п'ятниця, 30 червня, 2006, 10:52 Західна Україна
Грибовичі: Чи опиниться ідея закриття звалища на смітнику ілюзій?

1 липня 2006 року сміттєзвалище у селі Великі Грибовичі офіційно має бути закритим. Дата «Х» невпинно наближається: до неї залишилися лічені години… У далекому 49-му році минулого століття мешканців Грибович запевняли, що сміттєзвалище на їхній маленькій батьківщині існуватиме лише п’ять років. З того часу минула не одна п’ятирічка, але…

Сміттєзвалище, котре входить у перелік 100 екологічно найнебезпечніших об’єктів України, продовжує експлуатуватися з порушенням вимог санітарного законодавства у сфері поводження з відходами, не дотримуються вимоги санітарних правил в частині своєчасного перешарування твердих побутових відходів, що призводить до перевищення у ґрунті і воді шкідливих забруднюючих речовин понад ГДК. За роки існування у Грибовичі вивезли понад 50 мільйонів кубометрів сміття.

Відтак у Грибовичах щорічно збільшується кількість людей, котрі помирають у далеко не літньому віці, як і кожного року стає більшим число дитячих важких захворювань.

16 червня цього року, здавалося б, крига скресла — Львівський міськвиконком виділив з резервного фонду міського бюджету 84 тис. грн для проведення першочергових аварійно-відновлювальних робіт на сміттєзвалищі у с. Великі Грибовичі. Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій під головуванням першого заступника мера Львова Миколи Одухи визнала ситуацію на сміттєзвалищі в Грибовичах надзвичайною.

Як зазначено у протоколі засідання комісії, ситуацію визнано надзвичайною через те, що концентрація шкідливих (забруднюючих) речовин у ґрунті і воді перевищила граничнодопустиму більше, ніж у 20 разів (і це лише офіційно!).

18 червня, за без малого два тижні до цієї, направду епохальної для грибовичан події – закриття сміттєзвалища – у Великих Грибовичах відбувся схід сіл Збиранка, Малі Грибовичі, Колонія та Великі Грибовичі, на котрий завітали і достойники із львівської влади: мер Андрій Садовий та його заступник Микола Одуха.

Схід сіл був емоційним. Представники влади говорили, як вони вболівають за долю Грибович і як багато працюють у напрямку покращення життя мешканців згаданих сіл. Люди ж говорили лише про наболіле, вимагаючи при цьому лише одного – закриття сміттєзвалища. Негайного.

Для більшої чіткості картини кілька цитат.

Міський голова Львова Андрій Садовий

(із виступу перед громадою Грибович, 18 червня 2006 року)

«Я, власне, сам попросився, аби з Вами зустрітися. Бо проблема, яка у Вас є – то є не тільки Ваша проблема, то проблема всього міста… Бо озеро гудронів чи озеро концентрату – це є річ не дуже добра і не дуже приємна. Якщо зараз не почати займатися рекультивацією цього полігону, то буде біда на довгі роки для багатьох поколінь. Саме тому я би хотів, якщо, дай Бог, все буде нормально і буде можливість працювати, навести тут лад.

Знаєте, коли ти приїжджаєш десь за кордон – чи в Польщу, чи в Чехію, чи десь далі – там у них такі полігони зроблені за всіма нормами екології – вони не шкодять, тобто все пресується, стоять фільтри – тобто дуже і дуже серйозний підхід!.. То що ж я зараз роблю: я вислуховую усі пропозиції, які є. Але тим усім іноземним фірмам, котрі приходять і кажуть «Я хочу будувати тут завод» я кажу «Дякую, до побачення. Ніяких заводів ми будувати не будемо. Бо для того, аби будувати заводи – слід відразу будувати й онкодиспансери для людей». Єдине, що ми можемо зробити – це так організувати роботу, аби усе тут максимально спресовувалося – щоб не займати більше нового місця, а навести лад з тим, що є.

Бо, бачимо, чайки тут літають… Я дивуюся, як ще сюди не дійшла санстанція… Пташиний грип тут на кожному кроці. Не дай, Боже, щось станеться – прийдуть усіх курей і гусок Вам поріжуть…

Я зараз хочу: починаючи з наступного місяця активно взятися за рекультивацію цього полігону. Зараз ми завозимо землю – там 5 тисяч тонн землі має бути засипано. Потім станція фільтрації має будуватися, далі – витягуватимемо озера гудронів.

Я зацікавлений у цьому – бо те все переходить на Львів. Тому будемо триматися купи. Ми збираємося вкладати сюди достатньо великі гроші і створювати нові робочі місця. Ми активно почали працювати з Мінекономіки та комунальним департаментом Міністерства будівництва – щоб взяти з обох міністерств трошки грошей для згаданих потреб.

Але ще раз Вам кажу: жодного заводу ми тут ставити не будемо – лише станцію сортування (таких прикладів у світі є сотні).

Ще я хочу, аби ми домовилися про те, чим місто має допомогти Вам.

