понеділок, 20 липня, 2009, 13:11 Львів
Губерт Германн: До мене приходять листи з оголошенням війни

16 липня до Львова приїхав архітектор сумнозвісного «бункера» – готелю, який загрожує перехрестю вул.Вірменська–Краківська. Основою причиною візиту Губерта Германна була широка громадська дія, яка розгорнулася довкола перспективи будівництва «бункера» в історичному центрі Львова.

Війна з готелем на Вірменській точиться ще з минулого року. Боротьбу листами, скаргами та клопотаннями вже довгий час ведуть такі організації, як ЦППД «Сім» та Українське товариство охорони пам’яток історії та культури. У червні, організувавши дві вуличні акції, до протестів приєдналася новостворена Інтернет-ініціатива «Збережи старий Львів». Інформація про протести вихлюпнулася за межі Львова і докотилася до столиці України. За перебігом подій довкола «бункера», як майже одразу назвали зовсім невідповідну будову готелю львівські активісти та журналісти, стежили навіть за кордоном.

Коли стало відомо, що Губерт Германн о шостій годині вечора в четвер спілкуватиметься з громадою в Ратуші, очікувалося, що ця зустріч повинна стати великою подією. На жаль, з-поміж опонентів готелю єдиним учасником зустрічі був я, активіст ініціативи «Збережи старий Львів». Мене про всяк випадок повідомив голова УТОПІК Андрій Салюк, а того – інвестор, який поінформував про зустріч з Германном, сказавши, що її формат і призначення невідомі: вона могла бути й закритою. (Дзвінок інвестора пролунав за три години до зустрічі.) Як з’ясувалося згодом, зустріч формально була відкритою, однак ніхто з представників громади не був проінформований міською владою про подію. Наприклад, в центрі «Сім» і в Товаристві шанувальників Львова ніхто нічого про не знав. Не попередили навіть охорону ратуші, яка спочатку не бажала нас пускати всередину. І якби не дзвінок інвестора та рішення активіста «ЗСЛ» все-таки спробувати на зустріч потрапити, пан архітектор спілкувався б виключно з прихильниками будівництва. Це не завадило головному архітектору Львова Юрію Криворучкові пізніше здивуватися, чому з опонентів «бункера» врешті з’явився тільки я... Виглядає, що обставини організації цих зборів потребують додаткового з’ясування.

Зустріч почалася із зачитування резолюції громадських слухань, які відбулися 1 липня. Нагадаю, тоді громада визначила, що єдиним можливим варіантом будівництва може бути відновлення будинку, який існував на розі Вірменської–Краківської ще у минулому столітті. У слуханнях брали участь представники цілої низки громадських організацій, експерти й архітектори, а також небайдужі громадяни. Пан Германн перед цим вже мав змогу ознайомитися із перекладом документу.

Після цього узяв слово професор Германн. Захищаючи свою позицію, він зазначив, що розуміє, що навколо цього проекту ведуться дискусії, і це, на його думку, нормально, особливо в місті з таким гарним історичним центром. Однак, був конкурс, на якому було чітко сформульовано вимоги і цілі, і його команда їх виконала. Пан Германн висловив аргумент, що питання «гармонії», яким послуговуються протестуючі, є дуже суб’єктивним; цей аргумент він ще кілька разів висловить пізніше. «На цьому місці немає ніякого будинку, з автентичного залишилися тільки підземні конструкції, – казав він. – І це було першою ідеєю: зберегти цю автентику, не опираючи нову будівлю на стару основу і не заводячи в підвали функціональність готелю. Ми довго думали, як звести нову будівлю в старому ансамблі і вирішили, що відновлення старого будинку було б підробкою, тим більше, що в нас немає матеріалів по тих будинках і вони використовувалися по-іншому. Тим не менше, ми хотіли знайти шлях, який би дозволив відчути стару структуру. І одним з рішень було зробити траєкторію фасаду ідентичною старим фасадам, так, щоб за новим виглядом можна було побачити, яким був старий. Також ми планували зробити висоту та вигляд даху дуже схожим на вигляд дахів оточуючих будинків. Навіть осі вікон ми планували зробити схожими на ті, які знайшли в історичних планах міста Львова».

Губерт Германн запевнив, що знає про історичні матеріали, які стосуються історичних будинків на розі вул.Вірменської–Краківської, але вони не фігурували в умовах конкурсу.

