вівторок, 24 січня, 2012, 18:32 Львів
2025 рік: Львів стане містом програмістів і кельнерів

Наше місто перше в Україні має офіційний план розвитку, який містить не лише генеральний план розбудови міста, а й план економічного та соціального зростання

Розвиток у собі

Загалом до 2025 року Львів не зазнає суттєвих змін. Амбітні плани приєднати до його території навколишні села і створити так званий «Великий Львів» розбились об законодавчі реалії. Тому міські посадовці оперують землями у межах сучасного міста.

– Порівняно з іншими містами, Львів має дуже обмежену територію, – розповів Валерій Хижняк, керівник відділу містобудівного маркетингу управління архітектури Львівської міської ради. – Наприклад, Краків, у якому мешкає приблизно стільки ж населення, втричі більший за площею. Тому житлове будівництво можемо розвивати лише за рахунок земель садово-городніх кооперативів. А це райони Рясне, Голоско, Під Голоском, Збоїща. Проблема в тому, що ті території частково приватизовані мешканцями. Та навіть цього резерву вистачить лише на наступні п’ять-десять років.

Загалом під забудову житла Львів має змогу використати лише близько тисячі гектарів землі. На них можна збудувати 6,8 мільйона квадратних метрів житла. Такі ділянки пропонують у північній частині міста – на вул. Варшавській, у Рясному-1 на колективних садах, у Рясному-2, у Левандівці, в районах Голоско, Під Голоском, Збоїща. Також є окремі ділянки, які нині зайняті застарілою промисловою та складською нерухомістю, в районі вулиць Зеленої, Вашингтона, Хуторівки, Стрийської. Це землі колишніх великих підприємств і військових частин, які згодом можна використати під житлову та громадську забудову.

Зводити житло для міщан у приміських населених пунктах – наприклад, у Лисиничах, Сокільниках, Скнилові, Малехові та Сороках Львівських – також планують, але дещо пізніше. Юрій Криворучко, головний архітектор Львова, впевнений, що це необхідно для нормальної життєдіяльності як Львова, так і приміських територій.

– Фактично ми враховуємо до міста ближні території, мешканці яких більшість свого часу проводять саме в місті – працюють, навчаються, відпочивають, – каже чиновник. – Тому нам просто необхідно разом розробляти Схему приміського планування, навіть якщо не змінювати юридичного підпорядкування земель.

Транспорт

Сподіватися на кардинально нові транспортні розв’язки до 2025 року не варто. У планах добудувати частину великого транспортного кільця на півночі міста – між селами Бірки та Малі Підліски. Тобто Окружна мала б стати справді Окружною – кільцем довкола міста. Проте це дозволить хіба розвантажити місто від транзитного транспорту.

У наступному десятиріччі заплановано збудувати внутрішнє кільце по вулицях Луганській, Сяйво, Левандівській, Ярошенка, Липинського, Пластовій, Богданівській, Пасічній. Тут буде розміщено так звані перехоплюючі гаражі-стоянки у зонах транспортних вузлів, обмеження в’їзду у центральну частину міста.

Буде сформовано друге кільце – вулицями Науковою-Проектованою, Ряшівською з виходом через райони Левандівка, Рясне, Збоїща до київської траси. Також у планах добудувати вул. Вернадського з Сихова на Стрийську до автовокзалу за умови отримання згоди на вилучення від власників приватизованих земельних ділянок Зубрівської сільської ради.

Загалом у планах прокласти близько 40 нових магістралей, тобто по дві-три щороку. Однак, як визнає головний архітектор, уже сьогодні місто відстає від графіка, закладаючи майбутнє невдоволення мешканців транспортними проблемами. Єдина надія архітектора – на зміну способу життя львів’ян. «Можливо, – розмірковує Ю. Криворучко, – спосіб життя тутешніх мешканців не вимагатиме такої кількості пересувань завдяки інноваціям та впровадженню комп’ютерних технологій, які дають змогу виконувати роботу не виходячи з дому».

Ратуша залишиться на Ринку

Кілька років тому розробники Генерального плану Львова пропонували перенести адміністративний центр міста далеко за межі його історичної частини. Для розвантаження центру планували збудувати адміністративно-ділове містечко на вулиці Стрийській (біля Податкової адміністрації) або поблизу сучасного стадіону «Арена-Львів». Сьогодні від цієї ідеї частково відмовилися.

