську площу. За даними джерел, цій компанії незабаром перепаде ще п’ять ліцензій.

Важливе питання – які запаси природного газу тепер контролює родина президента? 

Відповідь на нього точно має знати менеджмент ТОВ «МГК». Але директор цієї фірми Сергій Воронков відмовився говорити про це. Особливо його обурило питання щодо власника ТОВ «Міжрегіональна газова компанія»:

– У кожної людини є інтимне життя. Таке ж інтимне життя є й у компанії! Я не зобов’язаний розповідати вам про власників. 

Утім наші джерела в Мінекології поділилися цифрою прогнозних запасів газової компанії, пов’язаної з сином Президента. 

– На цих п’яти ділянках є близько трьох мільярдів кубометрів газу. Це небагато. 

– Чому ж тоді ними міг зацікавитися син Януковича?

– Так у нього в компанії немає нормальних спеціалістів! Вони або не знають, що це бідні родовища, або знають і кажуть йому неправду. 

«Золоте дно» і «золота вишка»

Держгеонадра також соро­м’язливо промовчали про компанію, яка напряму від місцевих рад пачками отримує ліцензії на газовидобуток. Називається вона «Голден Деррік» (у перекладі з англійської – «золота вишка»). Тільки на Полтавщині торік їй було надано 20 ділянок під розвідку і подальше видобування газу та конденсату. 

«Обласній адміністрації потрібно сприяти видобувним підприємствам, зокрема ТОВ “Голден Деррік”, в отриманні спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами», – закликає підлеглих у своїй травневій доповіді заступниця губернатора Полтавської області Олена Адамович. 

Степан Бульба, який колись був губернатором Полтавщини, а тепер є депутатом Полтавської облради, каже, що «Голден Деррік» перекопає у пошуках газу фактично півобласті. «На одному із засідань облради я поставив умову: створімо спеціальну депутатську групу і з’ясуймо, хто стоїть за цією компанією і чи зможе вона освоїти ці ділянки, – розповідає він. – Цю ідею з переляком відкинуло керівництво обласної ради!»

На додачу лише місяць тому «золота вишка» отримала право на розробку восьми нафтогазоносних площ на Дніпропетровщині. Отже, разом «Голден Деррік» має 28 (!) родовищ у двох областях. 

«Слідство.Інфо» вирішило дізнатися, хто ж стоїть за цією привілейованою компанією. Згідно з офіційними даними, «Голден Деррік» контролює кіпрська фірма Hartlog Limited. Цій компанії належить 70% «золотої вишки», решта 30% – у власності «Нафтогазу України». Міноритарна присутність держави в засновниках фірми не дає контро­лю над нею, зате надає «Голден Дерріку» можливість без аукціонів отримувати газові родовища.

Ну а хто ж стоїть за кіпріотами з Hartlog Limited? Це ще одна кіпрська компанія – Dorigin Limited. Її власником є угорський адвокат на ім’я Пітер Паллаг. Він і контролює через весь ланцюжок «Голден Деррік» та 28 газових родовищ Центральної України. Питання в одному: Пітер Паллаг – справді газовий магнат чи він фігурує у документах на прохання деяких посадових осіб в Україні?

«Слідство. Інфо» зателефонувало до пана Паллага в Угорщину. Він непогано розмовляє російською, але коли почув, що ми – журналісти, поскаржився на погане знання мови й попросив написати йому листа. У своїх відповідях юрист Паллаг всіляко відхрещувався від того, що є власником Hartlog Limited (а відтак і ТОВ «Голден Де­ррік»), наполягаючи, що він – лише «представник фірми».

Однак «Слідство.Інфо» знайшло документи, які підтверджують, що Пітер Паллаг не вперше має з українцями спільний бізнес. У 2004-2005 роках угорець працював директором британської фірми Reef Steel Works, одним із засновників якої був житель Угорщини Борис Присяжнюк. Це брат Миколи Володимировича Присяжнюка – міністра аграрної політики та продовольства України. До речі, у британському офісі Пітера Паллага та Бориса Присяжнюка зареєстрована ще одна фірма зі схожою назвою – Reef Holdings Plc, якою раніше керував сам міністр. 