Бо катастрофа – це не те, що нове привозиться, а те – що старе лежить і некультивоване. Цим треба займатися! Це треба все ущільнювати – наводити порядок».

Зважаючи на останні слова львівського мера, мешканці Грибович зчинили галас, вимагаючи припинення завозу сміття. Вони переконувати, що саме на сміттєзвалище у Грибовичах було минулого року ввезено півтори тисячі тонн невідомих відходів, хімічний склад яких не встановлено. Мешканці стверджують, що таку інформацію надали їм в СБУ.

Мешканці вже стандартно погрожували перекриттям дороги на сміттєзвалище та міжнародної траси, котра проходить біля села.

У цей час ситуацію дещо «розрядив» сільський голова Грибович Ігор Питель:

(із виступу перед громадою Грибович, 18 червня, 2006 року)

«Ми знаємо, що була постанова державної санепідеміологічної служби України, котрою було заборонено захоронення 3-ого та 4-ого класу твердих відходів у Грибовичах…

Ми усі прекрасно знаємо, що 1 липня 2006 року (сама влада обласна і міська назначила таку дату!) має бути закриття сміттєзвалища. Але, як я зрозумів, нового місця для сміттєзвалища досі немає…А перше липня вже «на носі»»

Позиція голови зрозуміла, її можна охарактеризувати так: «Люди, я з Вами, але я не знаю що робити».

Марко Шпікула, депутат Грибовицьокої сільської ради:

(із виступу перед громадою Грибович, 18 червня, 2006 року)

«21 травня 2006 року, згідно з дорученням №30 підписаним в.о першого заступника голови ЛОДА, було виділено 190 тисяч гривень для визначення фактичного впливу сміттєзвалища. Окрім цього передбачалося створення моніторингової мережі – 250 тисяч гривень та ще 50 тисяч – для розробки комплексних заходів із стабілізації екологічної ситуації у Грибовичах. Для завершення процедури виділення земельної ділянки площею 5,4 га під будівництво збірника інфільтрату виділено 200 тис. грн (ще 1 серпня 2005 року).

Де ці гроші? Нічого ж не зроблено!

Це ще не все. Для забезпечення організації належного технологічного захоронення твердих побутових відходів на сміттєзвалищі та на придбання відповідної спецтехніки у видатках бюджету за 2005 рік передбачено300 тисяч та ще один мільйон гривень. Відповідну спецтехніку мали б передати в оренду ЛКП «Збиранка» — цього теж не зроблено.

Словом, лише з 10 серпня по 1 грудня минулого року Львівська міська рада виділила 2 млн грн. За такі гроші можна було побудувати цілий завод! І що маємо? Побудували «сарай» за 50 тис. грн. і на тому кінець. Більше того, у новому дорученні ще вимагають 654 тис. грн – щоб добудувати цей збірник інфільтрату…

Тому й виникає питання: а куди поділися усі ці гроші?..»

Щоправда, пану Пікулі ніхто особливо не мав наміру звітувати про долю згаданих ним коштів. Відтак, тему змінили (чи, радше, повернулися до початого).

Міський голова Львова розповів, що, виявляється, вже три тижні приватна українсько-данська екологічна компанія, котра має чималий досвід у закритті і рекультивації сміттєзвалищ та переробці сміття, вивчає ситуацію у Грибовичах. Ця компанія приїхала до Львова на запрошення міського голови спеціально з метою пошуку можливого варіанту вирішення проблеми Грибовицького сміттєзвалища. Для більшої наочності мер Львова навіть продемонстрував селянам представника згаданої компанії.

Водночас пан Садовий висловив переконання, що не варто негайно шукати нової ділянки для сміттєзвалища. «Нова ділянка вам (мешканцям Грибович – ЗІК) буде лише катастрофою. Бо коли знайдуть нову ділянку – відразу забудуть про вашу».

Щоправда, на захист власної пастви встав місцевий священик.

«Може те, що тут ми змушені сваритися, є закидами злої сили?.. Церква, в якій я священик, не може бути осторонь цієї проблеми.

Я вже 12 років тут священик і бачу, пане Андрію, що люди тут вмирають у віці 50-60 років. У людей завжди подавлений стан – вони скаржаться на серце і на те, що дуже важко дихати.

Я поважаю Вас, пане Андрію, бо уважно слідкую за Вашими починаннями ще від «Самопомочі»… Але, як Ви кажете, що десь буде знайдена ділянка під сміттєзвалище в іншому місці, а про нас забудуть – чи маєте Ви, як мер міста Львова, моральне право таке говорити?.. Навіть, вибачте за слово, кожна людина прибирає власну «уборну». А Ви є зобов’язані правом державним і правом Божим – оскільки Ви є покликані людьми також за це дбати.