– Надто великий ризик втратити центральну частину міста як живоуворення, – переконаний Валерій Хижняк. – Якщо перенесемо адміністративні споруди, то відразу заберемо людей, які їх відвідують. А це позбавить ресторани, готелі, банківські та бізнес-центри їхніх клієнтів. Крім того, мешканцям має бути зручно: не може районна адміністрація бути надто далеко – поки доберешся, забудеш, що тобі потрібно! За межі міста можна виносити офісні центри, клієнтам яких складно їхати до центру.

Хоча в генеральному плані міста досі передбачено можливий розвиток адмінцентру навпроти Податкової адміністрації на території теперішньої військової частини, яка займає майже 20 га. Там має бути Будинок правосуддя, міська й обласна ради, а також обласна державна адміністрація. Біля «Арени-Львів» – діловий та спортивно-розважальний комплекси. Там поетапно до 2025 року можна створити цілу інфраструктуру – виставкові й офісні центри, спортивно-розважальні об’єкти. А рекреаційна зелена зона з декількома невеликими водоймами поєднає територію біля стадіону з житловим масивом Сихів і селом Зубра. У найближчих планах – збудувати Льодовий палац зимових видів спорту, лікарню та бібліотеку. І все це – не за міські кошти, а за гроші інвесторів. Тож, попри багату фантазію міських архітекторів, останнє слово за тими, хто вкладатиме кошти.

Нове обличчя старих пам’яток

Головним козирем Львова залишиться туризм. На думку розробників, пам’ятки архітектури – це невичерпний капітал Львова. Який, проте, потребує нового життя. Ревіталізація центру міста – один із ключових пунктів Комплексної стратегії розвитку Львова до 2025 року, яку розробило ЛКП «Інститут міста». Обіцяють не лише відреставрувати будівлі, а й запровадити атракції для туристів, здебільшого на історичну тематику.

Натомість львів’янам пропонують відпочивати і розважатись у так званих підцентрах. Наприклад, на Сихові, де має постати культурно-освітній та рекреаційний центри, а також спортивний комплекс у долині річки Зубра. А в районі проспекту Чорновола – вулиці Липинського планують створити «Сіті-Львів» – діловий підцентр міста.

– Ми маємо наситити громадським життям так звані «спальні» райони. Тут має бути збудовано як соціальні об’єкти – лікарні, садочки, школи, спортивні комплекси, так і розважальні об’єкти комерційного призначення – такі, щоби задовольняли потреби мешканців, – резюмує Юрій Криворучко.

Екологія

Через 13 років основними транспортними засобами у Львові стануть трамваї, тролейбуси та... велосипеди. Насамперед тому, що доступ до центральної частини міста буде суттєво обмеженим. За задумом можновладців, у майбутньому у Львові діятиме система «park and walk» (паркуй і йди пішки). Для втілення цієї ідеї довкола історичного центру міста облаштують підземні паркінги. Три такі планують розмістити на вул. Коперника – Стефаника, пл. Петрушевича та Вітовського. Також, з екологічних міркувань, уже до 2020 року обіцяють створити 180 км велосипедних доріжок і добудувати трамвайну колію на Сихів. А ще через п’ять років, тобто 2025-го, трамвай ходитиме новопрокладеною вул. Вернадського до Стрийської, а далі через землі Сокільницької сільської ради до вул. Княгині Ольги, де кільце має замкнутися.

Щодо зелених зон, то їх територія, за словами Ю. Криворучка, не зросте, однак доглядати за парками та скверами обіцяють краще.

Програмісти

Концепція розвитку міста передбачає, що до 2025 року населення міста становитиме 804 тисячі осіб. Сьогодні офіційно у Львові мешкає 758 тисяч, і статистика свідчить про зменшення цього показника. Натомість зростання кількості населення у майбутньому має сприяти збільшення бюджетних витрат на покращення комфорту. Якщо сьогодні такі витрати на одного львів’янина становлять 310 доларів на рік, то 2025-го повинні зрости до 650. Як зазначає Олександр Кобзарев, в. о. голови правління Інституту міста, зараз це переважно «транзитні» гроші на виконання містом делегованих повноважень: утримання шкіл, садочків, лікарень та інших бюджетних установ, які мають забезпечити мешканцям комфортне життя. Надалі місто хоче кардинально змінити підхід до розподілу цих коштів і більше витрачати на благоустрій та просторове вдосконалення. Варто зазначити, що в європейських містах, на які рівняється Львів, цей показник становить 1200 доларів на рік.