Але Микола Присяжнюк є не лише високопоставленим урядовцем. Він ще й доводиться кумом Вікторові Януковичу (президент хрестив старшого сина Присяжнюка). Янукович і Присяжнюк товаришують ще з Єнакієвого. У 1980-х нинішній міністр працював в об’єднанні «Орджонікідзевугілля», а Янукович на цьому підприємстві очолював автобазу. 

Але до цієї фірми може бути причетний ще один близький до президента урядовець. Нинішній міністр екології та природних ресурсів Едуард Ставицький свого часу допоміг вивести резиденцію «Межигір’я» з державної власності. Вдалося встановити, що він та його сім’я зовсім не чужі люди кумові президента Миколі Присяжнюку.

Згідно з реєстраційними даними, 2007 року дружина Ставицького Олена, його батько Анатолій Борисович та сам Микола Присяжнюк утрьох були засновниками фірми «Монолітінвест» зі статутним капіталом у 9 мільйонів гривень. Тож бізнес-інтереси Ставицького пов’язані з Присяжнюком, а той, своєю чергою, – із «Голден Дерріком», що отримав у розпорядження майже три десятки газових родовищ. 

Але чи справді два міністри збираються займатися видобутком газу? Схоже, Присяжнюка та Ставицького цікавить не газ. «У мене таке враження, що ця структура збирає дозволи, щоби потім їх продати, навіть не починаючи роботу по суті», – каже полтавський депутат Степан Бульба.

«Дерибан» найбільшого родовища

Втім декого з фігурантів цього матеріалу справді цікавить газ. Багато газу. 

Міжнародний скандал навколо найбільшого українського газового родовища – Сахалінського (Харківська область) – завершився тим, що Держгеонадра закріпило його за компанією «Укрнафтобуріння». Цю фірму медіа неодноразово  пов’язували з колишнім міністром екології та природних ресурсів Миколою Злочевським. 

У РНБО, де зараз працює пан Злочевський, цю інформацію спростували. А також принагідно заперечили причетність екс-міністра до ще двох фірм, які за минулі півтора року отримали вісім ліцензій на розробку родовищ, – ТОВ «Парі» та ТОВ «ЕСК «Еско-Північ».

Хоча раніше «Парі» та «Еско-Північ» таки належали Миколі Злочевському та його загиблому партнерові Миколі Лісіну – вони їх контролювали через кіпрську компанію Burisma Holdings Limited. На сайті Комісії з цінних паперів та бірж США досі є про це згадка.

Але торік Burisma змінила власника: замість Злочевського й Лісіна її бенефіціаром стала кіпрська офшорка Brociti Investments Ltd. «Парі» та «Еско-Північ» змінили також і адресу: з київської вулиці Катерини Білокур вони перебралися на вулицю Рилєєва, 10-а. У цьому ж будинку на них уже чекала третя фірма – вже згадане «Укрнафтобуріння».

Якщо три компанії зібралися під одним дахом, то логічно припустити, що і власник у них теж один. Принаймні власника «Укрнафтобуріння» «Слідству.Інфо» вдалося з’ясувати. Згідно з даними державної системи СМІДА, 90% «Укрнафтобуріння» належать кіпрській Deripon Commercial Ltd. Завдяки допомозі наших колег із міжнародного фонду OCCRP ми дізналися, хто «дерибанить» найбільше газове родовище України.

Отже, кінцевим власником Deripon Commercial Ltd. є фірма із Британських Віргінських островів Burrad Financial Corp. Ця структура неодноразово брала участь у різних фінансових схемах групи «Приват» й особисто Ігоря Коломойського.

Ключове ж підтвердження щодо власників «Укрнафтобуріння», «Парі» й «Еско-Північ» вдалося отримати, що називається, із перших рук. Олег Канівець упродовж двох років працював генеральним директором «Укр­нафтобуріння» – і він підтвердив «Слідству.Інфо», хто контролює вказані фірми.

– Безпосередні власники там група «Приват». Колись цю компанію заснував Микола Злочевський, але свої акції він згодом перепродав групі «Приват». 

Таким чином Ігореві Коломойському вдалося прибрати до рук найбільші запаси блакитного палива України. Але з огляду на апетити та можливості його конкурентів, Коломойський надовго в лідерах може не затриматися. 

Дмитро Гнап, Анна Бабінець, «Слідство.Інфо» 
газета ZIK №33 (23 серпня 2012р.)

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-10-24 01:54:12