Германн наголосив, що ескіз («рендер»), який був представлений громаді і який викликав збурення, є дуже попереднім, він дійсно виглядає брутально і що готель на ньому справді виглядає бетонним. «Це так не має бути, матеріал буде місцевим і це буде пісковик. Але оскільки весь будинок буде виконувати єдину функцію, то матеріал теж має бути один на весь будинок».

Врешті архітектор попросив: «Ми спробуємо завоювати прихильність громадськості. Ми будемо дослухатися до вас, але й ви дослухайтеся до нас. Дайте нам шанс усе-таки побудувати цей будинок».

Позицію захисників готелю на зустрічі найяскравіше висловлював пан Володимир Швець. Слова директора інституту «Укрзахідпроектреставрація» варто золотими літерами записати в історію громадянського суспільства міста Львова як блискучий зразок тоталітарного мислення. Він заявив, що «так звана громадськість», нічого не петраючи в архітектурі, повинна перестати пхати свого носа в архітектурні справи.

«Завтра вони прийдуть в клінічну лікарню на операцію і скажуть, що треба не туди встромляти скальпель», – переконував пан Швець. – «Нам як професіоналам треба просто перетиснути, взяти замовника за руку і сказати – не хвилюйся, все буде добре, не дивися, що тут є такі-то й такі-то, доведи проект до того, щоб прийняли професіонали. Як тільки приймуть професіонали, ми одразу перестанемо питати так звану громадськість. Я проти того, щоб рахуватися з побажаннями громадськості».

Пан Швець висловив гіркоту, що «ми послухали цих некомпетентних людей і призупинили процес». Коментуючи резолюцію громадського обговорення 1 липня, про яку згадав Юрій Криворучко, він промовив: «Кожна людина, в якої є комп’ютер і 50 гривень для Інтернету, може написати таке, що вам і не снилося». Володимир Швець заявив (мабуть, жартома), що для успішного будівництва цього вкрай бажаного для Львова готелю потрібно було не тільки проект і професіоналізм, але й інтервенцію австрійської армії, адже «проблема не в матеріалах, а в людях».

Мені довелося звернути увагу закордонного гостя на антигромадянську риторику прихильників готелю і наголосити, що поняття «гармонія», яке дійсно є суб’єктивним, є насправді визначальним для тої «так званої громадськості», яка змушена буде щодня ходити біля незграбного будинку і відчувати негативні емоції. Я також поінформував Губерта Германа про те, що більшість мешканців Львова, з якими я спілкувався, висловлюються не просто проти, а категорично проти «бункера».

Оскільки я представився як програміст (ким я і є), Губерт Германн запитав мене про те, чи я зважаю на вимоги сторонніх людей, коли програмую власні веб-сайти в Інтернеті. Я на це відповів, що Інтернет не є заповідником і не має подвійного охоронного статусу. Пан Германн продовжив доводити, що у Львові кожен будинок є різний і кожен власник має право будувати, як захоче. Він поцікавився, чи варто власнику будинку усіх питатися, де йому поставити ліжко в спальні. З цих питань, якщо чесно, варто було просто посміятися, але я відповів, що при будівництві в архітектурному заповіднику саме це й вимагається – питатися. Питатися ЮНЕСКО, питатися Держкультурспадщини та всі інші інстанції, які визначені у цьому випадку законом. «Є закон, пане Германне, – сказав я, – і якщо закон буде вимагати від мене питатися, де мені поставити ліжко, я буду зобов’язаний це виконати...»

Мій виступ прикрашав Володимир Швець, який, за мовчазної згоди модератора зустрічі пана Криворучка, доповняв його тривалими репліками. Він заявив, що я нічого не знаю про статус території, я не розумію, про що я говорю, тому що я нахапався усього цього з преси. «Нічого ми не повинні питатися в ЮНЕСКО, прочитайте документи! Держкультурспадщини вся куплена!», – лунав голос пана Швеця, поки я намагався виступати. «Врешті-решт будемо по дозвіл їздити до Москви!», – у фіналі промовив він. Після чого Юрій Криворучко чомусь вигукнув: «Володимир Ярославович, я вам потім пиво поставлю!».