Для підвищення рівня добробуту та комфорту лише бюджетних вкладень мало. На думку розробників, важливо також змінювати свідомість роботодавців. Львів повинен перестати позиціонувати себе як місто дешевої робочої сили – натомість розвивати наявний інтелектуальний потенціал. Найперспективніші напрями для розвитку економіки і створення робочих місць у Львові, каже О. Кобзарев, – це туризм і ІТ-технології.

– Наше місто ввійшло у тридцятку найпривабливіших міст світу (за версією консалтингової компанії KPMG) для розвитку сфери високих технологій, – продовжує він. – Щороку кількість програмістів зростає на 20%. Львівські ІТ-компанії відчувають постійний брак спеціалістів і вже тепер запрошують їх з інших міст.

Це підтверджує Ігор Лисицький, віце-президент Асоціації ІТ-України: «У світі триває процес модернізації економіки та переведення на обслуговування інноваційними технологіями. Тому потрібні спеціалісти для створення відповідного продукту і подальшої його підтримки. Щороку сфера ІТ в Україні зростає на 30%, тому кількість робочих місць постійно збільшуватиметься. А з огляду на те, що тут робоча сила значно дешевша, ніж за кордоном, галузь ІТ, аутсорсінгу та надання інших віддалених послуг буде й надалі активно розвиватися».

Туристи

Щороку Львів відвідує близько мільйона туристів. 2025-го, кажуть, уже буде три мільйони іноземних та вітчизняних гостей. Тож сфера послуг має суттєво розростися. І йдеться не лише про кнайпи чи готелі.

– Львів – постіндустріальне місто, яке повинне розвиватися за рахунок насамперед інновацій. А обслуговування – це друга за дохідністю сфера, – зазначає Марк Зархін, президент Львівського туристичного альянсу. – Турист – це той самий мешканець міста, просто він живе тут недовго та витрачає значно більше грошей. Йому потрібно надавати якісні послуги не лише в готелі чи ресторані, а й у транспорті, медицині, освіті, культурі, супермаркеті. Тобто йдеться про задіяння практично всіх сфер життєдіяльності міста. Львів має дуже хорошу перспективу як для європейського ринку (адже наразі він – ще незвідане місто Східної Європи), так і для, наприклад, китайського ринку як перше правдиве європейське місто на Сході.

Для покращення туристичної інфраструктури у Львові повинні бути привабливі умови для інвесторів, насамперед іноземних. До 2025 року інвестиції в місто мають зрости з 261 долара до 3470 доларів на рік у розрахунку на одного мешканця.

– На жаль, ми не можемо створити у Львові спеціальну економічну зону, як це часто роблять за кордоном, – каже О. Кобзарев. – Однак тут реально створити найкращі в Україні інвестиційні умови. Насправді в нашу державу вливають багато іноземних інвестицій. Треба зробити так, аби вони були саме у Львові. А за іноземцями і співвітчизники підтягнуться.

Бухгалтери, юристи, оператори

Однією із перспективних для розвитку міста є галузь бізнесаутсорсінгу – створення спеціалізованих центрів, які надаватимуть інтелектуальні послуги для іноземних та українських підприємств. «Це можуть бути бухгалтерські, юридичні та інші послуги. Перший наш успіх – це розміщення у Львові концентру компанії «Nestle», який обслуговує компанію та її клієнтів у Східній Європі. Ми хочемо розвивати цю нішу, адже у Львові є достатньо людей з відповідними навиками», – впевнений Олександр Кобзарев.

Петро Сухорольський, футуролог, доцент кафедри міжнародної інформації НУ «Львівська політехніка»:

Глобалізація та інформатизація

– Місто стало на правильний шлях, обравши розвиток інноваційних технологій. Адже одним із визначальних аспектів сьогоднішнього розвитку глобальної економіки є інформатизація. Доступ до мережі Інтернет впливає на якість і стиль життя. Львів іде в ногу зі світовими тенденціями завдяки тому, що тут є багато молоді й інформаційно грамотних людей середнього віку. Уже зараз у нас дуже затребувані спеціалісти в інформаційній сфері – програмісти, інші ІТ-спеціалісти, оператори кол-центрів, інформаційні аналітики. Чи будуть вони потрібні у 2025 році? Гадаю, що так, оскільки рівень життя в нас на той час однаково залишатиметься нижчим, ніж у західних країнах. Тож зарплата у працівників буде менша – й іноземним компаніям буде вигідно розташовувати інтелектуальне виробництво в Україні й зокрема у Львові.