Ви говорите, що Ви нас лишите. Пане Андрію, та Ви не можете цього зробити! Будьте добрі – не страште так людей, не залякуйте. Не можна так робити. Я не дозволю кривдити тих людей…»

Далі були обіцянки, вибачення та запевнення. Згодом сільський голова попрохав громаду села не розходитися, а, дочекавшись від’їзду львівських можновладців та представників ЗМІ, залишитись для розмови.

Логічним було в цей момент припустити, що селяни обговорюватимуть ситуації і складатимуть план дій на 1 липня.

Відтоді минуло більше тижня. 27 червня журналіст ЗІКу знову завітав до Грибович, аби довідатися більше і про настрої громади, і про ті роботи, котрі мали б проводитися на сміттєзвалищі.

Дивним виглядало те, що люди, котрі ще тиждень тому просили допомоги у представників мас-медіа, чомусь не мали бажання йти на контакт.

«Я вже дала інтерв’ю – так мені потім так дали! Не буду з Вами говорити», – сказала у розмові пані Галина зі Збиранки. В цей момент її односельчанка, котра саме гнала своїх корів на пасовище, буркнула щось на кшталт «Журналісти усі і так брешуть. До суду Вас треба! У нас є сільський голова – ми слухаємо свого голову!».

Причину такої раптової переміни настроїв місцевих мешканців, зрештою, вдалося довідатися від одного тамтешнього пана. Грибовицький «шпигун» зізнався, що напередодні відбувалися збори громади села, і що мешканцям Збиранки пообіцяли провести телефони (за 250 гривень з людини) і до зими вирішити проблеми з водою. Про будівництво дороги у селі наразі не йшлося.

Безперечно, на такі поступки влада пішла не «просто так». За усі вищезгадані блага цивілізації громаді, за словами її доведеться потерпіти сміттєзвалище ще півтора року. Наразі. Отака проста арифметика.

Відтак, повертаючись до прохання сільського голови Грибович залишитись тоді, 18 червня, громаді для розмови «без зайвих вух» та телекамер, можна припустити, що на цьому «сакральному» зібранні обговорювався не лише план дій на 1 липня. Можливо, селян застерігали від довіри до «брехунів-журналістів» або щось подібне. Але це лише інтуїтивне журналістське припущення, котре (на жаль чи на щастя) не можна довести. Тому даруйте, якщо воно когось образило.

Що ж стосується будівництва сміттєпереробного заводу (як це, до слова практикується у всіх великих європейських містах), така можливість дедалі більше видається нереальною. Пригадується, у вересні минулого року тодішній опальний мер Львова Любомир Буняк у присутності своїх заступників та преси підписав протокол про наміри щодо співпраці з французькою компанією «Груп Пізорно Онверно». Ця фірма мала місяць вивчати ситуацію зі сміттєвивезенням, а потім – взятися до роботи: французи навіть обіцяли вкладати власні кошти, щоб доексплуатувати Грибовицьке сміттєзвалище. Тоді говорили про 8 мільйонів євро і про те, що вже у листопаді розпочнуть перші роботи. Але… Словом усі ми знаємо, що далі було із Любомиром Буняком і його усіма починаннями.

Сьогодні Львів має іншого, нового мера. З цим мером пов’язують нові надії і мешканці Грибович. Та тут на думку приходить запевнення Андрія Садового про те, що ніякого заводу у Грибовичах не буде. Оскільки не вірити новому меру поки немає підстав, залишається хіба сподіватися. На що?..

Отож, за кілька годин ми довідаємося, що ж буде у Грибовичах – чи перекриватимуть там дороги, чи буде чітко сформульована позиція (або ж рішення) львівської влади, а чи далі сюди вже давно звичним маршрутом їздитимуть великі вантажівки із символічними помаранчевими кузовами.

Замість P.S. (з побаченого):

27 червня, 14 год. 30 хв.

Кілька великих тракторів перекидають гори сміття (до слова, це зображено на фото до статті), ще кілька сміттєвозів привезли «обновки» – так би мовити нову «сировину» для роботи місцевих «бізнесменів», котрі, у свою чергу, вже вправно наскладали кільканадцять мішків пластикових пляшок та іншого непотребу…

Молода родина – мати із донечкою молодшого шкільного віку сидять посеред купи дрантя, споживаючи наперед заготовані канапки (так би мовити – обідня перерва у час «жнив») і наполегливо просять, щоб їх не знимкували…

Кілька старших чоловіків та двоє молодих парубків блукають посеред сміття, тягаючи на плечах здоровезні мішки із знайденим «добром» (і вже традиційно просять, щоб їх не фотографували).

Обабіч стоїть новеньке срібне «Ауді», власник котрого теж кудись запропастився поміж куп сміття. Очевидно, має щось до розмови із місцевим «ділком» (звісно, теж обійшлося без фото на пам’ять)

Не заперечують проти фотосесії лише зграї чайок, котрі весело кружляють над тракторами і над «Ауді», а згодом так само весело летять у напрямку славного міста Лева – несучи на своїх крилах (у буквальному сенсі) несподіваний привіт із Грибович.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
2017-12-12 23:26:42