Трохи згодом пан Криворучко усе-таки перейшов від вдаваного нейтралітету до захисту проекту Губерта Германна. «Львів в ЮНЕСКО не взяли за Бандінеллі чи Домінікани. Львів включений не за імітації чи фальшивки, а за нашарування самобутніх речей. Ніхто не ходить в камзолі кінця 19 століття, його просто б обсміяли. Мій обов’язок як головного архітектора втілювати пласт сьогоднішнього. А відновлений фасад Укрексімбанку – це архітектурна полюція».

Головний архітектор пригрозив, що якщо інвестор захоче відбудувати оригінальний будинок, так як вимагає громадськість, то він прослідкує, аби інвестор відновив усі поперечні стіни і усі чотири сходові клітини, і що замість 104 номери у готелі в такому разі буде 42. Я заперечив, що громадськість вимагає тільки фасад, а всередині цей будинок може бути спланованим як завгодно. На це пан Криворучко і пан Швець в один голос заявили: «Так не буває!».

Врешті, слово взяв інвестор. Пан Віктор Коць сказав, що його компанія на ринку будівництва вже не один рік, і ситуація з готелем на Вірменській його насторожує, адже у них був прецедент, коли через протести на Майорівці йому довелося перепроектовувати висотний будинок, який був уже погоджений. Доходило до того, що люди лізли під екскаватор. «Цей документ, який ви зачитували – це серйозні організації, – сказав пан Коць, – вони представляють інтереси не одної тисячі людей. Ми як інвестор втратили в часі, оплатили конкурс і хотіли отримати якісний проект, якого заслуговує старий Львів. Ми тут не тільки в ролі інвестора: я сам народився у Львові, я громадянин і патріот цього міста, мені не все рівно, що тут буде будуватися, і мені не все рівно, що про мене будуть говорити. Не найважливіше для нас тільки заробити гроші. Це конфлікт не тільки львівського масштабу, адже до мене дзвонять люди зі всієї України і питають, що у вас там за скандал».

Віктор Коць спитав Губерта Германа, як би він діяв, якби в його місті громада настільки не сприймала його проект. Архітектор, на жаль, прямо не відповів. Він сказав, що так є всюди, де приходить зміна, хоч і признався, що цього разу на його скриньку прийшов лист з оголошенням війни. «Можливо, ми просто будемо робити наші архітектурні рішення більш публічними, щоб їх було краще зрозуміло». Пан архітектор похвалився, що він разом з п’ятьма іншими архітекторами збудував цілий сюрреалістичний квартал у Відні, і не отримав жодного протесту. На моє запитання, чи був цей квартал в історичному центрі міста, надійшла очікувана відповідь – ні, не був.

На закінчення Юрій Криворучко проанонсував проведення прес-конференції наступного дня (яка, на жаль, так і не відбулася). На цьому публічна частина засідання завершилася, і Юрій Криворучко, Віктор Коць та Губерт Германн залишилися розмовляти за зачиненими дверима.

Ярослав Підстригач,

громадська ініціатива «Збережи старий Львів».

Довідка ЗІКу.

Губерт Германн

1955 народився у Вінер Нойштадті (Aвстрія)

1974–1980 вивчав архітектуру в Університеті прикладних мистецтв Відня (Aвстрія)

1980 завершив магістратуру в Університеті прикладних мистецтв Відня (Aвстрія)

1980 отримав стипендію Федерального міністерства науки та досліджень, Відень (Aвстрія)

1980 спільно з Франсуа Валентині створив архітектурне бюро Германна і Валентині в Люксембурзі та Відні (Люксембург, Австрія)

1984–1985 працював асистентом професора Спалта в Університеті прикладних мистецтв Відня (Aвстрія)

1987–1992 позаштатний лектор в Університеті прикладних наук Трієра, Департамент архітектури (Німеччина)

1991 працював у Люксембурзі першим представником Hochschule für Technik, Wirtschaft Kultur на Венеціанській бієнале архітектури

1997 заснував компанію Герман і Валентіні та Асоціацію SARL (Люксембург, Австрія)

2001 створив компанію Герман і Валентіні ZT та Партнер ГмбХ

2003 професор Університету прикладних наук у Лейпцизі (Німеччина)

2006 отримав містобудівну прремію Отто Вагнера

2007 нагороджений Золотою Медаллю Пошани за заслуги перед Австрійською Республікою

2007 член-кореспондент архітектури Саксонської академії мистецтв (Німеччина).

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-09-24 09:47:10