До нас також приїжджатимуть лікуватися й оздоровлюватися. Завдяки географічній близькості до західного кордону так званий медичний та рекреаційний туризм уже почав активно розвиватися у Львові й області. У нас дуже багато висококваліфікованих лікарів, при цьому ціни на медпослуги значно нижчі, ніж за кордоном. Для європейців уже сьогодні дуже вигідно приїжджати оздоровлюватися на наші курорти чи отримувати тут стоматологічні послуги.

Водночас комфортність життя для пересічних мешканців міста може знизитися. Це друга сторона медалі розвитку туризму й економічного потенціалу міста. Туристи, по суті, можуть витіснити із центральної частини міста корінних мешканців. Адже тут зосереджені всі туристичні об’єкти включно з готелями і кнайпами. Щоби цього уникнути, потрібно будувати готелі та розважальні комплекси на периферії. Щоправда, вони обов’язково повинні мати хороше транспортне сполучення з центром. І тут виникає другий аспект можливого зниження комфорту – транспортний. Постійно зростає кількість приватних авто, а громадському транспорту не дуже комфортно пересуватися. Ніхто не пересяде з машини в маршрутку, особливо якщо вони й надалі будуть у такому вигляді. Зараз нібито пропонують зміни у цій сфері. Але без фінансування на загальноукраїнському рівні питання не вирішити.

Переконаний, що життя у Львові подорожчає, але це буде стосуватися лише тих сфер, які обслуговуватимуть туристичну галузь – розваги, готелі, ресторани. Такі зміни не мають торкнутися речей першої необхідності та продуктів у магазинах.

Щодо культурного розвитку, то якщо Львів хоче повернути собі звання однієї з культурних столиць Східної Європи, варто звернути увагу й на розвиток цієї складової. Адже якщо ми розвиватимемось лише в соціально-економічному напрямі, то просто перетворимося на мегаполіс. Львів поступово втрачатиме свою національну ідентичність через те, що стане транзитним. Географічне розташування, розвиток аеросполучення і розширення автомобільних та залізничних магістралей призведе до збільшення пасажиропотоків і розмиє національне обличчя міста. Думаю, ми станемо класичним мегаполісом, де поруч звучатимуть українська, російська, англійська, німецька та інші мови. Натомість образ П’ємонту українського національного відродження може перейти до інших галицьких міст. З іншого боку, це означає, що Львів залишиться молодим містом, адже за умови дотримання визначеної на сьогодні стратегії тут постійно зростатиме кількість студентів і молодих фахівців.

Коментар

Ярослав Грицак, історик

– Якщо згадати історію Львова, то це місто мало кілька вибухів комфортності. У XVI столітті Львів був торговим містом, тут перехрещувались оптимальні торгові шляхи Схід – Захід і Північ – Південь. А в XIX ст. це була найбільша і найбідніша провінція Габсбурзької імперії, але тут жили бюрократи, які вміли збирати податки. І ці кошти вкладали в місто. Тобто все просто: якщо хочеш збирати великі ресурси, то мусиш думати, в чому секрет успіху в ту чи іншу добу. Щоби бути успішним, однієї країни замало. Треба думати в розрізі великої територій, але діяти відповідно до свої місцевості та можливостей.

До Першої світової війни Львів був єдиним модерним містом у цій частині світу за кількістю місць у ресторанах, театрах, водопостачанням на одну особу. Цю пропорцію знищила радянська влада, запровадивши іншу модель міста – індустріальну. І завдяки створенню заводів і великих виробництв за минулі тридцять років змінилося населення Львова. Зараз більшість тутешніх мешканців – не львів’яни, а з довколишніх сіл. Однак за кілька років вони асимілювалися і почали поводитися так, ніби тут жили їхні діди і прадіди. У цьому унікальність Львова. Місто має середовище. Ти приходиш на роботу – і зустрічаєш купу людей, з якими йдеш на каву і там же вирішуєш більшість справ. У Києві такого немає і не може бути. Тому я вважатиму трагедією для Львова, якщо туризм стане головною моделлю його розвитку. Головною має стати освіта, яка створить те середовище.

Місто – це територія, куди люди приїжджають працювати, а залишаються жити. Комфортність життя – дуже важливий фактор для міста, оскільки воно має збирати в собі максимальні ресурси (людські та грошові) з максимально великої території. Це не може бути обмежено Львівською областю, це має бути місто, яке збиратиме ресурси щонайменше з територій між Вроцлавом і Донецьком. Тоді воно виконуватиме роль метрополії.

Ірина Залецька,
газета ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-03-30 19:39:14